Направлення комунікації

Вивчаючи направлення комунікації, треба звернути увагу на те, що комунікація може здійснюватися як по вертикалі, так і по горизонталі, при цьому вертикальне направлення може бути двох видів: зверху вниз (від керівництва до підлеглих) або знизу вверх. (зворотній зв'язок від підлеглих до керівництва). Горизонтальна комунікація здійснюється між членами однієї групи, між групами одного рівня, між менеджерами одної ланки (схема 12).

		ГОРИЗОНТАЛЬНА КОМУНІКАЦІЯ здійснюється між членами однієї й тієї ж робочої групи, між робочими групами одного рівня, між менеджерами однієї ланки, або, загалом кажучи, між будь-яким персоналом, "еквівалентним по горизонталі".

Рис. 12. Спрямованість комунікації

Спрямованість комунікації не є штучною або змодельованою. Її визначає лише чітко встановлений вектор адресації інформації, що переміщується від керівництва до пересічних працівників, між керівництвом різних ланок та між працівниками тощо.

6.4. Міжособистісна комунікація (вербальна, невербальна, письмова)

Міжособистісна комунікація розуміється як процес одночасного взаємодії комунікантів та їх впливу один на одного. Для неї характерний цілий ряд особливостей, що відрізняють її від інших видів комунікації. Міжособистісна комунікація може здійснюватися в різних формах, специфіка яких визначається числом учасників, їх соціоролевим статусом, комунікативною настановою, особливостями простору і часу комунікації. Ідеальним зразком міжособистісної комунікації є неформальна бесіда двох осіб (схема 13). Характерними рисами цього виду комунікації є часта зміна тематики, домінування однієї сторони в силу її більшої активності та підпорядкування інший, зміна комунікативної установки, можливість повернутися до колишньої тематиці, необов'язковість заключного етапу, так як розмова може бути перервана випадковими обставинами. При виникненні формальних ситуацій, як правило, використовуються тільки загальноприйняті норми комунікації (не можна, наприклад, підійти до незнайомої людини і грюкнути його по плечу в знак вітання) і певна послідовність висловлювань. В процесі міжособистісної комунікації набуває важливого значення проблема кодування і декодування інформації. Кодування - це процес зашифровки наших думок, почуттів, емоцій у форму, впізнавану іншими. Для цього людина використовує символи, які можуть бути письмовими, вербальними, невербальними, математичними, музичними і т.д. Набір таких символів є повідомленням. Декодування - це процес отримання та інтерпретації повідомлень, одержуваних людиною ззовні. Він пов'язаний з розшифровкою символів, що складають повідомлення. Способи кодування і декодування повідомлень формуються під впливом досвіду людини, який розуміється не тільки як індивідуальний досвід, але і як досвід групи, до якої належить людина, а також досвід тієї культури, представником якої ця людина є, освоює її в процесі інкультурації. Будь-яка культура створює свою власну систему символів і додає кожному символу відповідні значення. Але культури не тільки наповнюють свої символи різним значенням, але і використовують символи в різних цілях. Тому в процесі комунікації завжди важливо пам'ятати, що символи є такими лише тому, що певна група людей погоджується прийняти їх як символи. Між символом і його значенням часто немає природного зв'язку. Їхні стосунки довільні й варіюються в різних культурах.

Схема 13. Типи міжособистісної комунікації

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: