Визначення виробничого складу бетону

У виробничих умовах заповнювачі, що використовуються для бетону (пісок, щебінь), знаходяться у вологому стані. Волога, що міститься у заповнювачах, може істотно змінити величину водоцементного відношення та склад бетону, а отже й вплинути на важливі якості бетону (наприклад, на щільність). Тому окрім визначення номінального складу бетону, потрібно визначити його виробничий склад, який враховує вологість заповнювачів.

Для визначення виробничого складу бетону діють наступним чином. Розраховують витрати заповнювачів на 1 м³ бетону з урахуванням їх природної вологості за формулами:

П₁ = П (1 + 0,01Wп); (5.24)

Щ₁ = Щ (1+ 0,01W_щ), (5.25)

де П₁ – кількість піску природної вологості, витраченого на 1 м³ бетону;

Щ₁ – кількість щебеню природної вологості, витраченого на 1 м³ бетону;

П – витрати сухого піску на 1 м³ бетону;

Щ – витрати сухого щебеню на 1 м³ бетону (П та Щ – величини, визначені у відповідності до вказівок попереднього розділу);

W_п та W_щ – відповідно природна вологість піску та щебеню, % (за завданням).

Кількість води, що містять у собі пісок та щебінь, можна визначити за формулами:

В_п = П₁ - П; (5.26)

В_щ = Щ₁ - Щ, (5.27)

де В_п - кількість води, що міститься у піску;

В_щ - кількість води, що міститься у щебені.

Інші показники ті ж самі, що наведені вище.

Тоді витрати води на 1 м³ бетону з урахуванням вологості заповнювачів можна визначити за формулою

В₁ = В – (В_п + В_щ), (5.28)

де В – витрати води на 1 м³ бетону при використанні сухих заповнювачів (з попереднього параграфа),

або за формулою

В₁ = В – (П₁ – П) + (Щ₁ - Щ) (5.29)

Витрати цементу на 1 м³ бетону залишаються без змін, оскільки цемент використовують тільки сухим, уникаючи зниження його активності.

Після визначення витрат матеріалів на 1 м³ бетону з урахуванням вологості заповнювачів П₁, Щ₁, В₁, та В, визначають виробничий склад бетону. Для цього записують відношення між складовими бетону:

Ц: П₁: Щ₁: В/Ц, (5.30)

яке призводять після до загальноприйнятного вигляду, ділячи кожний член відношення на Ц.

Позначаючи П₁/Ц – x₁, а Щ₁/Ц – y₁, одержують виробничий склад бетону у вигляді 1: x₁: y₁, де x₁ та y₁ підраховують з точністю до 0,01.

Виробничий склад бетону визначає кількість вагових частин піску (x₁) та кількість вагових частин щебеню (y₁), яке приходиться на одну вагову частину цементу з урахуванням вологості заповнювачів.

5.6 Визначення міцності бетону при стиску та його марки (класу)

Фактична міцність бетону добраного складу, його клас визначається відповідно до вимог ДСТУ Б В.2.7-176:2008 Суміші бетонні та бетон. Загальні технічні умови (EN 206-1:2000, NEQ). За міцністю існують наступні класи бетону:

Випробування зразків-кубів бетону при стиску проводяться відповідно у віці 28 діб. Перед випробуванням ретельно оглядають зразок, вимірюють грані з точністю до 1 мм.

При випробуванні на стиск зразки-куби встановлюють однією із завчасно відібраних граней на нижню опорну плиту пресу центрально відносно його осі, використовуючи риски, нанесені на плиті.

Тип (марку) преса та обрану шкалу сило вимірювача записують до журналу випробувань. Далі випробують зразки. У процесі випробування напруження у зразку при навантаженні має збільшуватись безперервно з постійною швидкістю 6 – 2 кгс/см² за секунду до його руйнування.

Досягнуте у процесі випробування максимальне зусилля приймають за величину руйнівного навантаження на зразок Р.

Міцність бетону при стиску (у кгс/см²) розраховують для кожного зразка за формулою:

R = , (5.31)

де Р – руйнівне навантаження, кгс;

F – середня площина робочого перерізу зразка, см²;

– масштабний коефіцієнт міцності бетону у зразках базового розміру, що дорівнює для зразків-кубів з ребром 70, 100, 150, 200 та 300 мм відповідно 0,85, 0,91, 1,0; 1,05 та 1,10.

Одержаний результат порівнюють з міцністю бетону, приведеною у завданні. Якщо цей результат не нижче заданої міцності бетону або перевищує її не більш ніж на 15 %, то склад бетону підібрано вірно.

Висновки про марку та клас бетону за їх міцністю при стиску заносять до журналу.

Опис роботи

Висновок про марку, клас бетону та їх відповідність технічному завданню:

Контрольні питання:

1. У чому полягає добір складу важкого бетону та яким методом він виконаний?

2. Від чого залежить міцність бетону?

3. Яка мета проведення пробного замісу?

4. Як лабораторно визначається рухливість бетонної суміші, від чого вона залежить та на що впливає?

5. Чим відрізняються номінальний та виробничий склади бетону?

6. Як визначається фактична міцність та клас бетону?

Рекомендована література:

1. ДСТУ Б В.2.7 – 43-96. Будівельні матеріали. Бетони важкі. Технічні умови – К.: Будстандарт, 2011 – 56 с.

2. ДСТУ Б В.2.7 – 170:2008. Будівельні матеріали. Будівельні матеріали. Бетони. Методи визначення середньої густини, вологості, водопоглинання, пористості і водонепроникності. – К.: Будстандарт, 2010 – 57 с.

3. ДСТУ Б В.2.7 – 176:2008. Будівельні матеріали. Суміші бетонні та бетон. Загальні технічні умови (EN 206-1:2000, NEQ). – К.: Будстандарт, 2009 – 109 с.

4. «Матеріалознавство (для архітекторів та дизайнерів)»: Підручник /Пушкарьова К.К., Кочевих М.О., Гончар О.А., Бондаренко О.П. – К.:

Видавництво «Ліра-К», 2012. – 592

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: