Главная

Популярная публикация

Научная публикация

Случайная публикация

Обратная связь

ТОР 5 статей:

Методические подходы к анализу финансового состояния предприятия

Проблема периодизации русской литературы ХХ века. Краткая характеристика второй половины ХХ века

Ценовые и неценовые факторы

Характеристика шлифовальных кругов и ее маркировка

Служебные части речи. Предлог. Союз. Частицы

КАТЕГОРИИ:






Профілактика спортивного травматизму та нещасних випадків.




Спорт вищих досягнень є сферою людської діяльності, для якої характерний підвищений травматизм, різного роду професійні захворювання, передпаталогічні і паталогічні стани, що складають загрозу здоров’ю та життю спортсменів. Кількість спортивних травм постійно збільшується і на сьогодні набула загрозливих масштабів, що становить 10-17 % від їх загальної кількості. Прямі та опосередковані витрати на лікування спортивних травм сягнули величезних розмірів, так страхові відшкодування для лікування гірськолижників на трасах Швейцарії становлять 4-5 млрд. доларів США щороку. Величезна кількість травм трапляється у футболі, що пояснюється як масовістю цього виду спорту так і його особливостями, 90 % травм припадає на нижні кінцівки. Багато видатних спортсменів змушені більше часу та уваги приділяти лікуванню травм чим власне тренувальній та змагальній діяльності. Переважна більшість фахівців переконані що тренувальні та змагальні навантаження сучасного спорту є надмірними і сприяють високому травматизму. Вони пригнічують функцію імунної системи спортсменів і роблять їх організм більш відкритим для різного роду інфекцій, проникнення вірусів і бактерій, а також ускладнюють процес лікування.

Спортивна травма – це пошкодження, що супроводжується зміною анатомічних структур і функції травмованого органу внаслідок дії фізичного фактора, що перевищує фізіологічну міцність тканин. Для спортивного травматизму характерна перевага закритих пошкоджень: забитих місць, розтягнень, вивихів, надривів і розривів м’язів та зв’язок.

Переважна більшість травм виникає внаслідок організаційних, матеріально-технічних та методичних погрішностей у навчально-тренувальному процесі. Причини організаційного плану: неправильна організація навчально-тренувальних занять і змагань; незадовільний стан місць занять, спортивного обладнання, інвентарю, одягу, взуття та ін.; несприятливі санітарно-гігієнічні і метеорологічні умови.

Частіше травми зустрічаються на змаганнях – 8,3 на 1000 спортсменів. Під час тренувань цей показник становить 2,1. На заняттях де відсутній тренер чи викладач спортивні травми зустрічаються у 4 рази частіше ніж в їх присутності. Різностороннє тренування різних груп м’язів, широке застосування вправ на розвиток гнучкості, дозволяє у 2-3 рази скоротити кількість травм.

Вдосконалення правил змагань може служити профілактикою травматизму (наприклад: введення захисних шоломів у боксі, хокеї, американському футболі, вільна заміна гравців у ігрових видах спорту). Тренувальна і змагальна діяльність в штучних умовах пов’язана і з вищим ризиком отримати травму у порівнянні із природною (у футболі 26 % на природному покриттю і 28-31 % на штучному).

Методичні і педагогічні причини травматизму: порушення дидактичних принципів побудови занять (поступовості, безперервності, циклічності і т.д.); порушення правил ЛК: несвоєчасні і недостатні профілактичні медичні огляди, ранній допуск після перенесених травм, захворювань і т.д.). Спеціалісти виявили лінійну залежність між сумарним обсягом бігу та кількістю травм. Конкретними причинами переломів виявились: інтенсивний початок тренування без ефективної розминки – 27 %, надмірне навантаження окремих занять – 10 %, різке збільшення довжини відрізків, що пробігають з великою ефективністю – 8 %, використання великих обсягів бігу без планомірної підготовки – 6 %. Бажання якнайшвидше повернутись до активної діяльності приховує високий ризик рецидиву травми. Аналіз багаторічної підготовки 30 всесвітньо відомих спортсменів України показав, що всі вони мали серйозні проблеми із здоров’ям і якістю тренувальної і змагальної діяльності внаслідок травм, 90 % яких були обумовлені серйозними недоліками в системі підготовки та ігнорування реабілітаційних процедур.

Неправильна оцінка індивідуальних особливостей спортсменів теж нерідко приводить до травм. Індивідуальні особливості тих, що займаються: стан втоми і перевтоми; зміна функціонального стану окремих систем організму, що викликане перервою у заняттях в зв’язку із захворюванням чи іншою причиною; порушеннями біомеханіки рухів; схильністю м’язів та судин до спазмів; недостатньою фізичною підготовленістю до виконання фізичних навантажень або складно координованих дій.

Аналіз стану здоров’я спортсменів високої кваліфікації показує, що для різних видів спорту характерні різні захворювання. Травми спини в різних видах спорту коливаються в межах 10-55 %. Частіше всього спостерігаються у волейболістів, баскетболістів, гандболістів, важкоатлетів, гімнастів. Гімнасти найчастіше отримують травми кисті. Фігуристи – ЛОР, гірськолижники – травми колінного суглобу. Плавці – травми плечового суглобу. Надмірні навантаження аеробного характеру нерідко є причиною перенапруги міокарду у видах спорту пов’язаних із витривалістю. Дуже травмонебезпечними є контактні спортивні ігри.

Застосування різноманітних стимуляторів, наприклад амфетамінів, підвищує ризик травматизму і навіть імовірність летальних випадків, які неодноразово спостерігались протягом останніх років практично в усіх видах спорту в усіх країнах. Ростислав Сванідзе, МСМК по плаванню, рекордсмен та чемпіон України за три дні до свого 31-річчя раптово помер від розриву аорти. 20-річна Тетяна Гадун, чемпіонка Європи по стрибкам у воду, раптово померла приймаючи ванну. Євген Шабаєв, член російської збірної зі спортивної гімнастики, раптово помер на автобусній зупинці. Під час тренувальних занять 12-річна гімнастка Олександра Мучі, член юніорської збірної Румунії зі художньої гімнастики, впала в кому і померла внаслідок вродженої серцевої недостатності. Не дожив до свого 23-річчя хокеїст Віктор Блінов, олімпійський чемпіон, володар найпотужнішого кидка шайби кінця 60-х. У 1995 році під час тренування помер олімпійський чемпіон з фігурного катання 28-річний Сергій Гриньков.

Ще більші проблеми виникають у організаторів крупних змагань з великою кількістю вболівальників. У 1964 на стадіоні в Лімі (Перу) загинуло 318 чоловік, внаслідок заворушення, що виникли через не зарахований гол. Через аналогічну причину у 1967 р. в Туреччині загинуло 41 вболівальник та 600 травмовано. В Буенос-Айресі в 1968 р. загинуло 74 особи внаслідок кидання запалених факелів вболівальників однієї з команд. В 1971 на стадіоні «Айброкс Парк» провалились сходи і загинуло 60 вболівальників. 20.10.02 на стадіоні в «Лужниках» під час штовханини загинуло більше сотні осіб. Англійські вболівальники вчинили бійку до початку фіналу Кубка чемпіонів між «Ліверпулом» та «Ювентусом» – загинуло 39 чоловік. У Тріполі через надмірне скупчення глядачів у 1988 р. обвалилась трибуна – загинуло 30. У 1989 р. вболівальники «Ліверпуля» рвонули вниз і притисли тих, що стояв внизу до металевих решіток, в результаті 95 загиблих.

 






Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском:

vikidalka.ru - 2015-2024 год. Все права принадлежат их авторам! Нарушение авторских прав | Нарушение персональных данных