Главная

Популярная публикация

Научная публикация

Случайная публикация

Обратная связь

ТОР 5 статей:

Методические подходы к анализу финансового состояния предприятия

Проблема периодизации русской литературы ХХ века. Краткая характеристика второй половины ХХ века

Ценовые и неценовые факторы

Характеристика шлифовальных кругов и ее маркировка

Служебные части речи. Предлог. Союз. Частицы

КАТЕГОРИИ:






Фахові спеціальності, спеціалізації і посади фахівців у галузі фізичної культури і спорту. Професійні характеристики фахівців




Лекція 5

ПРОФЕСІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ ФАХІВЦІВ

ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ ТА СПОРТУ

Метою лекції є вивчення особливостей професійної майстерності і службових обов’язків фахівців з фізичної культури, вчителя фізичної культури, тренера з виду спорту, фахівця з фізичної реабілітації.

Завдання лекції:

1. З’ясувати особливості професійної діяльності фахівців з фізичної культури.

2. Вивчити складники професійної майстерності і службові обов’язки вчителя фізичної культури, тренера і фахівця з фізичної реабілітації.

План

1. Фахові спеціальності, спеціалізації і посади фахівців у галузі фізичної

культури і спорту. Професійні характеристики фахівців фізичної

культури.

2. Складники професійної майстерності та службові обов'язки вчителя

фізичної культури.

3. Особа тренера в сучасному спорті і його функціональні обо­в'язки.

Складники професійної майстерності та структура діяльності тренера

4. Підготовка фахівців з фізичної реабілітації. Посади і посадові

обов'язки фахівців фізичної реабілітації. Програмування і здійснення

процесу фізичної реабілітації

 

Ключові слова: професія, спеціальність, вчитель фізичної культури, урок, тренер, фахівець з фізичної реабілітації.

Основні поняття лекції: фахові спеціальності, спеціалізації, професійні характеристики, службові обов’язки, професійна майстерність,

 

 

Фахові спеціальності, спеціалізації і посади фахівців у галузі фізичної культури і спорту. Професійні характеристики фахівців

Фізичної культури

 

Важливою складовою життєвого успіху впродовж тривалого періоду свідомого життя людини є її професія.

Професія — це своєрідна сукупність умінь, навичок, видів діяльності, особистих захоплень та зацікавлень людини, що служить джерелом заробітку, сприяє виявленню творчих здіб­ностей реалізації власних та суспільних устремлінь. Число професій, яких налічується тисячі, постійно збільшується, як і збільшується Кількість фахових спеціальностей і спеціалізацій. Професія визначає місце людини у соціальній структурі й є джерелом її духовного і матеріального благополуччя.

Професія найчастіше пов'язана з освітою, колом інтересів, потребами, вона накладає відбиток на особу, її світогляд, пове­дінку тощо.

Спеціальність — це вузький, спеціалізований вид трудової діяльності у рамках конкретної професії, в якому людина дося­гла потрібного рівня підготовки, певної професійної майстер­ності й набула необхідного досвіду. Спеціалізація — це той вид діяльності, у якому фахівець набув додаткових, глибоких знань, умінь та практичних навичок. Спеціалізація в конкретній спе­ціальності вводиться у вищих навчальних закладах на заверша­льних етапах навчання, або згодом, після закінчення вузу. Для прикладу:

 

Професія: фізична культура і спорт.

Спеціальність: спорт

 

Спеціальності фахівців визначаються Державним класифі­катором у кожному з напрямків підготовки. Спеціалізації вво­дяться вищим закладом освіти відповідно до попиту на певних фахівців на ринку праці. За напрямком фізична культура і спорт професійні кадри готуються за такими спеціальностями:

— фізичне виховання (шифр за класифікацією — 010201);

— фізична реабілітація (шифр за класифікацією — 010202);

— олімпійський і професійний спорт (шифр за класифіка­цією - 010203).

Залежно від спеціальності та спеціалізації фахівці мають право обіймати посади, передбачені штатними розписами організацій-працедавців.

Практика показує, що абітурієнти та студенти молодших курсів навчальних закладів фізкультурної освіти мають недо­статні знання про характер професійної діяльності у сфері фі­зичної культури, про спеціальності фахівців та зміст навчаль­них дисциплін, які їм доведеться вивчати.

Окремі, поверхневі знання, які майбутні фахівці отримують зі свого особистого досвіду занять спортом, формують неповні, здебільшого невірну уяву про майбутню професію. Додаткові знання черпаються у процесі спілкування з працівниками спо­рту, із засобів масової інформації, з окремих науково-популяр­них видань та інших джерел. Відтак, уявлення вступників до вищих навчальних закладів фізкультурного профілю про мож­ливі посади, на які після закінчення навчання можна претен­дувати, обмежуються посадами вчителя фізкультури та тренера-викладача.

Насправді вибір професій для випускників спеціалізованих вищих навчальних закладів є набагато ширшим, а обсяг набутих ними знань та досвіду дозволяє проявити себе також у багатьох суміжних, або навіть віддалених від фізичної культури галузях. В деяких навчальних закладах проводиться, зокрема, військова підготовка та інші суміжні види професійної фізичної підготов­ки. У такому разі випускник ВНЗ може набути додаткову про­фесію (наприклад — фізична підготовка у Збройних Силах).

Професійна діяльність у фізичній культурі здійснюється від­повідно до законодавства про працю. Особи, які здійснюють професійну діяльність у сфері спорту, як правило, працюють за індивідуальними трудовими контрактами.

Вищі навчальні заклади фізкультурного профілю І—II рів­нів акредитації (училища фізичної культури, технікуми, коледжі) готують фахівців освітньо-кваліфікаційного рівня «молод­ший спеціаліст».

Фізкультурні вищі навчальні заклади IIIі IV рівнів акреди­тації дають випускникам базову або повну вищу освіту і фахову підготовку на рівні «бакалавр», «спеціаліст», «магістр».

У процесі навчання студент вищого навчального закладу фі­зкультурного профілю виконує навчальний план, який перед­бачає оволодіння професійно важливими блоками знань, умінь і навичок, зокрема із:

— спеціальних теоретичних дисциплін (фізичне виховання, під­готовка спортсменів, організація оздоровчо-спортивної роботи);

— медико-біологічних дисциплін (анатомія, фізіологія, біо­механіка, фізична реабілітація, лікувальна фізична культура);

— загальногуманітарних дисциплін (історія, філософія, ес­тетика, економіка);

— психолого-педагогічних дисциплін (психологія, педагогі­ка, педагогічна майстерність, прикладна психологія);

— навичок науково-дослідної роботи;

— навичок організаційно-педагогічної, спортивної і органі­заційної роботи;

— підвищення рівня власної спортивної підготовленості. Фахівець фізичного виховання повинен знати і вміти засто­совувати на практиці:

— норми раціонального рухового режиму осіб усіх категорій;

— медико-біологічне обґрунтування використання засобів і методів фізичного виховання;

— педагогічні і медичні методи контролю за процесом фізи­чного виховання і фізичної підготовки;

— механізми розвитку фізичних якостей і формування рухо­вих навичок;

— особливості проведення занять фізичною культурою з осо­бами різного віку, статі, соціального стану, фізичного розвитку тощо;

— санітарно-гігієнічні вимоги і вимоги щодо безпеки про­ведення занять фізичними вправами;

— вміння надати першу медичну допомогу в разі травмування;

— структуру і зміст управлінської діяльності в галузі фізич­ної культури;

— демонстрацію техніки виконання фізичних вправ;

— оперування нормативно-правовими знаннями в галузі фізичної культури;

— мати достатній рівень фізичної підготовленості й володіти навичками страхування.

Фізичне виховання є найпоширенішою фаховою спеціальні­стю, оскільки фізичне виховання є важливим чинником навча­льно-виховного процесу в усіх дошкільних установах, навчаль­них та виховних закладах різних рівнів та типів. У рамках цієї спеціальності існує кілька спеціалізацій, для прикладу — спе­ціалізація «Фізична підготовка у Збройних Силах», котра раніше була самостійною фаховою спеціальністю.

Фізична підготовка у Збройних Силах за своїми метою, за­вданнями, методами значно відрізняється від інших видів фіз­культурно-спортивної діяльності. Тому для успішної роботи на посаді керівника фізичної підготовки фахівець з фізичного ви­ховання має пройти курс підвищення кваліфікації. Основним цільовим призначенням керівника фізичної підготовки в Зброй­них Силах є організація фізичної підготовки особового складу військовослужбовців Української Армії, Флоту, органів внутрішніх справ та інших збройних формувань.

Підготовка керівників фізичної підготовки для Збройних Сил може здійснюватися на військових відділеннях вищих навчаль­них закладів.

Структура діяльності керівника фізичної підготовки зводить­ся до забезпечення фізичної готовності військовослужбовців і особового складу правоохоронних органів до оволодіння збро­єю, бойовою технікою та ефективним їх використанням; пере­несення фізичних навантажень, нервово-психічних напружень в екстремальних ситуаціях.

Керівник фізичної підготовки здійснює:

— планування і організацію фізичної підготовки і спортив­ної роботи;

— організацію спеціальної фізичної підготовки військовос­лужбовців у відповідності з нормативними вимогами;

— додержання встановленого мінімуму рухової активності, зокрема не менше 4 год. занять фізичною підготовкою на тиж­день;

— забезпечення додаткових можливостей для занять фізич­ною культурою і спортом в режимі дня;

— здійснення контролю за станом фізичного розвитку та рівнем фізичної підготовленості військовослужбовців;

— сприяння виховному процесові та розвитку морально-вольових якостей військовослужбовців;

- розробка комплексів вправ та програм індивідуальних і групових занять з фізичної підготовки.

Рекреація і оздоровча фізична культура є спеціалізацією у рам­ках фахової спеціальності «Фізичне виховання», яка також спе­ршу була самостійною фаховою спеціальністю.

Основним цільовим призначенням спеціаліста з рекреації і оздоровчої фізичної культури є відновлення і зміцнення здо­ров'я. Основними засобами рекреації є фізичні вправи помір­ної інтенсивності, здоровий спосіб побуту, праці та відпочинку і використання оздоровчих сил природи: сонця, води, повітря.

Ці фактори, при умілому використанні, можуть так або ін­акше впливати на організм людини, викликаючи певні позити­вні або негативні зрушення. Для прикладу, гірське повітря, при достатньо тривалому перебуванні людини в середньогір'ї або високогір'ї, здатне пришвидшити пристосувальні до гіпоксії реакції організму, які призводять, зокрема, до змін у складі крові.

Основним цільовим призначенням фахівця з рекреації і оздо­ровчої фізичної культури є зміцнення здоров'я громадян. Рекреолог може працювати в закладах охорони здоров'я, оздоров­чо-профілактичних закладах, диспансерах, туристичних базах, оздоровчих клубах, спортивних установах.

Структура діяльності рекреолога включає:

— організацію та проведення фізкультурно-оздоровчої та спортивно-масової роботи і туризму;

— проведення заходів, спрямованих на загартування, попе­редження захворювань;

— здійснення контролю за фізичним станом людей та тен­денціями його зміни;

— використання природних факторів зміцнення здоров'я і покращення психофізичного, психоемоційного станів;

— розроблення і реалізація планів рекреації трудових ресур­сів з використанням засобів оздоровчої фізичної культури, при­родних засобів рекреації та гігієнічних факторів.

Об'єктом діяльності рекреолога є особи всіх категорій і ві­кових груп, як здорові, так і ті, хто мають відхилення у стані здоров'я. Зорієнтованість рекреаційної роботи на зміцнення здоров'я робить її в тих або інших формах загальнодоступною.

Рекреолог тісно співпрацює з лікарем, а рекреативні заходи мають залучатися в систему медикаментозного лікування та інших форм оздоровлення. З тієї причини рекреаційні заходи мають переважно індивідуальне спрямування.

Фізична реабілітація — є однією з нових фахових спеціаль­ностей у галузі фізичної культури і спорту. Основним цільовим призначенням фахівця фізичної реабілітації є організація та проведення занять з метою відновлення або заміни втрачених функцій окремих органів, систем чи організму в цілому.

Місцем праці фізреабілітолога можуть бути оздоровчі закла­ди, лікувальні установи, диспансери, спортивно-оздоровчі бази, групи здоров'я тощо. Об'єктом діяльності реабілітолога є осо­би, які внаслідок певних причин (хвороба, травма) втратили морфологічну чи функціональну досконалість.

До структури діяльності фізреабілітолога відноситься:

— розробка і реалізація спеціальних відновлювальних про­грам та комплексів фізичних вправ для неповносправних осіб;

— організація й проведення занять фізичними вправами із врахуванням фізичного і психічного стану пацієнта, характеру і ступеня захворювання;

— організація лікарського і педагогічного контролю за ефе­ктивністю занять фізичними вправами;

— використання комплексів лікувальної фізичної культури, ма­сажу, фізіотерапії та інших методів відновлення і оздоровлення;

— пропаганда здорового способу життя, консультування осіб, які самостійно займаються оздоровчою фізичною культурою.

Олімпійський і професійний спорт є ще однією фаховою спе­ціальністю. Фахівці олімпійського і професійного спорту у пе­реважній більшості працюють на посадах тренерів-викладачів та організаторів спорту. Місцем праці тренера-викладача мо­жуть бути дитячо-юнацькі спортивні школи, спортивні клуби, спортивні секції, спортивні споруди, збірні команди.

Основним фаховим спрямуванням тренера-викладача є під­готовка кваліфікованих спортсменів у обраних видах спорту.

Діяльність тренера-викладача вимагає знань, умінь та нави­чок психолого-педагогічного, медико-біологічного, організацій­но-управлінського та власне спортивного спрямування.

Структура діяльності тренера-викладача передбачає навчан­ня, розвиток і виховання спортсмена в процесі спортивної під­готовки. Основним функціональним обов'язком тренера є реа­лізація планів підготовки спортсменів шляхом:

— формування спортивного колективу;

— планування, обліку і аналізу тренувальної та спортивної роботи;

— здійснення виховного процесу;

— підготовки і проведення спортивних заходів. До спортивної підготовки відносяться:

— навчання і вдосконалення техніки виконання вправ;

— розвиток фізичних (рухових) якостей;

— зріст функціональних можливостей;

— оволодіння тактичною майстерністю виду;

— розвиток морально-вольових характеристик особи.

Тренер для виконання своїх функцій повинен досконало знати і вміти використовувати:

— теорію і методику підготовки спортсменів;

— методи планування, обліку і контролю за процесом спор­тивної підготовки;

— індивідуальні, статеві, вікові, морфологічні, психологічні особливості різних груп та осіб;

— техніку, тактику, матеріальну частину, організацію тре­нувальної і змагальної діяльності у видах спорту;

— різні форми і методи тренувальних навантажень та відновлення;

— структуру побудови тренувальних циклів;

— історію, стан розвитку і перспективи виду спорту;

— закономірності управлінської діяльності і формування оп­тимальних міжособистих стосунків.

Неабиякі організаційні навички, якими, як правило, володіють фахівці галузі фізичної культури та спорту, дають їм можливість легко проявити себе в будь-якому виді професійної діяльності.

В умовах ринкової економіки, перебудови освітньої сфери, гу­манізації усього суспільства попит на випускників закладів фізку­льтурної освіти існує. Це, зазвичай, цілеспрямовані, наполегливі, загартовані фахівці, що посилює їхню конкурентноздатність.

Додаткові аспекти діяльності вчителя фізичного виховання, тренера-викладача і фізичного реабілітолога, зважаючи на їх особливе місце у фізичній культурі, будуть розглянуті у насту­пних розділах.

 

 






Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском:

vikidalka.ru - 2015-2024 год. Все права принадлежат их авторам! Нарушение авторских прав | Нарушение персональных данных