Основи відбору та орієнтації спортсменів.

Спортивний відбір – процес пошуку найбільш обдарованих людей, що здатні досягнути високих результатів у конкретному виді спорту.

Спортивна орієнтація – визначення перспективних напрямків досягнення вищої спортивної майстерності, яке базується на вивченні задатків і здібностей спортсменів, їхніх індивідуальних особливостей для формування спортивної майстерності. Орієнтація може стосуватись вибору вузької спортивної спеціалізації в межах даного виду спорту, визначення структури багаторічної підготовки, динаміки навантажень і темпів росту досягнень, встановлення провідних чинників підготовленості та змагальної діяльності, які здатні істотно вплинути на рівень змагальних результатів.

Основні терміни, які застосовують, говорячи про відбір в спорті, це – задатки, здібності, придатність, схильність, талант.

Задатки – це вроджені морфо-функціональні характеристики людини, спадкові передумови її розвитку.

Здібності – властивості особистості, котрі є передумовою успішного виконання певної діяльності. Здібності є не вродженими, а суспільно набутими якостями внаслідок розвитку задатків.

Придатність – це сукупність властивостей людини, котрі характеризують можливість виконання певної діяльності. Придатність визначається здібностями, рівнем знань, умінь, навичок, рисами характеру, особливостями емоційно-вольової сфери людини.

Схильність – стійка орієнтація людини на певну діяльність.

Обдарованість (моторна, сенсорна, перцептивна, інтелектуальна) – це високий рівень вроджених задатків, розвитку здібностей і схильності до даного виду спорту, творчого ставлення до справи.

Талант – вроджена обдарованість, найвища придатність людини до даної діяльності.

Головне завдання спортивного відбору на етапі початкової підготовки – допомогти дитині правильно вибрати вид спорту. Потрібно використовувати широке коло тестових вправ, що дають змогу скласти різносторонню уяву про здібності початківців і зменшити імовірність помилки при виборі спеціалізації.

Для різних видів спорту існує оптимальний вік, з якого починають займатись тим чи іншим видом спорту (6-16). Але відомо чимало випадків, коли знамениті спортсмени почали заняття в дещо старшому віці. Наприклад, Г. Кулакова почала займатись спортом у 20 років, олімпійська чемпіонка в швидкісному бігу на ковзанах Г. Степенська – в 17 років, відомі велосипедисти Н. Горєлов, В. Камінський, А. Чуканов – в 17-19 років.

Результат не може бути критерієм обдарованості, оскільки на нього впливають умови розвитку дитини. Морфологічні ознаки є стабільними, мало змінними. Вимірювання тотальних розмірів тіла в поєднанні з візуальною оцінкою зовнішнього вигляду дитини дають змогу визначити її перспективність. Можливості системи енергозабезпечення організму генетично обумовлені. Для аеробних видів спорту уже на ранніх етапах необхідно оцінювати такі показники, як max VO₂ і життєва ємність легенів.

Мал. 2 Можливості відбору та напруженого тренування для досягнення високих величин максимального споживання кисню.

12-річні юнаки повинні мати ЖЄЛ не менше 3000-3500 см³, max VO₂ (л*хв^-1) – 2-2,5.

Біопсію використовують для визначення структури м’язової тканини. Наявність великої долі ШС (швидко-скорочуваних) дозволяє досягти успіху у швидкісних видах спорту, а великий відсоток ПС (повільно-скорочуваних) забезпечує роботу пов’язану із витривалістю.

Мал. 3 Співвідношення ШС (світлі) і ПС (темні) волокон у спортсменів високого класу: зліва – плавець-спринтер; справа – велосипедист-шосейник.

Генотип значною мірою визначає й адаптаційні зміни під впливом тренувань.

В якості біофункціональних показників індивідуальної спортивної обдарованості намагаються визначити ті функціональні можливості організму, які відіграють особливо важливу роль у досягненнях вибраного виду спорту.

Перспективи юних плавців залежить від гідродинамічних властивостей тіла, а ковзанярів, велосипедистів від аеродинамічних властивостей, які також майже не змінюються.

Велике значення для відбору дітей має оцінка стану їхнього здоров’я.

Визначення біологічного віку дозволяє вносити поправку на індивідуальні темпи розвитку. Серед першорозрядників-МС більше половини є акселератами, серед МСМК – менше 20 %. Переможці і призери дитячих та юнацьких змагань тільки в 5 % випадків досягають успіхів на етапі максимальної реалізації здібностей.

Оцінка психічних показників інформативніша у порівнянні з оцінкою фізичної працездатності, яка більше залежить від тренувальних впливів.

Неспецифічні для даного виду спорту тести зовсім неінформативні.

Вибір і уточнення спортивної спеціалізації – це достатньо тривалий процес впродовж усього етапу початкової підготовки (2-3 роки).

Остаточне рішення про вибір виду спорту повинно ґрунтуватись на бажанні дитини та комплексній оцінці за всіма критеріями відбору.

На етапі попередньої і спеціалізованої базової підготовки першочергово звертають увагу на відповідність будови тіла юних спортсменів до морфологічних моделей будови тіла висококваліфікованих спортсменів. Довжина тіла та кінцівок на 85-90 % генетично обумовлена, ширина плечей, гомілки, зап’ястка – на 60-70 %, а округлості обумовлені менше, ніж на 60 %. Більше значення отримують і біохімічні методи досліджень. Вплив спадковості є найвищим серед найважливіших функціональних ознак на час простої рухової реакції, загальної м’язової витривалості, він є значним для потужності, часу простого руху, гнучкості, локальної м’язової витривалості, середнім – для максимальної сили та координованості.

Рівень розвитку фізичних якостей, можливостей системи енергозабезпечення, вдосконалення спортивної техніки повинні бути постійно під наглядом тренера. Важливо також оцінювати темпи їхнього приросту. Багато юних спортсменів отримують дуже великі тренувальні та змагальні навантаження, а в зв’язку з цим і високі для свого віку спортивні результати, однак перевагу слід віддавати тим, хто досяг прогресу при відносно незначних тренувальних навантаженнях.

Медичний контроль спрямований на виявлення прихованих захворювань, зокрема осередків інфекції в організмі.

На етапах максимальної реалізації індивідуальних можливостей і збереження досягнень використовують специфічні засоби оцінки технічної підготовленості. Враховують здатність показувати у фінальних стартах вищі результати, ніж у попередніх. Особливо складні завдання доводиться вирішувати при комплектуванні команд у спортивних іграх, визначаючи наскільки можливості окремих гравців відповідають їхнім ігровим амплуа в команді, та їхню психологічну сумісність з іншими гравцями. Для продовження кар’єри спортсмена важливий аналіз його соціального стану, наявності потенційних резервних можливостей організму та достатньої вмотивованості для продовження занять спортом. Досвід підготовки видатних спортсменів показує, що тривалий час

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: