Тема 8. Нові соціальні рухи і громадянське суспільство.

І.Валерстайн про соціальні рухи як чинник світової революції 1968 р. Обгрунтування У.Беком, Е.Гіденсом, М.Кастельсом, А.Туреном, Ю.Габермасом місця та ролі соціальних рухів у життєдіяльності сучасного суспільства, напрямків їх впливу на політику. Соціальні рухи як засіб взаємозв’язку індивідуальних і суспільних структур, мікро- та макрополітики в умовах персоналізації політичного та зростання неоднорідності інтересів. Оновлення природи політики та пропозиція нових різновидів політичної дії. Розширення поля політичної залученості на тлі плюралізації раціональності та реальності. Відтворення принципу субсидіарності як уособлення політичного аспекту постсучасного «поперечного розуму» (В.Вельш).

К.Офе, Р.Дж.Далтон, А.М.Янг, Б.Дж.Нельсон і Ш.Айзенштадт про умови розвитку та специфічні характеристики нових соціальних рухів. Політизація соціального. Переплетіння боротьби за реалізацію інтересів окремих громадян і груп з конкуренцією потрактувань загального блага, спільної волі та колективної ідентичності. Перегляд меж публічної політичної сцени: орієнтація на втрачаючий домінантність центр поряд з конструюванням нових суспільно-політичних просторів. Нормативні політичні принципи нових соціальних рухів. Ідеологічний та конституційний виклики. Елементи утопізму.

Соціальні рухи як фактор змін, оновлення демократичних режимів. Типи соціальних рухів за інноваційним потенціалом. Проблемні орієнтації та форми організації. Феміністська класифікація Н.Фрейжер. Діалектика рухів – контррухів. П.Штомпка про проблеми розвитку і «подвійний морфогенез» рухів. Елементи внутрішньої і зовнішньої динаміки та їх характеристики. Різновиди структурно-перебудовного потенціалу, їх особливості.

Поєднання Ю.Габермасом проблематики соціальних рухів і громадянського суспільства. Концепція колонізації життєвого світу як одного з чинників формування рухів. Питання громадянськості та публічності в праці «Структурні перетворення у сфері відкритості». Універсалізм Ю.Габермаса та постмодерністська версія громадянського суспільства М.Фуко як альтернативні погляди на сутнісну напругу модерну. Обгрунтування консенсусу та конфлікту, макро- та мікрополітики, нормативізму і реалізму.

Сучасні дискурси з проблем громадянського суспільства. Потрактування його змісту як арени боротьби за поглиблення і радикалізацію демократії у працях Дж.Коген і Е.Арато. Громадянське суспільство як рух та інститут. Розмежування сфер позадержавного суспільного життя. Дж.Кін про універсалізм і динамічність громадянського суспільства, можливість його «здичавіння». Консервативна (Е.Шилз), ліберальна (Е.Гелнер) та комуні тарна (М.Вольцер, Ч.Тейлор) версії потрактування громадянського суспільства як вияву свободи. Солідаристський аспект та історичні моделі громадянського суспільства за Дж.Александером. Р.Патнем про цивільну громаду як його первинний осередок. Вплив історичної традиції, громадських орієнтацій і поведінки на процес консолідації демократичних інститутів. Проблематика новітніх рис і функцій громадянського суспільства у працях Н.Розенблюм. Специфіка взаємин соціуму та держави і шляхи досягнення «нового балансу» між ними.

Особливості переосмислення нових соціальних рухів і громадянського суспільства щодо глобального виміру їх існування та розвитку.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: