кредитно-модульною системою

Студента VI курсу

за спеціальністю «Лікувальна справа»

з організації навчання за

кредитно-модульною системою

ДНІПРОПЕТРОВСЬК – 2010

«ЗАТВЕРДЖУЮ»

Перший проректор ДДМА,

голова ЦМК ДДМА.

член-кореспондент АМН України

професор Т. О. Перцева

«____» ___________2010 р.

Довідник студента: «Педіатрія» VІ курс / Ю.К.Больбот, Р.В.Ковтуненко. -Дніпропетровськ: ЦМК ДДМА, 2010.- 33 с.

Довідник складений на основі навчального плану, затвердженого Наказом МОЗ України №52 від 31.01.2005 р., та Типової навчальної програми з навчальної дисцип­ліни «Педіатрія, дитячі інфекції» для студентів вищих медичних навчальних закла­дів ІII-IV рівнів акредитації (2009), навчального плану ДДМА. Містить відомості щодо структури, мети та завдань дисципліни, структуру залікових кредитів, тематичні плани лекцій, практичних занять і самостійної робо­ти студентів, перелік індивідуальних завдань і засобів діагностики засвоєння навчального матеріалу, перелік практичних навичок у відповідності до вимог ОКХ і ОПП, перелік про­грамних питань, що виносяться на підсумковий модульний контроль, перелік джерел інформації, шкалу конвертації балів за дисципліну у традиційну (національну) оцінку, а також загальну інформацію шодо навчання студентів на кафедрі госпітальної педіатрії №2 та неонатології ДДМА. Призначений для студен­тів 6 курсу, які навчаються за спеціальністю 7.110101 – «Лікувальна справа».

Обговорено та схвалено на методичній нараді кафедри госпітальної педіатрії №2 та неонатології

8 квітня 2010 р., протокол № 15.

Завідувач кафедри госпітальної

педіатрії №2 та неонатології професор Ю.К.Больбот

Схвалено предметною методичною комісією ДДМА з педіатрії

«» _____________ 2010 р. протокол №

Голова предметної методичної комісії з педіатрі професор О.Є.Абатуров

Рекомендовано проблемною комісією з впровадження кредитно-модульної системи органі­зації навчального процесу ДДМА
«»______________ 2010 р.

Голова проблемної комісії з КМС ДДМА професор І.В.Твердохліб

1. ЗАГАЛЬНІ ВІДОМОСТІ ТА СТРУКТУРА ДИСЦИПЛІНИ

Навчальна дисципліна: «Педіатрія, дитячі інфекції».

Вивчається на 6 курсі впродовж ХІ або ХІІ семестру.

Програма з педіатрії структурована, складається з 1 модуля, 5 змістових модулів, 14 тем.

Навчальний план

Загальна кількість годин – 168 (5,6 кредитів)

Структурований план підготовки з

педіатрії для студентів медичного факультету за спеціальністю

«Лікувальна справа»

База навчання – кафедра госпітальної педіатрії №2 та неонатології

(Міська дитяча клінічна лікарня №6, вул. Караваєва, 68)

Дисципліна викладається українською (вітчизняні студенти), російською (іноземні студенти) та англійською (англомовні студенти) мовами.

Персональний склад кафедри:

Доктор медичних наук, профессор Больбот Юрій Кононович – завідувач кафедри

Кандидат медичних наук, доцент Ковтуненко Раїса Вікторівна – відповідальна за учбову роботу

Кандидат медичних наук, доцент Бордій Тіна Андріївна - відповідальна за наукову роботу та СНТ

Кандидат медичних наук, асистент – Аліфанова Світлана Віталіївна

Кандидат медичних наук, асистент – Таран Ольга Миколаївна

Асистент – Калічевська Марина Володимирівна

Асистент – Клімова Ольга Володимирівна

Асистент – Клименко Ольга Володимирівна

Детальна інформація про кафедру, а також всі навчальні та методичні матеріали містяться на офіційному сайті кафедри госпітальної педіатрії №2 та неонатології http://www.pediatrics.dp.ua

Телефон кафедри: 760-51-15

Електронна адреса: inbox@pediatrics.dp.ua

2. МЕТА ТА ЗАВДАННЯ ВИВЧЕННЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ

Вивчення дисципліни «Педіатрія» здійснюється на завершальному етапі підготовки студентів за фахом "лікувальна справа" впродовж ХІ-ХІІ семестрів VI року навчання, та є логічним продовженням вивчення таких дисциплін як «пропедевтична педіатрія», «педіатрія».

Головною метою вивчення дисципліни «Педіатрія» є підготовка лікаря зі спеціальності «лікувальна справа» згідно з професійними вимогами до випускників медичних навчальних закладів України ІV рівню акредитації.

Мета заключного етапу вивчення педіатрії полягає в поглибленні теоретичних знань, удосконаленні і засвоєнні практичних навичок, набутті професійного рівня готовності майбутніх лікарів зі спеціальності «лікувальна справа» до самостійної роботи.

Мета вивчення дитячих хвороб – кінцеві цілі – встановлюються на основі ОПП підготовки лікаря за фахом відповідно до блоку її змістового модулю і є основою для побудови змісту навчальної дисципліни. Опис цілей сформульований через вміння у вигляді цільових завдань (дій). На підставі кінцевих цілей до кожного модулю або змістового модулю сформульовані конкретні цілі у вигляді певних умінь (дій), цільових завдань, що забезпечують досягнення кінцевої мети вивчення дисципліни.

Кінцеві цілі дисципліни:

- визначати різні клінічні варіанти та ускладнення найбільш поширених захворювань дитячого віку

- визначати тактику ведення хворого при найбільш поширених захворюваннях дитячого віку

- демонструвати вміння ведення медичної документації у клініці дитячих хвороб

- планувати обстеження хворої дитини та інтерпретувати отримані результати при найбільш поширених захворюваннях дитячого віку

- проводити диференційну діагностику та ставити попередній клінічний діагноз найбільш поширених захворювань дитячого віку

- ставити діагноз і надавати екстрену допомогу при основних невідкладних станах у клініці дитячих хвороб

Видами навчальної діяльності студентів згідно з навчальним планом є: а) лекції; б) практичні заняття; в) самостійна робота студентів.

Лекції. Перевага віддається лекціям проблемним, оглядовим та концептуально-аналітичним. Лекція стає процесом, під час якого в студентів формуються знання, забезпечуються мотиваційний компонент і загально-орієнтований етап оволодіння науковими знаннями. Посилюється роль лекцій в якісному управлінні самостійною роботою студентів.

Практичні заняття за кредитно-модульною системою організації навчального процесу проводяться в режимі ротації модулів клінічних дисциплін. Тривалість одного практичного заняття не менше 6 годин. За методикою організації вони є клінічними, спрямовані на контроль засвоєння теоретичного матеріалу й формування практичних вмінь та навичок, а також уміння аналізувати й застосовувати одержані знання для вирішення практичних завдань; вони передбачають:

- збирання анамнезу;

- огляд хворої дитини;

- планування обстеження хворої дитини;

- інтерпретацію даних лабораторних та інструментальних досліджень;

- проведення диференціальної діагностики найбільш поширених захворювань дитячого віку при типовому їх перебігу;

- визначення попереднього клінічного діагнозу;

- визначення терапевтичної тактики;

- призначення лікувального харчування;

- надання екстреної медичної допомоги;

- вирішення ситуаційних задач;

- відпрацювання практичних навичок на муляжах та біля ліжка хворої дитини;

- ведення медичної документації.

Засвоєння теми контролюється на практичних заняттях відповідно до конкретних цілей: вміння визначати етіологічні та патогенетичні фактори захворювань дитячого віку, класифікувати та аналізувати типову клінічну картину, складати план обстеження та аналізувати дані лабораторних та інструментальних обстежень при типовому перебігу захворювання, демонструвати володіння принципами лікування, реабілітації і профілактики захворювань, ставити діагноз і надавати екстрену допомогу при основних невідкладних станах, проводити диференціальну діагностику та ставити попередній діагноз при типовому перебігу хвороб, здійснювати оцінку прогнозу захворювання, демонструвати володіння морально-деонтологічними принципами медичного фахівця та принципами фахової субординації у педіатрії.

Перелік критеріїв діагностики та лікування хвороб регламентується відповідними протоколами за спеціальностями «педіатрія» та ін. МОЗ України, Наказами МОЗ України «Про удосконалення амбулаторно-поліклінічної допомоги дітям в Україні» (Наказ МОЗ України № 434 від 29.11.2002), «Про удосконалення організації медичної допомоги дітям підліткового віку» (Наказ МОЗ України № 465 від 12.12.2002).

Засобами контролю є тестові завдання, клінічні ситуаційні задачі; контроль виконання практичних навичок.

Самостійна робота студента – одна з організаційних форм навчання, що регламентується робочим навчальним планом і виконується студентом самостійно поза межами аудиторних занять. Можливі види самостійної роботи студентів: підготовка до практичного заняття та вивчення тем, що розглядаються лише в плані самостійної роботи студента, пошук та вивчення додаткової літератури, створення алгоритмів, структурно-логічних схем, написання рефератів, анотацій, доповідей для виступу з повідомленнями на практичних заняттях, чергування в клініці поза межами навчального часу. Організація самостійної роботи у відділеннях педіатричного стаціонару повинна забезпечуватися викладачами кафедри.

Індивідуальне завдання – форма організації навчання з метою поглиблення, узагальнення та закріплення знань, які студенти отримують у процесі навчання, а також застосування цих знань на практиці, тобто індивідуальне навчально-дослідне завдання. Як індивідуальне завдання в програмі запропоновано: аналіз клінічних випадків, робота з архівним матеріалом клініки, підготовка літературного огляду по клінічним випадкам, які мають труднощі диференційної діагностики та/або лікування, виступ на клінічній лікарській та/або клініко-патологоанатомічній конференції.

Підсумковий контроль засвоєння модулю здійснюється по його завершенню на підсумковому модульному контрольному занятті.

Оцінка успішності студента з дисципліни є рейтинговою і виставляється за багатобальною шкалою з урахуванням оцінок засвоєння окремих модулів.

3. СТРУКТУРА ЗАЛІКОВОГО КРЕДИТУ МОДУЛЮ 1. Педіатрія

4. ТЕМАТИЧНІ ПЛАНИ

4.1 ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН ЛЕКЦІЙ

МОДУЛЬ 1. Педіатрія

ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ

МОДУЛЬ 1. Педіатрія

4.3 ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТІВ

МОДУЛЬ 1. Педіатрія

4.4 Індивідуальна СРС:

Позааудиторна: вивчення теоретичного матеріалу, підготовка до практичного заняття, вирішення домашнього завдання (ситуаційна задача).

Аудиторна: курація хворих, участь в діагностичних та лікувальних заходах.

5. ЗМІСТ МОДУЛЯ 1. Педіатрія

Змістовий модуль 1.

Диференційна діагностика найбільш поширених захворювань органів дихання у дітей. Невідкладна допомога при основних невідкладних станах.

Конкретні цілі:

- визначати різні клінічні варіанти та ускладнення найбільш поширених захворювань органів дихання у дітей

- визначати тактику ведення хворого при найбільш поширених захворюваннях органів дихання у дітей

- демонструвати вміння ведення медичної документації хворих дітей з патологією органів дихання

- планувати обстеження хворої дитини та інтерпретувати отримані результати при найбільш поширених захворюваннях органів дихання

- проводити диференційну діагностику та ставити попередній клінічний діагноз при найбільш поширених захворюваннях органів дихання

- ставити діагноз і надавати екстрену допомогу при невідкладних станах, зумовлених захворюваннями органів дихання у дітей

Тема 1. Диференційна діагностика пневмонії у дітей. Ускладнення пневмонії. Невідкладна допомога при гострій дихальній недостатності у дітей.

Провідні клінічні симптоми та синдроми при різних клінічних варіантах та ускладненнях перебігу пневмонії у дітей. Дані лабораторних та інструментальних досліджень при різних клінічних варіантах пневмонії та її ускладненнях (плеврит, абсцес, піоторакс, пневмоторакс). Диференційна діагностика пневмонії, бронхіту і бронхіоліту у дітей. Встановлення попереднього діагнозу. Тактика ведення хворого при різних клінічних варіантах перебігу пневмонії та її ускладненнях. Невідкладна допомога при гострій дихальній недостатності в залежності від причини виникнення та ступеня тяжкості. Профілактика пневмонії та її ускладнень у дітей.

Тема 2. Диференційна діагностика синдрому бронхіальної обструкції у дітей. Невідкладна допомога при астматичному статусі.

Провідні клінічні симптоми та синдроми при бронхіальній астмі, бронхіоліті і гострому обструктивному бронхіті у дітей. Особливості перебігу бронхіальної астми у дітей в залежності від ступеню тяжкості та рівня контролю. Дані лабораторних та інструментальних досліджень при бронхіальній астмі, бронхіоліті і гострому обструктивному бронхіті та їх ускладненнях. Диференційна діагностика бронхіальної астми та синдрому бронхіальної обструкції на тлі гострих респіраторних захворювань у дітей різного віку. Встановлення попереднього діагнозу. Тактика ведення хворого при різних клінічних варіантах перебігу бронхообструктивного синдрому та його ускладненнях у дітей. Надання невідкладної допомоги при приступі ядухи та астматичному статусі. Профілактика бронхіальної астми та синдрому бронхіальної обструкції на тлі гострих респіраторних захворювань у дітей різного віку.

Тема 3. Диференційна діагностика спадкових, природжених та хронічних захворювань бронхолегеневої системи у дітей.

Провідні клінічні симптоми та синдроми при хронічному бронхіті, бронхоектатичній хворобі, спадкових та вроджених захворюваннях бронхолегеневої системи (муковісцидозі, ідіопатичному гемосидерозі легень, первинній циліарній дискінезії, синдромі Вільмса-Кемпбелла, бронхомаляції, аплазії і гіпоплазії легень, дефіциті α₁–антитрипсину, бронхолегеневій дисплазії, секвестрації легень) у дітей. Дані лабораторних та інструментальних досліджень при хронічному бронхіті, бронхоектатичній хворобі, спадкових та вроджених захворюваннях бронхолегеневої системи та їх ускладненнях. Диференційна діагностика хронічних, спадкових та вроджених захворювань бронхолегеневої системи у дітей. Тактика ведення хворого при спадкових, природжених та хронічних захворювань бронхолегеневої системи та їх ускладненнях у дітей. Профілактика спадкових, природжених та хронічних захворювань бронхолегеневої системи у дітей.

Змістовий модуль 2.

Диференційна діагностика найбільш поширених захворювань системи кровообігу у дітей. Невідкладна допомога при основних невідкладних станах.

Конкретні цілі:

• визначати різні клінічні варіанти та ускладнення найбільш поширених захворювань системи кровообігу у дітей

• визначати тактику ведення хворого при найбільш поширених захворюваннях системи кровообігу у дітей

• демонструвати вміння ведення медичної документації хворих дітей з патологією системи кровообігу

• планувати обстеження хворої дитини та інтерпретувати отримані результати при найбільш поширених захворюваннях системи кровообігу

• проводити диференційну діагностику та ставити попередній клінічний діагноз при найбільш поширених захворюваннях системи кровообігу

• ставити діагноз і надавати екстрену допомогу при невідкладних станах, зумовлених захворюваннями системи кровообігу у дітей

Тема 4. Диференційна діагностика кардіомегалії у дітей. Невідкладна допомога при гострій серцевій недостатності.

Провідні клінічні симптоми та синдроми захворювань системи кровообігу у дітей, що супроводжуються кардіомегалією. Клінічні варіанти перебігу та ускладнення міокардиту, ендокардиту, перикардиту, кардіоміопатій, вроджених та набутих вад серця у дітей. Дані лабораторних та інструментальних досліджень при міокардиті, ендокардиті, перикардиті, кардіоміопатіях, вроджених та набутих вадах серця у дітей. Диференційна діагностика при запальних та незапальних захворюваннях системи кровообігу у дітей, що супроводжуються кардіомегалією. Тактика ведення хворого при міокардиті, ендокардиті, перикардиті, кардіоміопатіях, вроджених та набутих вадах серця у дітей. Надання невідкладної допомоги при гострій серцевій недостатності. Лікування та профілактика хронічної серцевої недостатності.

Тема 5. Диференційна діагностика порушень серцевого ритму та провідності у дітей. Невідкладна допомога при пароксизмальних порушеннях ритму та Морган’ї-Адамс-Стокс - синдромі.

Провідні клінічні симптоми та синдроми при екстрасистолії, пароксизмальній тахікардії, миготливій аритмії, повній атріовентрикулярній блокаді. Клінічні варіанти перебігу пароксизмальної тахікардії і миготливої аритмії у дітей. Дані інструментальних досліджень при екстрасистолії, пароксизмальній тахікардії, миготливій аритмії, повній атріовентрикулярній блокаді. Диференційна діагностика екстрасистолії, пароксизмальної тахікардії, миготливої аритмії та повної атріо-вентрикулярної блокади. Тактика ведення хворого при екстрасистолії, пароксизмальній тахікардії, миготливій аритмії, повній атріовентрикулярній блокаді у дітей. Надання невідкладної допомоги при пароксизмальній тахікардії, миготливій аритмії, Морган’ї-Адамс-Стокс-синдромі у дітей. Профілактика порушень серцевого ритму та провідності у дітей.

Тема 6. Диференційна діагностика системних захворювань сполучної тканини та системних васкулітів у дітей.

Провідні клінічні симптоми та синдроми при ювенільному ревматоїдному артриті, системному червоному вовчаку, гострій ревматичній лихоманці, дерматоміозиті, склеродермії, хворобі Кавасакі, вузликовому поліартеріїті та інших системних васкулітах у дітей. Клінічні варіанти перебігу та ускладнення системних захворювань сполучної тканини та системних васкулітів у дітей. Дані лабораторних та інструментальних досліджень при системних захворюваннях сполучної тканини та системних васкулітах у дітей. Диференційна діагностика системних захворювань сполучної тканини у дітей. Диференційна діагностика артритів у дітей. Тактика ведення хворих при системних захворюваннях сполучної тканини та системних васкулітах у дітей. Первинна та вторинна профілактика гострої ревматичної лихоманки у дітей.

Змістовий модуль 3.

Диференційна діагностика найбільш поширених захворювань органів травлення у дітей. Невідкладна допомога при основних невідкладних станах.

Конкретні цілі:

• визначати різні клінічні варіанти та ускладнення найбільш поширених захворювань системи травлення у дітей

• визначати тактику ведення хворого при найбільш поширених захворюваннях системи травлення у дітей

• демонструвати вміння ведення медичної документації хворих дітей з патологією системи травлення

• планувати обстеження хворої дитини та інтерпретувати отримані результати при найбільш поширених захворюваннях системи травлення

• проводити диференційну діагностику та ставити попередній клінічний діагноз при найбільш поширених захворюваннях системи травлення

• ставити діагноз і надавати екстрену допомогу при невідкладних станах, зумовлених захворюваннями системи травлення у дітей

Тема 7. Диференційна діагностика функціональних та органічних захворювань шлунку та кишківника у дітей.

Провідні клінічні симптоми та синдроми при функціональних та органічних захворюваннях шлунку та кишківника у дітей (функціональній диспепсії, синдромі подразненого кишківника, функціональному закрепі, рефлюксній хворобі, гастритах, виразковій хворобі шлунку і дванадцятипалої кишки, дісахарідазній недостатності, ексудативній ентеропатії, целіакії, муковісцидозі, хворобі Крона, неспецифічному виразковому коліті). Клініко - інструментальні дослідження та диференціальна діагностика диспептичного, абдомінального больового синдрому, та синдрому порушення кишкового всмоктування у дітей. Клінічні варіанти перебігу виразкової хвороби шлунку та дванадцятипалої кишки, неспецифічного виразкового коліту. Тактика ведення дітей при функціональних та органічних захворюваннях шлунку та кишківника. Діагностика ускладненого перебігу виразкової хвороби шлунку та дванадцятипалої кишки у дітей, тактика лікаря загальної практики, надання невідкладної допомоги. Профілактика функціональних та органічних захворювань шлунку та кишківника у дітей.

Тема 8. Диференційна діагностика захворювань гепатобіліарної системи та підшлункової залози у дітей. Невідкладна допомога при гострій печінковій недостатності. Синдром портальної гіпертензії.

Провідні клінічні симптоми та синдроми при біліарних дискінезіях, гострому та хронічному холециститі, гострому та хронічному панкреатиті та хронічному гепатиті у дітей. Клінічні варіанти перебігу біліарних дискінезій, гострого та хронічного холециститу, гострого та хронічного панкреатиту та хронічного гепатиту у дітей. Дані лабораторних та інструментальних досліджень при біліарних дискінезіях, гострому та хронічному холециститі, гострому та хронічному панкреатиті та хронічному гепатиті у дітей. Диференційна діагностика біліарних дискінезій, гострого та хронічного холециститу, гострого та хронічного панкреатиту та хронічного гепатиту у дітей. Тактика ведення хворого при біліарних дискінезіях, гострому та хронічному холециститі, гострому та хронічному панкреатиті та хронічному гепатиті у дітей. Надання невідкладної допомоги при гострій печінковій недостатності та ускладненнях синдрому портальної гіпертензії. Профілактика біліарних дискінезій, гострого та хронічного холециститу, гострого та хронічного панкреатиту та хронічного гепатиту у дітей.

Змістовий модуль 4.

Диференційна діагностика найбільш поширених захворювань органів сечової системи у дітей. Невідкладна допомога при основних невідкладних станах.

Конкретні цілі:

• визначати різні клінічні варіанти та ускладнення найбільш поширених захворювань сечової системи у дітей

• визначати тактику ведення хворого при найбільш поширених захворюваннях сечової системи у дітей

• демонструвати вміння ведення медичної документації хворих дітей з патологією сечової системи

• планувати обстеження хворої дитини та інтерпретувати отримані результати при найбільш поширених захворюваннях сечової системи

• проводити диференційну діагностику та ставити попередній клінічний діагноз при найбільш поширених захворюваннях сечової системи у дітей

• ставити діагноз і надавати екстрену допомогу при невідкладних станах, зумовлених захворюваннями сечової системи у дітей

Тема 9. Диференційна діагностика інфекційно-запальних захворювань сечової системи у дітей. Диференційна діагностика спадкових захворювань сечової системи у дітей.

Провідні клінічні симптоми та синдроми при інфекційно-запальних захворюваннях сечової системи (інфекції сечової системи, уретриті, циститі, пієлонефриті), дизметаболічних нефропатіях, спадкових тубулопатіях (фосфат-діабеті, синдромі Дебре-де Тоні-Фанконі, нирковому нецукровому діабеті, нирковому тубулярному ацидозі) та інтерстиціальному нефриті у дітей. Клінічні варіанти перебігу та ускладнення інфекційно-запальних захворювань сечової системи, інтерстиціального нефриту, дизметаболічних нефропатій та спадкових тубулопатій у дітей. Дані лабораторних та інструментальних досліджень при найбільш поширених інфекційно-запальних захворюваннях сечової системи, інтерстиціальному нефриті, дизметаболічних нефропатіях та спадкових тубулопатіях у дітей. Диференційна діагностика найбільш поширених інфекційно-запальних захворювань сечової системи, інтерстиціального нефриту, дизметаболічних нефропатій та спадкових тубулопатій у дітей. Тактика ведення хворої дитини при найбільш поширених інфекційно-запальних захворюваннях сечової системи та їх ускладненнях, при інтерстиціальному нефриті, при дизметаболічних нефропатіях та спадкових тубулопатіях у дітей. Невідкладна допомога при гострій затримці сечі. Профілактика уретриту, циститу, пієлонефриту.

Тема 10. Диференційна діагностика гломерулонефритів у дітей. Гостра та хронічна ниркова недостатність у дітей.

Клініко-морфологічні варіанти первинних гломерулонефритів у дітей. Диференціальна діагностика гострого постстрептококового гломерулонефриту зі спадковим нефритом Альпорта, швидко прогресуючим гломерулонефритом, хворобою Берже тощо. Нефротичний синдром у дітей: диференціальна діагностика, ускладнення. Клінічні варіанти перебігу хронічного гломерулонефриту у дітей. Показання до біопсії нирок у дітей. Тактика ведення хворої дитини при гострому та хронічному гломерулонефриті. Гостре пошкодження нирок (гостра ниркова недостатність) у дітей: етіологія, патогенез, клініко-лабораторні симптоми, диференціальна діагностика, екстрена допомога, тактика ведення хворих дітей. Хронічна хвороба нирок у дітей: провідні клініко-лабораторні симптоми та синдроми, диференціальна діагностика, тактика лікування та профілактика.

Змістовий модуль 5.

Диспансерний нагляд за здоровими та хворими дітьми в умовах поліклініки. Невідкладна допомога при основних невідкладних станах.

Конкретні цілі:

• Визначати різні клінічні варіанти та ускладнення при диспансерному нагляді за здоровими та хворими дітьми в поліклініці

• Визначати тактику ведення дітей при диспансерному нагляді за здоровими та хворими дітьми в поліклініці

• Демонструвати вміння ведення педіатричної медичної документації в поліклініці

• Планувати обстеження дітей та інтерпретувати отримані результати при диспансерному нагляді за здоровими та хворими дітьми в поліклініці

• Проводити диференційну діагностику та ставити попередній клінічний діагноз дітям, які знаходяться на диспансерному нагляді в поліклініці

• Ставити діагноз і надавати екстрену допомогу дітям, які знаходяться на диспансерному нагляді в поліклініці

Тема 11. Медичне спостереження дітей перших трьох років життя в поліклініці.

Порядок проведення обовязкових профілактичних оглядів дитини віком до трьох років. Раціональне вигодовування та харчування дитини віком до трьох років. Оцінка фізичного та психо-моторного розвитку дитини до трьох років. Тактика лікаря загальної практики при порушенні фізичного та нервово-психічного розвитку дітей перших трьох років життя. Принципи ефективного консультування. Диференційна діагностика та профілактика найбільш поширених дефіцитних станів (рахіт, залізодефіцитна анемія) у дітей раннього віку. Профілактичні щеплення дітей до трьох років.

Тема 12. Диференційна діагностика жовтяниць у новонароджених дітей. Диспансерне спостереження за дітьми з перинатальною патологією центральної нервової системи.

Провідні клінічні симптоми та синдроми у дітей з проявами жовтяниці в періоді новонародженості. Клінічні варіанти та ускладнення перебігу жовтяниць новонароджених на поліклінічному етапі спостереження. Дані лабораторних та інструментальних досліджень при діагностиці гемолітичних, кон’югаційних та механічних жовтяниць у новонароджених. Диференційна діагностика жовтяниці у новонароджених дітей. Тактика ведення новонароджених з проявами жовтяниці на дільниці. Провідні клінічні симптоми та синдроми у дітей з перинатальною патологією нервової системи. Клінічні варіанти пізніх проявів пологової травми та асфіксії новонароджених. Дані лабораторних та інструментальних досліджень при перинатальних ураженнях нервової системи у дітей. Диференціальна діагностика перинатальних уражень ЦНС у немовлят. Тактика ведення дітей з перинатальними ураженнями ЦНС в умовах поліклініки.

Тема 13. Інтегроване ведення хвороб дитячого віку.

Стратегія інтегрованого ведення хвороб дитячого віку та її мета. Загальні ознаки небезпеки стану дитини. Оцінка, класифікація, лікування, консультація та наступне спостереження при кашлі, ускладненому диханні, діареї, проблемах з вухом, болі в горлі, лихоманці, порушеннях живлення та анемії, при наявності ВІЛ-інфекції у дітей від 2-х місяців до 5 років. Оцінка, класифікація, лікування, консультація та наступне спостереження у дітей у віці до 2-х місяців з жовтяницею, діареєю, проблемами годування та низькою масою тіла, вкрай тяжким захворюванням та місцевою бактеріальною інфекцією.

Тема 14. Особливості медичного спостереження за дітьми підліткового віку. Диференційна діагностика артеріальної гіпертензії.

Порядок проведення обов’язкових профілактичних медичних оглядів дітей підліткового віку. Раціональне харчування: профілактика ожиріння, цукрового діабету. Оцінка статевого дозрівання. Медичне та психологічне консультування. Тактика лікаря загальної практики при вегетативних дисфункціях та артеріальній гіпертензії. Диференційна діагностика первинної та вторинної артеріальної гіпертензії у дітей підліткового віку. Тактика ведення хворого на артеріальну гіпертензію на дільниці. Надання невідкладної допомоги при вегетативних кризах, гіпертензивній кризі. Профілактика вегетативних дисфункцій та артеріальної гіпертензії у дітей.

6. РОЗПОДІЛ БАЛІВ ДЛЯ ОЦІНКИ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ СТУДЕНТА

МОДУЛЬ 1 Педіатрія

Примітка: При засвоєнні теми за традиційною системою студенту присвоюються бали:

«5» — 8 балів,

«4» — 6 балів,

«3» — 5 балів,

«2» — 0 балів.

Кількість тем модуля – 14

Максимальна кількість балів за поточну навчальну діяльність студента – 120 (60%).

Максимальна кількість балів підсумкового модульного контролю – 80 (40%),

Максимальна кількість балів залікового кредиту модулю 1 – 200.

Студент допускається до підсумкового модульного контролю за умови виконання вимог навчальної програми та в разі, якщо за поточну навчальну діяльність він набрав не менше 70 балів під час практичних занять (5 х 14).

Підсумковий модульний контроль зараховується студенту, якщо він набрав не менше 50 з 80 балів.

7. ПЕРЕЛІК ПРАКТИЧНИХ НАВИЧОК, ЗАСВОЄННЯ ЯКИХ КОНТРОЛЮЮТЬСЯ ПІД ЧАС ПІДСУМКОВОГО МОДУЛЬНОГО КОНТРОЛЮ

( визначений у відповідності до ОКХ спеціаліста за спеціальністю

7.110101 – лікувальна справа напряму підготовки 1101 медицина)

1. Вміти провести обстеження хворої дитини.

2. Вміти визначати етіологічні та патогенетичні фактори найбільш поширених соматичних захворювань дитячого віку (відповідно ОКХ, списку 2, додатка А, за програмою педіатрії IV курсу).

3. Вміти використовуючи попередні дані анамнезу та огляду хворого, на основі провідного клінічного симптому або синдрому, дотримуючись відповідних етичних та юридичних норм, шляхом прийняття обґрунтованого рішення, поставити найбільш вірогідний або синдромний діагноз найбільш поширених соматичних захворювань дитячого віку (відповідно ОКХ, списку 2, додатка А, за програмою педіатрії IV курсу).

4. Вміти на підставі найбільш вірогідного або синдромного діагнозу, за стандартними схемами, дотримуючись відповідних етичних та юридичних норм, шляхом прийняття обґрунтованого рішення, призначитилабораторне та/або інструментальне обстеження хворої дитини та інтерпретувати отримані результати (відповідно ОКХ, списку 2,4 додатка А, за програмою педіатрії IV курсу).

5. Вміти використовуючи найбільш вірогідний або синдромний діагноз, дані лабораторного та інструментального обстеження хворого, поставити клінічний діагноз захворювання(відповідно ОКХ, списку 2, додатка А, за програмою педіатрії IV курсу).

6. Вміти трактувати та обґрунтовувати загальні принципи лікування, реабілітації та профілактики з ахворювань у дітей (відповідно ОКХ, списку 2, додатка А, за програмою педіатрії IV курсу).

7. Вміти використовуючи стандартні методики обстеження, діагностувати невідкладний стан та надати невідкладну допомогу (відповідно ОКХ, списку 3, додатка А, за програмою педіатрії IV курсу).

9. Демонструвати володіння морально-деонтологічними принципами медичного фахівця та принципами фахової субординації у педіатрії

І. Аналіз лабораторних та інструментальних досліджень

1. Загальноклінічний аналіз крові

2. Загальноклінічний аналіз сечі

3. Аналіз сечі за Зимницьким

4. Аналіз сечі за Нечипоренком

5. Аналіз сечі на діастазу

6. Загальний аналіз калу

7. Білок крові та його фракції, гостро фазові показники

8. Глюкоза крові

9. Електроліти крові

10. Ліпідний профіль крові

11. Лужна фосфатаза крові

12. Трансамінази крові

13. Креатинін, сечовина крові

14. Загальний білірубін крові та його фракції, аналізувати криву Полачека

15. Коагулограма

16. Аналіз плевральної рідини

17. Аналіз синовіальної рідини

18. Загальний аналіз харкотиння

19. Загальний імунологічний профіль крові

20. Серологічні реакції при автоімунних захворюваннях

21. Мікробіологічне дослідження біологічних рідин та виділень

22. Променеве дослідження ЦНС, органів грудної та черевної порожнини, сечової системи.

23. Дослідження функції зовнішнього дихання

24. Електрокардіографія

25. Ендоскопічне дослідження бронхів

26. Ендоскопічне дослідження травного тракту

27. Ехокардіографія

28. Променеве дослідження кісток та суглобів

29. Променеве дослідження ЦНС

30. Туберкулінодіагностика

31. Фракційне дослідження шлункового соку, жовчі та рН-метрія шлунку

ІІ. Медичні маніпуляції

1. Проводити реєстрацію ЕКГ

2. Проводити ін’єкції лікарських речовин

3. Вимірювати артеріальний тиск

4. Проводити катетеризацію сечового міхура м’яким зондом

5. Виконувати плевральну пункцію

6. Виконувати штучне дихання, непрямий масаж серця

7. Визначати групи крові, резус-належність

ІІІ. Надання допомоги при невідкладних станах

1. Астматичний статус

2. Гостра дихальна недостатність

3. Гостра серцева недостатність

4. Напад пароксизмальної тахікардії

5. Морган’ї-Адамс-Стокс синдром

6. Гіпертензивна криза

7. Колапс

8. Гостра печінкова недостатність

9. Гостра ниркова недостатність

10. Шлунково-кишкова кровотеча

8. ПЕРЕЛІК ПИТАНЬ ДО ПІДСУМКОВОГО МОДУЛЬНОГО КОНТРОЛЮ

Модуль 1. Педіатрія

1. Диференційна діагностика пневмонії у дітей. Тактика ведення хворого при різних клінічних варіантах перебігу пневмонії. Профілактика пневмонії її ускладнень у дітей.

2. Диференційна діагностика ускладнень пнемонії (плеврит, абсцес, піоторакс, пневмоторакс) у дітей. Тактика ведення хворого при різних клінічних варіантах ускладнень пневмонії удітей.

3. Диференційна діагностика бронхіту і бронхіоліту у дітей. Тактика ведення хворого при різних клінічних варіантах перебігу бронхіту у дітей. Профілактика бронхіту і бронхіоліту у дітей.

4. Невідкладна допомога при гострій дихальній недостатності в залежності від причини виникнення та ступеня тяжкості.

5. Диференційна діагностика бронхіальної астми та синдрому бронхіальної обструкції на тлі гострих респіраторних захворювань у дітей різного віку. Встановлення попереднього діагнозу. Тактика ведення хворого при різних клінічних варіантах перебігу бронхообструктивного синдрому та його ускладненнях у дітей.

6. Надання невідкладної допомоги при астматичному статусі.

7. Профілактика бронхіальної астми та синдрому бронхіальної обструкції на тлі гострих респіраторних захворювань у дітей різного віку у дітей.

8. Диференційна діагностика хронічних, спадкових та вроджених захворюваннях бронхолегеневої системи (муковісцидозі, ідіопатичному гемосидерозі легень, первинній циліарній дискінезії, синдромі Вільмса-Кемпбелла, бронхомаляції, аплазії і гіпоплазії легень, дефіциті α₁–антитрипсину, бронхолегеневій дисплазії, секвестрації легень) у дітей. Тактика ведення хворого при спадкових, природжених та хронічних захворювань бронхолегеневої системи та їх ускладненнях у дітей. Профілактика спадкових, природжених та хронічних захворювань бронхолегеневої системи у дітей.

9. Диференційна діагностика запальних захворювань серця (міокардит, ендокардит, перикардит) у дітей. Тактика ведення хворої дитини при міокардиті, ендокардиті, перикардиті.

10. Диференційна діагностика кардіоміопатій у дітей. Тактика ведення хворої дитини при кардіоміопатії.

11. Диференційна діагностика вроджених та набутих вад серця у дітей. Тактика ведення дітей при вроджених та набутих вадах серця.

12. Надання невідкладної допомоги при гострій серцевій недостатності у дітей.

13. Вторинна профілактика інфекційного ендокардиту у дітей.

14. Диференційна діагностика екстрасистолії, пароксизмальної тахікардії, миготливої аритмії та повної атріо-вентрикулярної блокади. Тактика ведення хворого при екстрасистолії, пароксизмальній тахікардії, миготливій аритмії, повній атріовентрикулярній блокаді у дітей. Профілактика порушень серцевого ритму та провідності у дітей.

15. Надання невідкладної допомоги при пароксизмальній тахікардії, миготливій аритмії, МАС-синдромі у дітей.

16. Диференційна діагностика системних захворювань сполучної тканини у дітей. Тактика ведення хворих при системних захворюваннях сполучної тканини у дітей. Первинна та вторинна профілактика гострої ревматичної лихоманки у дітей.

17. Диференційна діагностика системних васкулітів у дітей. Тактика ведення хворих при системних васкулітах у дітей.

18. Диференційна діагностика артритів у дітей. Тактика ведення хворих дітей. Профілактика реактивних артритів у дітей.

19. Диференційна діагностика функціональних (синдрому циклічної блювоти, функціональної диспепсії) та органічних (хронічного гастриту, хронічного гастродуоденіту, виразкової хвороби шлунку і дванадцятипалої кишки) захворювань верхнього відділу травного тракту у дітей. Тактика ведення дітей при функціональних та органічних захворюваннях верхнього відділу травного тракту у дітей. Профілактика виразкової хвороби та її ускладнень. Надання невідкладної допомоги при ускладненому перебігу виразкової хвороби у дітей

20. Диференційна діагностика функціональних (абдомінального болю, синдрому подразненого кишечнику, функціонального закрепу) та органічних (неспецифічний виразковий коліт) захворювань кишківника у дітей. Тактика ведення дітей при функціональних та органічних захворюваннях кишківника.

21. Диференційна діагностика первинного (дисахарідазна недостатність, ексудативна ентеропатія, целіакия, муковісцидоз) та вторинного (хронічний ентерит, ентероколіт) порушення кишкового всмоктування у дітей. Тактика ведення дітей при первинному та вторинному синдромі порушення кишкового всмоктування.

22. Диференційна діагностика біліарних дискінезій, гострого та хронічного холециститу у дітей. Тактика ведення хворих дітей при біліарних дискінезіях, гострому та хронічному холециститі. Профілактика біліарних дискінезій, гострого та хронічного холециститу у дітей.

23. Диференційна діагностика гострого та хронічного панкреатиту у дітей. Тактика ведення хворих дітей при гострому та хронічному панкреатиті. Профілактика гострого та хронічного панкреатиту у дітей.

24. Диференційна діагностика хронічного гепатиту у дітей. Тактика ведення хворого при хронічному гепатиті у дітей. Профілактика хронічного гепатиту та портальної гіпертензії у дітей.

25. Надання невідкладної допомоги при гострій печінковій недостатності та ускладненнях синдрому портальної гіпертензії.

26. Диференційна діагностика найбільш поширених інфекційно-запальних захворювань сечової системи (інфекції сечової системи, уретрит, цистит, пієлонефрит). Тактика ведення хворої дитини при найбільш поширених інфекційно-запальних захворюваннях сечової системи та їх ускладненнях. Профілактика уретриту, циститу, пієлонефриту.

27. Диференційна діагностика спадкових тубулопатій (фосфат-діабет, синдром Дебре-де Тоні-Фанконі, нирковий нецукровий діабет, нирковий тубулярний ацидоз) у дітей. Тактика ведення хворої дитини при спадкових тубулопатіях.

28. Диференційна діагностика дизметаболічних нефропатій у дітей. Тактика ведення хворої дитини при дизметаболічних нефропатіях.

29. Принципи лікування хронічної ниркової недостатності у дітей.

30. Невідкладна допомога при гострій затримці сечі.

31. Диференційна діагностика гострого та хронічного гломерулонефриту, інтерстиціального та спадкового нефриту у дітей. Тактика ведення хворої дитини при гострому та хронічному гломерулонефриті.

32. Надання невідкладної допомоги при гострій нирковій недостатності у дітей.

33. Порядок проведення обов’язкових профілактичних оглядів дитини віком до трьох років. Оцінка фізичного та психо-моторного розвитку дитини до трьох років.

34. Раціональне вигодовування та харчування дитини віком до трьох років. Принципи ефективного консультування.

35. Тактика лікаря загальної практики при порушенні фізичного та нервово-психічного розвитку дітей перших трьох років життя.

36. Диференційна діагностика та профілактика найбільш поширених дефіцитних станів (рахіт, залізодефіцитна анемія) у дітей раннього віку.

37. Профілактичні щеплення дітей до трьох років.

38. Диференційна діагностика жовтяниці у новонароджених дітей. Тактика ведення новонароджених з проявами жовтяниці на дільниці.

39. Диференціальна діагностика перинатальних уражень ЦНС у немовлят. Тактика ведення дітей з перинатальними ураженнями ЦНС в умовах поліклініки.

40. Стратегія інтегрованого ведення хвороб дитячого віку та її мета. Загальні ознаки небезпеки стану дитини.

41. Оцінка, класифікація, лікування, консультація та наступне спостереження при кашлі, ускладненому диханні, діареї, проблемах з вухом, болі в горлі, лихоманці, порушеннях живлення та анемії, при наявності ВІЛ-інфекції у дітей від 2-х місяців до 5 років.

42. Оцінка, класифікація, лікування, консультація та наступне спостереження у дітей у віці до 2-х місяців з жовтяницею, діареєю, проблемами годування та низькою масою тіла, вкрай тяжким захворюванням та місцевою бактеріальною інфекцією.

43. Порядок та терміни проведення обов’язкових профілактичних медичних оглядів дітей підліткового віку.

44. Оцінка фізичного розвитку та статевого дозрівання дітей підліткового віку. Профілактика ожиріння у підлітків. Медичне та психологіне консультування.

45. Клінічні варіанти вегетативних дисфункцій у дітей. Тактика лікаря загальної практики при вегетативних дисфункціях та артеріальній гіпертензії у дітей. Профілактика вегетативних дисфункцій та артеріальної гіпертензії у дітей.

46. Диференційна діагностика первинної та вторинної артеріальної гіпертензії у дітей підліткового віку. Тактика ведення хворого на артеріальну гіпертензію на дільниці.

47. Надання невідкладної допомоги при вегетативних кризах, гіпертензивній кризі.

9. ОЦІНЮВАННЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ СТУДЕНТІВ

Форми контролю i система оцінювання здійснюються відповідно до вимог програми дисципліни та інструкцій про систему оцінювання навчальної діяльності студентів при кредитно-модульній системі opганізації навчального процесу, затвердженої MO3 України (2005).

Оцінка за модуль визначається як сума оцінок поточної навчальної діяльності (у балах) та оцінки підсумкового модульного контролю (у балах), яка виставляється при oцінюванні теоретичних знань та практичних навичок відповідно до переліків, визначених програмою з дисципліни.

Максимальна кількість балів, що присвоюється студентам при засвоєнні кожного модулю (залікового кредиту) — 200, в тому числі за поточну навчальну діяльність — 120 балів (60%), за результатами підсумкового модульного контролю — 80 балів (40%).

Поточний контроль здійснюється на кожному практичному занятті відповідно конкретним цілям з кожної теми. При оцінюванні навчальної діяльності студентів необхідно надавати перевагу стандартизованим методам контролю: тестуванню, структурованим письмовим роботам, структурованому за процедурою контролю практичних навичок в умовах, що наближені до реальних.

Система конвертації традиційної системи оцінок у бали:

Традиційній оцінці «5» відповідає максимальна кількість балів, яку може отримати студент при вивченні теми практичного заняття. Оцінки «4» та «3» складають у балах відповідно 80% та 60% від максимальної оцінки в балах.

Максимальна кількість балів, яку може набрати студент при вивченні модуля, дорівнює 120. Вона є результатом множення кількості балів, що відповідають оцінці «5», на кількість тем у модулі з додаванням балів за індивідуальну самостійну роботу, якщо вона передбачена програмою.

Мінімальна кількість балів, яку може набрати студент при вивченні модуля, вираховується шляхом множення кількості балів, що відповідають оцінці «3», на кількість тем у модулі.

Бали за індивідуальну роботу додаються до суми балів, набраних студентом за поточну навчальну діяльність.

Студент може відпрацювати пропущені теми або перескладати їх на позитивну оцінку викладачу під час його консультацій (індивідуальної роботи зі студентами) не більше 3-х разів під час вивчення модулю, тим самим набрати кількість балів, не меншу за мінімальну, щоб бути допущеним до підсумкового модульного контролю.

9.1. Критерії оцінювання навчальної діяльності студентів під час вивчення модуля 1 «Педіатрія»

9.1.2. Оцінювання виконання індивідуальної СРС здійснюється протягом модулю. Максимальна оцінка за індивідульну СРС – 8 балів.

9.2. Підсумковий модульний контроль здійснюється по завершенню вивчення вcix тем модуля на останньому контрольному занятті з модуля.

До підсумкового контролю допускаються студенти, які виконали вci види робіт, передбачені навчальною програмою, та при вивченні модуля набрали кількість балів, не меншу за мінімальну.

Форма проведення підсумкового модульного контролю є стандартизованою i включає контроль теоретичної (тестовий контроль) i практичної підготовки (демонстрування умінь студента біля ліжка хворої дитини, вирішення структурованих ситуаційних задач, виконання маніпуляцій).

Тестовий контроль включає 50 тестових завдань. Максимальна кількість балів – 25 (0,5 бала за 1 правильну відповідь).

Виконання студентами практичних навичок біля ліжка хворого (оцінка загального стану хворої дитини, аналіз даних анамнезу, об’єктивне обстеження та визначення клінічних змін з боку органів та систем, обґрунтування попереднього діагнозу, призначення лікування, невідкладної допомоги, реабілітаційних заходів, тощо). Максимальна кількість балів – 30

Вирішення комплексної структурованої ситуаційної задачі, що включає діагностику невідкладних станів, визначення тактики та алгоритму надання екстреної допомоги. Максимальна кількість балів – 25.

Максимальна кількість балів підсумкового модульного контролю дорівнює 80. Підсумковий модульний контроль вважається зарахованим, якщо студент набрав не менше 50 балів.

9.3. Оцінювання дисципліни:

Оцінка з дисципліни «педіатрія» виставляється лише студентам, яким зараховані обидва модулі з дисципліни – педіатрія та дитячі інфекції.

Оцінка з дисципліни виставляється як середня з оцінок за 2 модулі, на які структурована навчальна дисциплина.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: