Йоганн Вольфганг Ґьоте.

Прагнення осмислити органічний світ як ціле, у його єдності, уловити цю єдність у нескінченному різноманітті форм було характерним і для Вольфганга Гьоте (Пор). Перший поштовх пошукам у цьому напрямку дало йому, імовірно, читання "Природничої історії" Бюффона, яка ще замолоду залишила по собі сильне враження.

Погляди Гьоте часто пов'язують або зближають із німецькою натурфілософією. Справедливо в цьому лише те, що Гьоте не задовольняв простий опис розрізнених фактів, що він шукав філософського осмислення знань про живу природу й подібно німецьким натурфілософам прагнув показати природу в єдності й розвитку. Подібність можна роздивитись ще й у тім, що деякі ідеї Гьоте виступали іноді більше у формі здогаду, передчуття, сміливої дедукції, ніж суворо обґрунтованого емпіричного висновку або наукової гіпотези. Імовірно, це вірніше пояснити станом науки того часу, ніж прямим впливом натурфілософії, з якою Гьоте, звичайно, був добре знайомий.

Значно раніше Жоффруа Сент-Илера Гьоте зробив серйозну спробу знайти єдність плану будови як тварин, так і рослин.

У морфології кінця XVІІІ - початку ХІХ ст. ідея про ідеальний план, про "архетип" мала досить широке поширення. Вона не могла не зробити свого впливу на Гьоте, схильного до дедуктивного мислення. Пошук загального типу будови живих істот і обґрунтування на цій основі єдності органічного світу стали головною ідеєю природничонаукової творчості Гьоте, причому він розумів загальний тип не тільки як ідею, але і як реально існуючого предка сучасних живих форм. Гьоте навіть сподівався знайти в природі вихідну форму, що дала початок всім рослинам.

У пошуках єдиного "остеологічного типу" ссавців Гьоте виконав важливу роботу по міжщелепній кістці, у якій уперше показав, що ця кістка, відсутня в дорослої людини, але є в ембріона людини; незалежно від Окена створив "хребетну теорію черепа", що виходила з гіпотези, що череп виник шляхом метаморфози шести верхніх шийних хребців. Аналогічним шляхом, відшукуючи морфологічний тип серед рослин, Гьоте прийшов до висновку, що всі органи рослин, включаючи маточки, тичинки й плоди, є метаморфозами того самого утворення, що він умовно назвав "листком".

Але якщо все різноманіття організмів є незліченною видозміною єдиного реально існуючого типу, то звідси природно було припустити, що настільки кидаючися в очі розходження між різноманітними формами рослин і тварин є результат розвитку в часі. Гьоте прямо не писав про це, але у всіх його морфологічних роботах фактично підспудно втримувалася думка про перетворення органічних форм. Гьоте відкидав теорію катастроф і телеологічне розуміння органічної доцільності. "Тварина формується обставинами для обставин; звідси його внутрішня досконалість і його доцільність відносно зовнішнього світу", - писав він. В спорі Жоффруа Сент-Ілера з Кюв'є Гьоте був на боці першого.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: