Характерні елементи і мотивимозаїки

Український орнамент— один із найдавніших, в арсеналі якого використовуються численні мотиви: геометричні, рослинні, антропоморфні.

Зображення на глиняних виробах вирізняються багатоманіттям. Як влучно зазначив керамолог Я. Риженко, описуючи орнаменти глиняного посуду Полтавщини ХХ ст. «розглядаючи тисячі виробів, ми не знайдемо серед них двох абсолютно подібних орнаментальних композицій».Це твердження справедливе й для давніх часів. Але вже від доби неоліту орнаменти складалися зі сталого набору елементів і мотивів.

Компонування елементів у орнаменти відбувалося за допомогою прийомів, що сформувалися вже в добу неоліту: метричність (подібні елементи повторювалися через однаковий інтервал), ритмічність (повторювалися мотиви орнаменту), симетрія (центрично-обертова і дзеркальна, рапорт), статика та динаміка.

Композиції, утворені з елементів, які метрично чи ритмічно повторювалися та наносилися у вигляді смуг на поверхню майже всіх типів глиняних виробів, належали до незамкнутих. Лише в окремих випадках вони мали початок і кінець. Якщо орнаменти складалися з кількох концентричних, на частині виробів одна смуга домінувала в композиції, вирізнялася розмірами й елементами (хвилясті лінії, смуги трикутників і дуг, деревоподібних знаків).

У більшості випадків вона розташовувалася на опуку – саме там її найзручніше наносити, адже для цього є достатньо рівна площина. Структура ритмічних і метричних повторень ґрунтувалася на уявній чи зображеній основі, прямій або хвилястій, яка найчастіше розташовувалася на верхньому чи нижньому краях орнаментального поля, в окремих випадках – у центрі орнаментальної композиції. За рідкісними винятками, орнаменти були симетричними.

При погляді згори чи знизу, більшість глиняних виробів мають вигляд кола (наприклад, посуд і кружала). Тому, щоби зобразити симетричний орнамент, необхідно було розділити коло на рівні частини. Зображуючи в кожній частині геометричну фігуру, отримували зображення, симетричні відносно центру кола. Наприклад, у результаті розташування таким чином трикутників, утворювався зіркоподібний знак. Найпростіше коло ділити на чотири рівних частини. Для цього на ньому достатньо спочатку позначити дві крапки, одна навпроти іншої по діаметру виробу. Потім перпендикулярно до умовної лінії, що їх поєднує, уявно провести через центр кола іншу лінію. Місця перетину були вершинами правильного чотирикутника, вписаного в коло. Коли протилежні точки з’єднати відрізками – утвориться прямий хрест. Якщо відрізки між вершинами утвореного чотирикутника поділити навпіл, коло розділиться на вісім рівних частин. Якщо простір між утвореними таким чином вершинами 8-кутника поділити ще навпіл – коло поділиться на 16 рівних частин.

Висловимо певні зауваги щодо функцій орнаментів. При спогляданні зображень на давніх глиняних виробах виникає бажання витлумачити їхній зміст, дати відповідь на питання – чи це вияв естетичних уподобань, технологічних знань їхніх творців чи записи вірувань і уявлень. Семантичний напрямок вивчення зображень на глиняних виробах – один з найбільш використовуваних нині науковцями. Дослідники найчастіше шукають відповідники між абстрактно-геометричними зображеннями і реальними предметами, що оточують людину.

Для цього використовують зображення, виконані різною мірою схематично, враховують, що графіка найдавніших писемних знаків у ранні періоди розвитку письма була мало відірваною від реалістичного малюнка, стверджують, що абстрактні, але подібні за графікою зображення чи символи мають таке саме значення, що й схожі писемні знаки. Важливим аргументом у подібних пошуках є зафіксована етнографами наявність змістового навантаження в усіх творах декоративно-прикладного мистецтва народів з традиційним укладом життя.

Опубліковано значну кількість робіт, присвячених змістовому “прочитанню ” абстрактно-геометричних композицій на побутових предметах.

За “рисункову писемність ” часто сприймали декоративний орнамент, який розшифровували як складну головоломку.

Геометричні орнаменти виникли на основі графічних символів, що мали практичне значення в житті людей: вони передавали релігійне світосприйняття та використовувались задля магічного впливу на умови свого існування та на світ загалом. Також в своїх малюнках людина фіксувала й передавала різну інформацію майбутнім поколінням. Велика кількість елементів та сюжетів орнаменту являли собою обереги, що призвані були захищати їх носія від темних сил; багато символів здатні стерти тонку грань між темним світом та світлим; деякі являли собою пряме звернення до богів або до тих чи інших сил природи.

З часом первинний, магічний, зміст графічних зображень було втрачено і малюнки стали сприймати, в першу чергу, з естетичної точки зору, як прикрасу. Та в наш час, хоч він і досить матеріалізований, все більше людей цікавиться древніми духовними символами та їх значенням.

Найбільш поширеними мотивами геометричних орнаментів є ромби, трикутники, квадрати, кола, хвилясті лінії, зигзаги,меандри, шеврони та різноманітні їх поєднання, з яких утворюються комбіновані мотиви.

Трикутник – символ вогню, який дещо нагадує собою язик полум’я. Також це один із символів Трійці. Трикутник, вершина якого спрямована догори, — знак Духа, а зображений вершиною донизу – символ Матерії.

Трикутники, що доторкаються вершинами один до одного, нагадуючи «пісочний годинник», символізують Світ та Антисвіт. А місце їх дотику є своєрідним місцем переходу із одного світу до іншого. Інколи між трикутниками зображають лінію, що зветься «Кільцем Великого Світіння», яка символізує дзеркало, в якому один світ віддзеркалюється в іншому і навпаки.

Трикутники, які прилягають один до одного основами, утворюють ромб, про значення якого ми зазначали раніше. Та у випадку, коли ці трикутники розходяться і між ними утворюється проміжок (поясок), який в народі називають «колодязь», то таке зображення трикутників символізує зв'язок між реальним Земним та невидимим Небесним світами.

Існують зображення, які своєю формою нагадують трикутники, — це шеврони. Та, на відміну від самих трикутників, шеврони не мають основи. Шеврони, вершини яких дивляться догори, — це символ духовного чоловічого начала, а зображений вершинами донизу – знак матеріального жіночого начала. Жіночі шеврони ще є і уособленням дітородного лона, в якому виношується нове життя.

Також існує версія, за якою трикутники, згруповані попарно, є символом жіночого начала. Такі трикутники символізують собою жіночі груди і означають Велику Богиню – небесну годувальницю.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: