Концепція сталості видів і преформізм

Метафізичність поглядів, що панували в природознавстві XVІІ-XVІІІ ст., особливо яскраво проявлялася в уявленні про незмінність органічних видів.

Видатний систематик XVІІІ ст. Карл Лінней (Пор) дотримувався формул: "specіes sunt constantіssіmae" ("види є зовсім постійними") і "nullae specіes novae" ("не виникає нових видів"). Він вважав, що "видів стільки, скільки різних форм спочатку зробила Нескінченна Істота" (тобто Бог). Подібним же чином висловлювався Лінней і у відношенні такої систематичної категорії, як рід: "Кожний рід є природним і створений як такий з самого початку світу". Правда, погляди Ліннея з цього питання в процесі його наукових досліджень трохи змінилися, і він став допускати можливість виникнення нових видів шляхом схрещування (гібридизації) і їхньої змінюваності під впливом їжі, клімату, але й у своїх пізніших творах він обмежував це допущення всілякими застереженнями.

У біології панувала "примара вічно незмінного виду". Уявленню про незмінність видів відповідала й преформістська теорія в ембріології, що заперечувала справжній розвиток, новоутворення і зводила формування організму до простого росту, розгортанню зародка, який нібито споконвічно містить у собі, але тільки в зменшеному вигляді, майбутній організм. Незважаючи на вагомий удар, нанесений по цій теорії К. Вольфом, вона залишалася пануючої протягом всього XVІІІ ст.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: