Інформаційну сферу можна визначити як сферу діяльності, пов’язану із створенням, поширенням, перетворенням та використанням інформації.

ЗУ “Про інформацію” (1992 р.) містив окремий другий розділ, який називався “Інформаційна діяльність”. Ст. 12 визначала інформаційну діяльність як сукупність дій, спрямованих на задоволення інформаційних потреб громадян, юридичних осіб та держави.

В ред. закону від 13 січня 2011 р. дане поняття не визначається. У ст. 9 тільки зазначаються основні види інформаційної діяльності. Крім тих, які містились у законі 1992 р., а саме: одержання, використання, поширення та зберігання, до видів інформаційної діяльності додане ще кілька.

Отже, основними видами інформаційної діяльності є:

1) створення інформації;

2) збирання інформації;

3) одержання інформації – це набуття, придбання, накопичення відповідно до чинного законодавства України документованої або публічно оголошуваної інформації громадянами, юридичними особами або державою;

4) зберігання інформації – це забезпечення належного стану інформації та її матеріальних носіїв;

5) використання інформації – це задоволення інформаційних потреб громадян, юридичних осіб і держави;

6) поширення інформації – це розповсюдження, обнародування, реалізація у встановленому законом порядку документованої або публічно оголошеної інформації;

7) охорона інформації;

8) захист інформації - сукупність правових, адміністративних, організаційних, технічних та інших заходів, що забезпечують збереження, цілісність інформації та належний порядок доступу до неї.

Суспільні відносини, які підлягають правовому регулюванню в інформаційній сфері, виникають при здійсненні саме цих видів діяльності.

Матеріалізованим результатом інформаційної діяльності, призначеним для задоволення потреб суб’єктів інформаційних відносин є інформаційна продукція.

Діяльність з надання інформаційної продукції споживачам з метою задоволення їхніх потреб є інформаційною послугою.

І інформаційна продукція, і інформаційні послуги є об’єктами цивільно-правових відносин, що регулюються цивільним законодавством (ст. 23 ЗУ “Про інформацію”(в ред. від 25.06.2016 р.)

Для вивчення суспільних відносин, пов’язаних з інформацією та її обігом, спробуємо побудувати модель інформаційної сфери.

Інформаційна сфера, виходячи з видів та способів надання інформації, особливостей її перетворення та обігу, поділяється умовно на дві частини:

1. основна частина, тобто частина власне обігу інформації

2. забезпечувальна частина, яка забезпечує обіг інформації.

Кожна із цих частин поділяється на області.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: