Аналіз лексики листів Тараса Шевченка до різних осіб

ІНДЗ

на тему:

« Епітетні характеристики осіб різних населених пунктів, територій, у листах Тараса Шевченка »

Виконали

студентки 42 У групи

Довгун Оксана

Дудка Людмила

Зеленько Надія

Луцьк – 2013 р.

Вступ

Епістолярні тексти, активне вивчення яких в Україні розпочалось у кінці ХХ ст., привертають увагу дослідників різних галузей. В епіцентрі літературознавчих студій письменницького листування – пошуки біографічного часопростору, особливості творчої лабораторії майстрів слова, творчі взаємини літераторів, письменницька особистість на тлі певної історичної доби й відображення конкретної епохи чи її відтинку в долі й творчості окремого митця.

Особливе місце в історії розвитку літератури займає письменницький епістолярій, який є важливою складовою в дешифруванні духовно-творчої діяльності письменників, інтегральною основою для об’єктивного аналізу естетичних уподобань і займає вагоме місце в процесі освоєння художньоїспадщини митців слова.

Ознайомлення з біографією письменника за його листами – досить цікава й незвична форма роботи для студентів, водночас це найбільш правдивий матеріал про письменника, його смаки, громадськополітичні та літературно-естетичні погляди, уподобання. Створюється відповідний емоційний настрій, студенти вчаться заглиблюватись у творчу лабораторію письменника, розкривати особливості його духовного світу. Окрім того, отримують інформацію про інших культурних діячів, з якими листувався майстер слова.

Багато українських письменників залишили нащадкам досить вагому епістолярну спадщину, що дає змогу простежити, як формувався письменник, як розвивалися його художні й естетичні смаки, народжувалися мистецькі твори. Серед них – Т. Шевченко.

Епістолярія відомих постатей української культури та політики, оприлюднена й уприступнена для дослідження в останні десятиліття, цікава передусім для істориків, культурологів через можливість пізнати українські політичні та культурні реалії в персоналізованому вимірі, крізь призму особистісного сприйняття й безпосередньої причетності та участі конкретних людей у важливих і почасти вирішальних для України подіях. Це стосується передусім листування Тараса Шевченка, Володимира Винниченка, Михайла Грушевського, Симона Петлюри, Івана Огієнка, В’ячеслава Липинського, тощо.

Аналіз лексики листів Тараса Шевченка до різних осіб

Лексика листів Т. Шевченка є різноманітною, а особливо епітетні характеристики які стосуються осіб різних населених пунктів, територій. Безпосередньо, письменник писав у своїх листах про осіб з якими спілкувався, або був дуже близько знайомий, і відповідно, епітетні характеристики цих осіб є різними: позитивно і негативно забарвленими. За допомогою епітетної лексики Тарас Шевченко виражає своє ставлення, а також, ці епітетні характеристики допомагають нам зрозуміти локальне розміщення самого письменника в час написання листів.

Епітетні характеристики, у листах Тараса Шевченка, які стосуються осіб різних населених пунктів, територій можна групувати за певними характеристиками:

1) Епітетні характеристики, що стосуються прямого і переносного значення особи про яку пише автор у листах:

«Привітай, друже мій єдиний, оцього уральського козачину, я познакомився не дуже давно, він мені тойді здавався добрим чоловіком і щирим уральським козаком, може, тепер зопсувся у вашій білокаменній.» (ДО О. М. БОДЯНСЬКОГО 1 травня 1854. Новопетровське укріплення) (про Козачкевича)

«Писав я до тебе недавно через одного мого великого приятеля, уральського козака, та і досі не знаю, чи получив ти од його ту цидулу, чи ні.»(ДО О. М. БОДЯНСЬКОГО 1 листопада 1854. Новопетровське укріплення)(про Козачкевича)

«Римскому и московскому барину недешево обходилась трехчасовая еда, которая в продолжение трех суток в желудке не варилась.» (До А.ІТолстої 1857 р.)

2) Образні найменування осіб різних населених пунктів, територій:

«Я иногда выхожу за крепость, к караван-сараю или меновому двору, где обыкновенно бухарцы разбивают свои разноцветные шатры.»(ДО В. М. РЄПНІНОЇ 24 жовтня 1847. Орська фортеця)

«Де тепер живуть яготинськії анахоретки?»(ДО А. І. ЛИЗОГУБА 11 грудня 1847. Орська фортеця)

«Сердечно рад, что добрый человек, бывший киевский студент, между вами, благодарю его за память обо мне и всех, кто не забыл меня.»(ДО В. М. РЄПНІНОЇ 25 — 29 лютого 1848. Орська фортеця)

«А башкирский офицер, що я вам рекомендовал, повинно буть умер, коли він до вас не ходить, а як не вмер, то певно одурів, а ще й Казанского университета!»(ДО Ф. М. ЛАЗАРЕВСЬКОГО Жовтень — грудень 1852. Новопетровське укріплення)

«А покойный Данте говорит, что в нашей жизни нет горшего горя, как в несчастии вспоминать о прошлом счастии. Правду сказал покойный флорентиец, я это на себе теперь каждый день испытываю.»(ДО О. М. БОДЯНСЬКОГО 15 листопада 1852. Новопетровське укріплення)

«Земляка из Тального и Михайла, земляка С[ераковского], обними и поцелуй так, как я бы его поцеловал.» (ДО БР. ЗАЛЕСЬКОГО 5 лютого 1854. Новопетровське укріплення)

«Пиши ему и целуй его за меня и скажи ему, чтобы он безбоязненно адресовал свои письма на имя коменданта Новопетровского укрепления.»

(ДО БР. ЗАЛЕСЬКОГО 5 лютого 1854. Новопетровське укріплення)

«З тиждень чи й більш блукав я після того по тій Москві, тілько вже не лічив ворон на Івані великому, а все дивився по улицях, чи не зостріну де хоч поганенького чорноморця, щоб доскональне розпитать про тебе, друже мій єдиний!»(ДО Я. Г. КУХАРЕНКА 1, 10, 16 квітня 1854. Новопетровське укріплення)

«Та й справді, яка-таки недобра мати понесе чорноморця в Москву?(ДО Я. Г. КУХАРЕНКА 1, 10, 16 квітня 1854. Новопетровське укріплення)

«Привітай, друже мій єдиний, оцього уральського козачину, я познакомився не дуже давно, він мені тойді здавався добрим чоловіком і щирим уральським козаком, може, тепер зопсувся у вашій білокаменній.

(ДО О. М. БОДЯНСЬКОГО 1 травня 1854. Новопетровське укріплення)

«Писав я до тебе недавно через одного мого великого приятеля, уральського козака, та і досі не знаю, чи получив ти од його ту цидулу, чи ні.»

(ДО О. М. БОДЯНСЬКОГО 1 листопада 1854. Новопетровське укріплення)

«Кто такой киевский студент, посылаемый сюда?» (До З. Сераковського 1855 р.)

«Я не знаю, писал ли обо мне граф Ф[едор] П[етрович] оренбургскому генерал-губернатору?»(До А. І. Толстої 1856 р.)

«А[гата] имела неосторожность попрекнуть меня своими благодеяниями, и я отряхнул прах от ног моих и повторяю слова великого флорентийского изгнанника.»

«Неправда, в Лысянке родился не знаменитый гетман, а отец его, Чигиринский сотник Михайло Хмельник, или Хмельницкий.» (До Б. Р. Залеського 1856 р.)

«Римскому и московскому барину недешево обходилась трехчасовая еда, которая в продолжение трех суток в желудке не варилась.»

«А я... я был несчастнее флорентинского изгнанника.» (До А.ІТолстої 1857 р.)

«Г. комендант Новопетровского укрепления Ираклий Александрович Усков просил г. полковника Илью Александровича Киреевского выслать ему камер-обскюру для фотографии со всеми принадлежностями.» (До А. М. Маркевича 1857р.).

«Овсянников, здешний архитектор, благородний, добрий і розум/139/ний чоловік, а до всього того ще і земляк наш конотопський.»(До М. М. Лазаревського 1857 р.)

«Наконец, вчера здешний военный губернатор получает от генерал-губернатора оренбургского, у[ральского] и с[амарского] подробное объяснение моего увольнения от военной службы.»

«Нижегородская аристократия принимает меня радушно и за работу платит, не торгуясь.» (ДО І. О. УСКОВА 12 листопада 1857. Нижній Новгород)

«Рекомендую тобі одного из нижегородских друзей моих Константина Антоновича Шрейдерса.»(ДО М. М. ЛАЗАРЕВСЬКОГО 1858 р.)

«Напиши мені швиденько адрес жаботинського і керелівського пана — як його зовуть? І що воно таке?»(ДО В. Г. ШЕВЧЕНКА 18 лютого 1860. С.-Петербург).

«Убедительнейше прошу вас получить (с почты) 50 экземпляров моего «Кобзаря» и по вашему усмотрению передать помянутые 50 экз[емпляров] одному из киевских книгопродавцев, а вырученные деньги отдайте в кассу киевских воскресных школ и на досуге известите меня о вашем здоровье, вашей супруги и о здоровье И. М. Сошенка, за что будет вам благодарен и на услуги готовый.»(ДО М. К. ЧАЛОГО 11 серпня 1860. С.-Петербург).

«Адресуй так: «В Одессу, в дежурство Новороссийского и Бессарабского генерал-губернатора его высокоблагородию Платону Александровичу Антоновичу».( ДО В. Г. ШЕВЧЕНКА 29 січня 1861. С.-Петербург)

3) Синтаксичні моделі епітетних характеристик:

- однослівні: чорноморця

- двослівні: башкирский офіцер, покойный флорентиец, поганенького чорноморця, уральського козачину, уральського козака, майора Л[ьво]ва, киевский студент, оренбургскому генерал-губернатору, Нижегородская аристократия, нижегородских друзей, киевских книгопродавцев.

- речення: коменданта Новопетровского укрепления, бывший киевский студент, Чигиринский сотник Михайло Хмельник, или Хмельницкий, Г. комендант Новопетровского укрепления Ираклий Александрович Усков, Новороссийского и Бессарабского генерал-губернатора его высокоблагородию Платону Александровичу Антоновичу.

4) Стилістичні особливості епітетних характеристик:

- нейтральні: башкирский офіцер, земляка из Тального, коменданта Новопетровского укрепления, бывший киевский студент,киевский студент, оренбургскому генерал-губернатору, киевских книгопродавцев.

- Позитивні: уральського козачину, великого флорентийского изгнанника, земляк наш конотопський,нижегородских друзей,Новороссийского и Бессарабского генерал-губернатора его высокоблагородию Платону Александровичу Антоновичу.

- Негативні: поганенького чорноморця, я был несчастнее флорентинского изгнанника, римскому и московскому барину.

Висновки

Епістолярна спадщина є важливим джерелом розуміння закономірностей розвитку літератури, особистості письменника, особливостей його способу мислення; використання епістолярної спадщини значно підвищує ефективність роботи вчителя-словесника, є засобом активізації навчального процесу на уроках літератури. Листи – це голос розуму й серця письменника, а ознайомлення з ними – шлях до проникнення в духовний світ митця та його героїв, у естетичну тканину твору, осягнення авторської позиції і водночас спонука до самоаналізу та самовиховання читача. Ключовим моментом цього процесу стає «зустріч» двох особистостей.

Епістолярна спадщина великого Кобзаря мала значний вплив на його сучасників і наступників. Тут знайшли своє безпосереднє вираження філософські та літературно-естетичні погляди письменника. За словами Ж. Ляхової, «це живий голос поета, психологічний портрет митця і людини, і тонкі почуття, яскрава уява і глибока ерудиція, випереджаючі час передбачення і блискучий стиль мови».

Епістолярій Т. Шевченка й сьогодні допомагає краще зрозуміти світоглядні позиції, свідчить про напружену його діяльність. Поет листувався з прогресивними громадськими діячами, вченими, митцями. Серед них – М. Костомаров, П. Куліш, Марко Вовчок, Г. Квітка-Основ’яненко, російський

актор М. Щепкін, польський історик і художник Л. Зелеський, учений і фольклорист М. Максимович та інші. У листах Т. Шевченко висловлює цікаві думки про мистецтво й літературу зокрема. Письменник сам відповідально ставився до листування, у своїх відповідях до адресатів був уважний і високо

цінував епістолярну майстерність.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: