Главная

Популярная публикация

Научная публикация

Случайная публикация

Обратная связь

ТОР 5 статей:

Методические подходы к анализу финансового состояния предприятия

Проблема периодизации русской литературы ХХ века. Краткая характеристика второй половины ХХ века

Ценовые и неценовые факторы

Характеристика шлифовальных кругов и ее маркировка

Служебные части речи. Предлог. Союз. Частицы

КАТЕГОРИИ:






ДНІСТЕР З ПРИТОКАМИ ЗАЛИШИЛИСЯ ЗОВСІМ БЕЗЗАХИСНИМИ

Бракон»єри Піщанського, Крижопільського, Томашпільського, Чернівецького, Могилів-Подільського, Ямпільського районів отримали гарну новину – звільнився з роботи рибінспектор Андрій Мельничук. Тепер ріка Дністер, що омиває Вінницьку область на протязі майже двохсот кілометрів, понад десяток її приток, які є, перш за все, природніми нерестилищами, залишилися без будь-якого спеціалізованого захисту. Як кажуть, все, приїхали, зливай воду, далі їхати вже нікуди…

Що ж насправді сталося? Спробую пояснити по-простому для пересічного читача, особливо того, що любить ловити рибу з тарілки, або сковорідки і не більше. Уявіть собі, що у Вінниці, у найбільших супермаркетах познімали будь-яку охорону, звільнили з роботи всіх продавців і дозволили покупцям самообслуговуватися всіма наявними там товарами. Щоб тоді було?..

А річки ж це ті самі супермаркети. У них живих біоресурсів за товарною цінністю зовсім не менше ніж в супермаркетах. В молоді роки я читав історичний роман Миколи Рябого «Земледухи». Вже й сюжету його не пам»ятаю зовсім. А от один абзац твору не забув і досі. У ньому розповідається, як козацька сотня прибула на берег Дністра, в районі Ямполя, із Запоріжжя. В порівнянні з Дніпром Дністер їм здався маленькою річечкою. І вони вирішили сходу форсувати його на конях. А в цей час по фарватеру просувався з Чорного моря великий щільний косяк здоровенних судаків. В кінці абзацу письменник розповідає, що лиш окремим козакам, із цілої сотні, вдалося дістатися Молдовського берега.

Хто хоч раз бачив на волі у чистій воді метрового судака, з його гострими як голки верхніми плавниками, потужними щелепами той не дуже іронічно сприйматиме такий історичний опис. Але вся біда в тому, що побачити зараз в ріці такого судака – це таке ж диво, як зустріти на вулиці свого села чи міста інопланетянина. Сучасні цілком легальні засоби так званого любительського вилову риби, не кажучи вже про бракон»єрські, розвинуті в порівнянні з тими минулими часами просто не співставимо! Ще донедавна спінінг, блешня були у нас новинкою, про опариші ніхно і не здогадувався, всі обходилися звичайними старорежимними черв»яками. А зараз! Були б лиш гроші, хитромудрої зброї проти риби в магазинах хоч відбавляй. Спорядження для підводного мисливця коштує по верх десяти тисяч гривнів. І купують. Очевидно ж воно себе оправдовує. Я вже не кажу про сіті неймовірної міцності і прозорості, так звані екрани, електровудки, про різного роду портативні локатори для відслідковування руху риби в найменшій водоймі. Що й казати, шансів вистояти проти озброєної до зубів людини беззахисним водним ресурсам немає ніяких. В результаті неконтрольованого водокористування ми маємо майже такі ж порожні ріки та річки, як були б ті Вінницькі супермаркети, якби хоч на день їх залишити в такому ж беззахисному стані, як водоймища. Сотні мільйонів цінностей – водних ресурсів, котрі мали б бути, служити суспільству, оздоровлювати природу, просто знищені.

Кілька років тому я був в Єрусалимі. До пояса заходив у святу ріку в якій Син Божий приймав водне хрещення. Глибше зайти не можна було. Бо зі всіх боків обступали нахабні соми і сомики. Відчутно боляче щипали за тіло. І я згадав той роман «Зепледухи» Миколи Рябого. Кажуть щось подібне можна побачити на ставку поблизу зруйнованого реактора Чорнобильської АЕС. Як не парадоксально, але величезні дози радіації для Чорнобильської риби стали куди менш безпечними ніж людина. Під захистом скаженого радіоактивного випромінювання риба множиться, як у казці. Ось що таке сучасна освічена, розумна людина!..

В цивілізованих країнах світу, де захистом і відтворенням водних ресурсів займаються по-людськи то й мають від рік, водоймищ неабиякі прибутки. Що тут казати – пустельна, малесенька країна Ізраїль експортує на світовий ринок колосальну кількість високоякісної риби. Яку розводять так само легко, як українці свині і кролі. І мають від цього кошерного експорту чималі прибутки. А ми, на райській землі, – напівмертві ріки і річки.

Чого звільнився з роботи рибінспектор Андрій Мельничук? А як йому було не звільнятися? Має двоє дітей. Зарплату йому у Вінниці нараховували трохи більше тисячі гривнів. Дали поламану «Ниву» без бензину, мастил, запчастин от і працюй один-однісінький на шість районів! В Ямполі, бачачи до чого все йде, до якої ручки, прості люди, вперше в історії, створили громадську любительську риболовецьку організацію «Нептун» на чолі з Ігорем Мурав»йовим. Як кажуть показали приклад громадянського суспільства на ділі. Спершу добилися, щоб посада рибінспектора, якої взагалі тут не було, таки була введена. Потім закупили рибінспектору все для ремонту «Ниви», купили йому відеокамеру, бінокль, стали допомагати й бензином. Умова була одна – сам не кради, не будь бракон»єром, нам і іншим не давай. Він так і робив перші роки. Складав протоколи про потраву риби у водоймах, про незаконні вилови. Передавав документи на Вінницю, а звідти до суду вони, як правило так і не доходили. Виходило, що Вінниці від Андрія зовсім іншого потрібно було…

Як одній людині, в таких умовах, на шість районів, можна було захищати водні ресурси, ну як?! Був один шлях – ставати першим бракон»єром. Але Андрій цього не хотів. Може тому, що совісно було в очі дивитися, бідним людям, які його підтримували всіляко. «Нептун» випустив у Мурафу, зокрема, небачену досі ніколи тут кількість товарного малька. За рік-півтора з того часу з нього мало би бути солідне маточне поголів»я. Якби ж то був захист його. А без захисту все пішло прахом… Кажуть, нещодавно, почувши, що Андрія на посаді вже немає, бракон»єри серед білого дня сорокаметровою сіткою вичистили все гирло річки Марківки у Великій Кісниці. І це лиш початок…

Всього в Ямпільському районі чотири річки. Солідних, потенційно рибних. Тут риби мало би бути, як тієї соломи в жнива. «Нептун» просив, переконував владу – вкладіть хоч невеличкі бюджетні кошти в риброзплідник в Ямполі. Колись, при Союзі, на Дністрі було кілька рибзаводів. Зараз – жодного як з одного, так і з другого берегів ріки. Як може жити вона при такому варварському ставленні до неї? Ну як!? Мало того, що її мучить Новодністровська ГЕС, так тут ще й останнього рибінспектора звільняють з роботи. Це просто в голову не вкладається!

Підозрілі начальники кажуть, ну то й що, що його немає, за те прикордонники є. Так є. Але їх головне завдання державний кордон захищати, а не водні ресурси в прикордонних річках.

До повного «щастя» постаралася і Вінницька обласна Рада. Замість того, щоб вивчити проблему глибоко і хоч наблизитися до її вирішення вони взяли та й заборонили своїм рішенням вихід на Дністер, людям які тут народилися і живуть, навіть на іграшкових надувних човнах! Просто тупо заборонили в будь-яку пору доби вихід на воду на будь-яких човнах і крапка!.. Щоб не розважалися, не розслаблялися. «Допомогли» населенню таким чином песимізм подолати…

Майже за весь рік Ямпільська районна рада провела всього дві чергових сесії! Людоньки, подумайте – всього лиш дві чергових сесії! Це ж якими трутнями, шкідниками треба бути, щоб отримувати апарату ради на чолі з головою і аж двома заступниками зарплату, як міністри при отакій яловості в роботі! Якби місцеве самоврядування було не таким, а нормальним воно б дуже легко допомогло державі укріпити рибінспекцію тут, та ще як! Ну скажіть мені, хто важливіший – другий заступник саботажної райради бютівка Ірина Савицька, чи позапартійний рибінспектор Андрій Мельничук, який мав би берегти цінності держави і громади на сотні мільйонів доларів? Другого заступника голови райради ніколи досі не було, а зараз є то що ж змінилося для громади в наповненості її казни? А ніщо! Більше того, з тієї казни тупо відмінусовано десятки тисяч тих гривнів, які були б цілком достатні для утримання повноцінної рибінспекції в районі де стільки багато водних об»єктів.

Теоретично рибінспектор Андрій Мельничук обслуговував шість районів. Скажіть, відчув би якусь нестачу коштів бюджет цих районів, якби кожен із них доплачував рибінспектору до тих Вінницьких півтора тисячі його зарплати ще по тисячі гривнів? Чи звільнився би рибінспектор, батько двох дітей, порядна людина, з такої важливої роботи, якби йому платили сім з половиною тисяч гривнів на місяць? Ото ж бо...

Але риба гниє з голови. Начальству вигідно, щоб земельні, водні ресурси були беззахисні. Бо в беззахисній воді воно звикло ловити велику рибу завжди.

На черговій сесії, яка невідомо коли буде, Ямпільської районної ради я, як депутат, пропонуватиму до порядку денного це питання. Хоч сумнівів у мене немає що його ще з порога відкинуть як малозначуще, не актуальне, не підготовлене і т.д. і підуть далі вирішувати свої наболілі шкурні питання.

Звісно, добиватимуть все живе в Дністрі Сороцькі очисні споруди, які щодоби скидають в скалічену ріку до десяти тисяч кубічних метрів нечистот. Про яку спільну Сороцько-Ямпільську комунальну рибінспекцію в цих умовах можна говорити, про яку асоціацію Рад!? Але це вже інша, хоч і не менш нагальна тема котру не раз безуспішно піднімав в сесійному залі.

Кажуть, у Вінницькій обласній рибінспекції, як на іншій планеті, зараз якраз відбувається дуже велика перетрубація. Коли вона закінчиться ніхто сказати не може, а відтак коли хоч якогось формального нового рибінспектора призначать сюди невідомо.

 

Василь Кізка, ріка Дністер і її притоки на Вінниччині.

 

<== предыдущая лекция | следующая лекция ==>
Самоанализ по итогам практики | июля. Начал вести дневник. Последние 150 лет помню, а то что раньше было — забывать стал. Буду записывать, может пригодится. Тетрадку стырил у хозяйки, думаю — не заметит.


Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском:

vikidalka.ru - 2015-2024 год. Все права принадлежат их авторам! Нарушение авторских прав | Нарушение персональных данных