Визначення марки цегли

ДСТУ Б.В.2.7-61: 2008 встановив наступні марки цегли керамічної: 75, 100, 125, 150, 175, 200, 250, 300 кгс/см². Для визначення марки цегли необхідно знати такі показники: середня границя міцності при стиску цегли для п'яти зразків; найменша границя міцності при вигину для окремого зразка; середня границя міцності при вигину п'яти зразків цегли; найменша границя міцності при вигину цегли для окремого зразка. Нормативні вимоги представлені в табл.2.5.

Таблиця 2.5 - Визначення марки цегли

Висновок про марку цегли керамічної:

Контрольні питання:

1. Наведіть вимоги стандарту, що до основних властивостей керамічної цегли (розміри, середня густина, водопоглинання, міцність).

2. Як визначити середню густину цегли? Порівняйте її значення з середньою густиною цементно-піщаного розчину.

3. Як визначити водопоглинання цегли за масою та об’ємом?

4. Як визначити міцність цегли при стиску?

5. Як визначити міцність цегли при вигину?

6. Як призначають марку цегли?

Рекомендована література:

2. «Матеріалознавство (для архітекторів та дизайнерів)»: Підручник /Пушкарьова К.К., Кочевих М.О., Гончар О.А., Бондаренко О.П. – К.:

Видавництво «Ліра-К», 2012. – 592 с.

2. Будівельне матеріалознавство: Підручник / Кривенко П.В., Пушкарьова К.К.,Барановський В.Б., Кочевих М.О., Гасан Ю.Г., Констатинівський Б.Я., Ракша В.О. (3-є видання).– К.: «Ліра-К», 2012. – 624 с.

3. Будівельне матеріалознавство: Підручник / Кривенко П.В., Пушкарьова К.К., Барановський В.Б. та ін. – К.: ТОВ УВПК “ЕксОб”, 2010. – 704 с.

4. Справочник по строительному материаловедению /Дворкин Л.И., Дворкин О.Л. – М.: Инфра-Инженерия, 2010. – 472 с.

5. ДСТУ Б.В.2.7-61: 2008. Будівельні матеріали. Цегла і камені керамічні рядові и лицьові. Технічні умови. – К.:Будстандарт, 2010. – 33 с.

6. ДСТУ Б.В.2.7-42-97. Методи визначення водопоглинання, густини і морозостійкості будівельних матеріалів і виробів. – К.: Будстандарт, 2010. – 37 с.

Лабораторна робота № 3

ВИПРОБУВАННЯ БУДІВЕЛЬНОГО ГІПСУ

Мета роботи: навчитися оцінювати якість гіпсу будівельного (марку) за стандартними методиками визначення його фізико-хімічних та фізико-механічних властивостей.

Загальні відомості. Гіпсові в’яжучі речовини - це повітряні в’яжучі, що складаються в основномуз напівводяного гіпсу чи ангідриду, утворені тепловою обробкою сировини і помелом. Сировиною для одержання гіпсових зв’язувальних найчастіше служить гірська порода - гіпс, що складається переважно з мінералу гіпсу СаSо₄ ∙ 2Н₂О. Використовують також ангідрид СaSО₄ і відходи промисловості (фосфогіпс, борогіпс та ін.).

Залежно від температури теплової обробки гіпсові зв’язувальні підрозділяють на дві групи: високовипалені, що повільно тужавіють і повільно твердіють (виготовляються за температури 600÷900°С - до них відноситься високовипалений гіпс), та низьковипалені, що швидко тужавіють і швидко твердіють (виготовляються за температури 110÷170 °С), до них відносяться: будівельний, формувальний і високоміцний гіпс.

Гіпсові в’яжучі використовують для виготовлення гіпсових і гіпсобетонних будівельних виробів у керамічній і порцеляново-фаянсовій промисловості, для готування мулярських і штукатурних розчинів.

Методи фізичних і механічних випробувань гіпсового в’яжучого встановлені ДСТУ, згідно з яким гіпс поділяється на марки.

До програми лабораторних випробувань внесені наступні властивості гіпсових в’яжучих: тонкість помелу, нормальна густота (водо потреба), терміни тужавіння, міцність при стиску та при вигину (марка).

Після виконання лабораторної роботи студент повинен:

- знати основні фізико-хімічні та фізико-механічні властивості гіпсу, що визначають його якість, а також методи їх визначення;

- вміти практично визначати тонкість помелу, нормальну густоту, терміни тужавіння, міцність при стиску та поперечному вигину гіпсу з подальшим визначенням його виду та марки.

3.1 Визначення тонкості помелу гіпсу

Прилади, обладнання і матеріали: порцелянова чашка, ложка, технічні ваги, сито з кришкою і денцем, годинник, сушильна шафа.

Тонкість помелу характеризується масою гіпсового в’яжучого (відсоток проби, узятої для просівання, але не менш 50 г), яке залишилося при просіванні на ситі з отворами розміром у світлі 0,2 мм. Встановлено три ступені помелу, що позначаються відповідно: I (грубий помел - залишок на ситі не більше 30%), II (середній помел - залишок на ситі не більш 15% ), III (тонкий помел - залишок на ситі не більше 2 %).

Тонкість помелу гіпсу визначають у такий спосіб:

50 г гіпсу, попередньо висушеного в сушильній шафі протягом 1 год за температури 50±5° С, зважують з точністю до 0,1 г і висипають на сито з розміром вічок 0,2 мм (рис. 3.1).

Сито закривають кришкою і просівають гіпс вручну. Просіювання вважається закінченим, якщо протягом 1 хв. крізь сито проходить не більше 0,05 г гіпсу. Контрольне просівання виконують на аркуші чорного паперу при знятому із сита денці. Гіпс просівають тільки через сухе сито з металевою сіткою, що має квадратні отвори. Після просівання сито ретельно прочищають.

Тонкість помелу гіпсу обчислюють у відсотках з похибкою не більше 0,1 % як відношення маси, що залишилась на ситі, до маси первісної проби. За величину тонкості помелу приймають середнє арифметичне результатів двох випробувань. Дані, отримані при випробуванні, заносять до лабораторного журналу (табл. 3.1).

Таблиця 3.1

Визначення тонкості помелу гіпсу

Опис роботи

Висновок:

3.2 Визначення нормальної густоти (водопотреби) гіпсового тіста

Прилади, обладнання і матеріали: 2 порцелянові чашки, чашкові ваги з важками, шпатель для перемішування тіста, лабораторний ніж, мірний циліндр 100 мл, прилад Суттарда, колба з водою, м'яка тканина, секундомір.

Кількість води в гіпсовому тісті впливає на властивості свіжо замішаного гіпсового тіста і затверділого гіпсу. Тому для одержання порівняних результатів випробувань спочатку визначають "нормальне" співвідношення між гіпсом і водою і дотримуються його при всіх подальших випробуваннях.

Нормальну густоту виражають процентним вмістом води, необхідним для замішування 100 г гіпсу. Вона зазвичай коливається в межах 45-75 % від ваги гіпсу і характеризується діаметром розливу гіпсового тіста, що випливає з циліндра прибору. Діаметр розливу повинний бути рівним 180±5 мм.

Нормальну густоту гіпсового тіста, найчастіше визначають за допомогою віскозиметра Суттарда, що складається з мідного або латунного циліндра з внутрішнім діаметром 50 мм, висотою 100 мм і квадратного листового скла з розміром сторони 200 мм. Циліндр повинний бути точно виготовлений і гарно відполірований з боків всередині.

На щільний лист паперу наносять ряд концентричних кіл діаметром 6-20 см, причому кола діаметром 15-22 см наносять через кожен 1 см, а кола діаметром 17-19 см - через кожні 5 мм. Папір розміщають між двома листами скла. Зручно, якщо кола нанесені безпосередньо на скло.

Перед випробуванням, циліндр і скляну пластинку змочують чистою водою за допомогою м'якої тканини. Скляну пластинку ставлять строго горизонтально, а циліндр - у середині концентричних кілець.

При визначенні нормальної густоти зважують у порцеляновій чашці 300 г гіпсу. В іншу порцелянову чашку мірним циліндром наливають воду кількістю 50-70 % від ваги гіпсу. Гіпс тонким струменем додають протягом 2-5 секунд і швидко розмішують шпателем знизу вгору протягом 30 секунд до одержання однорідної маси. Потім швидко виливають масу у циліндр, поставлений на скло, і лабораторним ножем вирівнюють поверхню гіпсу з краями циліндра. Через 45 секунд від початку засипання гіпсу у воду, або через 15 секунд після закінчення перемішування розчину циліндр швидко піднімають вертикально на висоту 15-20 см і відводять убік. Гіпсове тісто розливається на склі в конусоподібний корж (рис. 4.2), діаметр якого вимірюють безпосередньо після підняття циліндра лінійкою в двох перпендикулярних напрямках з похибкою не більше 6 мм і обчислюють середнє арифметичне значення.

Якщо діаметр розливання тіста не відповідає величині 180±5 мм, випробування повторюють із зміненою масою води. При меншому діаметрі коржа кількість води замішування збільшують, при більшому - зменшують.

Дані, отримані при випробуванні, заносять до лабораторного журналу (табл. 3.2).

Таблиця 3.2

Визначення нормальної густоти гіпсового тіста

Опис роботи

Висновок:

3.3 Визначення термінів тужавіння гіпсового тіста

Прилади, обладнання і матеріали: 2 порцелянові чашки, шпатель для перемішування тіста, ваги з важками, мірний циліндр з водою, лабораторний ніж, секундомір, прилад Віка (стандартний прилад для визначення термінів тужавіння).

Порошок будівельного гіпсу, замішений водою, втрачає пластичність, поступово густішає (це відповідає початку тужавіння) і згодом остаточно твердішає, перетворюючись на камінь (що відповідає кінцю тужавіння). Визначення термінів тужавіння має практичне значення, тому що після початку тужавіння гіпсове тісто, або гіпсовий розчин гіпсобетону розміщати у формі або наносити на поштукатурену поверхню не можна, особливо це неприпустимо після закінчення тужавіння. Гіпсові будівельні суміші застосовують з моменту замішування гіпсу водою до початку його тужавіння.

Визначають терміни схоплювання гіпсового тіста за допомогою стандартного приладу Віка (рис. 3.3), маса рухливої частини якого разом з голкою складає 300±2 г. Рухомий металевий стержень 1 із вказівною стрілкою рухається у вертикальному напрямку біля шкали 2 з поділками від 0 до 40 мм, закріпленої на станині 3 приладу. У нижній частині стержня гвинтом закріплена сталева голка 4 діаметром 1,1 мм, довжиною 50 мм.

Під голкою розміщена скляна пластинка розміром 10×10 см, на яку встановлюють ебонітове або латунне кільце 5 висотою 40±0,5 мм і діаметрами - верхнім 65±5 мм і нижнім 75±5 мм, змазане мінеральною олією.

Перед проведенням випробування необхідно перевірити положення вказівної стрілки, яка повинна збігатися з нульовою поділкою шкали, коли стержень вільний і голка торкається поверхні скляної пластинки, розміщеної на підставці приладу. При відхиленні від нульової поділки шкала приладу відповідним чином пересувається. Перед початком випробувань потрібно перевірити, чи вільно опускається стержень приладу.

Терміни тужавіння гіпсового тіста визначають у такий спосіб. У порцелянову чашку за допомогою мірного циліндра наливається така кількість води, що відповідає стандартній консистенції (нормальній густини) гіпсового тіста. Для випробування зважують 200 г гіпсу. Тонким струменем гіпс всипають у воду протягом 30 секунд, перемішуючи суміш шпателем або лопаточкою. Після цього масу наливають у кільце приладу, надлишок її зрізують ножем і ним же вирівнюють поверхню. Потім кільце з тістом поміщають під голку, приводять її в зіткнення з поверхнею тіста в центрі кільця і закріплюють стержень стопорним гвинтом. Опускають голку в тісто через кожні 30 с, щоб кожного разу вона занурювалася в нове місце. Після кожного занурення голку ретельно витирають тканиною, а кільце пересувають. На початку випробування голку при зануренні необхідно трохи гальмувати, щоб вона не зігнулася при ударі об скло.

Початок тужавіння гіпсу характеризується проміжком часу в хвилинах, що пройшов від початку замішування гіпсу (висипання гіпсу у воду) до того моменту, коли голка при зануренні в тісто перший раз не дійшла до скляної пластинки.

Кінець тужавіння характеризується проміжком часу від початку замішування гіпсу водою до моменту, коли голка занурюється в тісто не більше ніж на 1 мм.

Дані, отримані при випробуванні, заносять до лабораторного журналу (табл. 3.3).

Таблиця 3.3 – Визначення термінів тужавіння гіпсового тіста

Опис роботи

Висновок:

Змінити терміни тужавіння гіпсу можна шляхом додавання в невеликих кількостях сповільнювачів (0,5-2 % від ваги гіпсу) або прискорювачів тужавіння. Сповільнювачами тужавіння є вапно, малярський клей, а прискорювачами - мило, галун, сульфат натрію (Na₂ So₄).

3.4 Виготовлення зразків для визначення міцності гіпсу при стиску та поперечному вигину

Прилади, обладнання і матеріали: чашку, виготовлену з корозійностійкого матеріалу, лінійку довжиною 250 мм, мірний циліндр ємністю 1 літр, шпатель, лабораторний ніж, мінеральна олія для змазування форм, металеві форми для виготовлення зразків-балочок розміром 40×40×160 мм, прес гідравлічний, прилад для визначення міцності на стиск, що складається з двох металевих натискних пластин.

Для проведення випробувань потрібно мати не менше трьох зразків-балочок розміром 40×40×160 мм, для виготовлення яких беруть пробу гіпсу масою від 1,0 до 1,6 кг. Гіпс протягом 5...20 с засипають у чашку з водою, взятого в кількості, необхідній для одержання тіста стандартної консистенції (нормальної густини). Після засипання зв’язувальної речовини суміш інтенсивно перемішують протягом 60 с до одержання однорідного тіста і заливають у форми. Внутрішню поверхню металевих форм змазують мінеральною олією. Відсіки форми наповнюють одночасно, для чого чашку з гіпсовим тістом рівномірно просувають над формою. Для видалення захопленого повітря після заливання форму струшують 5 разів, для чого її піднімають за торцеву сторону на висоту 8...10 мм і відпускають. Після настання початку тужавіння надлишки гіпсового тіста знімають лінійкою, пересуваючи її по верхніх гранях форми перпендикулярно до поверхні зразків. Через 15±5 хвилин після кінця тужавіння зразки витягають з форми, маркують і зберігають у приміщенні для випробувань.

Міцність зразків визначають через 2 години після контакту гіпсової зв’язувальної з водою.

3.5 Визначення границі міцності при вигину затверділого гіпсу

Прилади, обладнання і матеріали: машина випробувальна на вигин «МИИ-100» або прес гідравлічний; штангенциркуль; зразок матеріалу з затверділого цементно-піщаного розчину.

Зразок встановлюють на опори приладу «МИИ-100» або іншого згинаючого пристрою таким чином, щоб ті його грані, що були горизонтальними при виготовленні, знаходилися у вертикальному положенні.

Границя міцності на вигин обчислюється як середнє арифметичне результатів трьох випробувань. Дані, отримані при випробуванні, заносять до лабораторного журналу (табл. 3.4).

Таблиця 3.4 - Визначення границі міцності на вигин

Опис роботи

Висновок:

3.6 Визначення границі міцності при стиску затверділого гіпсу

Прилади, обладнання і матеріали: прес гідравлічний,металеві пластини, половинки зразків, що випробували на стиск.

Отримані після випробування на вигин шість половинок балочок відразу випробовують на стиск. Зразки поміщають між двома пластинами таким чином, щоб бічні грані, які виготовлені прилягали до подовжніх стінок форм, знаходилися на площинах пластин, а упори пластин щільно прилягали до торцевої гладкої стінки зразка.

Зразок разом із пластинами піддають стиску на пресі (рис. 3.4).

Середня швидкість наростання навантаження при випробуванні повинна бути 10±5 кгс/см² у секунду; тривалість випробування - 5÷30 с.

Границю міцності на стиск одного зразка обчислюють як частку від розділу величини руйнівного навантаження (у Н чи кгс) на робочу площу пластини, що дорівнює 25 см².

Границю міцності на стиск визначають як середнє арифметичне результатів шести випробувань без найбільшого і найменшого результатів. Дані, отримані при випробуванні, заносять до лабораторного журналу (таблиця 3.5).

Таблиця 3.5. - Визначення границі міцності при стиску затверділого гіпсу

Опис роботи

Висновок по встановленню марки гіпсу за міцністю та загального виду:

Контрольні питання:

1. Як визначити тонкість помелу гіпсу і на що вона впливає?

2. Як визначається нормальна густота гіпсового тіста (водопотреба)та від чого вона залежить?

3. У чому полягає практичне значення термінів тужавіння гіпсу та як їх визначити?

4. Як визначається міцність при стиску затверділого гіпсу?

5. Як визначається міцність при вигину затверділого гіпсу?

6. Як призначається марка гіпсу?

Рекомендована література:

1.«Матеріалознавство (для архітекторів та дизайнерів)»: Підручник /Пушкарьова К.К., Кочевих М.О., Гончар О.А., Бондаренко О.П. – К.:

Видавництво «Ліра-К», 2012. – 592 с.

2. Будівельне матеріалознавство: Підручник / Кривенко П.В., Пушкарьова К.К.,Барановський В.Б., Кочевих М.О., Гасан Ю.Г., Констатинівський Б.Я., Ракша В.О. (3-є видання).– К.: «Ліра-К», 2012. – 624 с.

3. Будівельне матеріалознавство: Підручник / Кривенко П.В., Пушкарьова К.К., Барановський В.Б. та ін. – К.: ТОВ УВПК “ЕксОб”, 2010. – 704 с

4. Справочник по строительному материаловедению /Дворкин Л.И., Дворкин О.Л. – М.: Инфра-Инженерия, 2010. – 472 с.

5. ДСТУ Б В.2.7-82:2010. Будівельні матеріали. В’яжучі гіпсові. Технічні умови. – К.: Будстандарт, 2010 – 42 с.

Лабораторна робота № 4

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: