Розповсюдження стафілококових інфекцій.

До кінця 50-х років намітився ріст кількості гнійно-сеп­­­тичних ускладнень, що проявляються у останні роки особливо виразно і, як не прикро немає тенденції до зменшення. У цьому відношенні досить показними є дані літе­­­ратури: летальність при перитоніті різко знизилась завдяки використанню антибіотиків у 50-х роках і знову збільшилась у наступні роки внаслідок появи великої кількості антибіотикорезистентних форм хвороботворних бак­­­терій.

Стафілокок виявився найбільш розповсюдженим збудником гнійно-септичних процесів у хірургічній клініці. За даними досліджень Гнатишак і Криштальської (1997) причиною гнійних післяопераційних ускладнень в 67% випадків був стафілокок, в 23.3 % - кишкова паличка, в 3.4 % ­­­протей, в 2.1% - синьо-гнійна паличка, в 1.3% - стрептокок.

Важкі наслідки цієї появи дали право ряду дослідників запропонувати термін "стафілококова чума ХХ століття”.

Численні варіанти взаємовідносин у системі паразит-хазяїн свідчать про високу адаптацію мікробних клітин до факторів навколишнього середовища. Різноманітні екологічні фактори здатні суттєво підсилювати, або пригнічувати ефект адаптації мікроорганізмів, в тому числі і представників родини Micrococcaceae. Підтвердженням такого положення є наявність різноманітних фенотипових характеристик, які у комбінаціях забезпечують адекватність специфічним умовам при колонізації в різних екологічних нішах. Результати досліджень дозволили встановити, що госпітальні штами, на відміну від позагоспітальних, більш адаптовані до дії бактеріостатичних та бактерицидних речовин.

Широке розповсюдження стафілококових інфекцій і труднощі лікування, що пов’язані із зростаючою стійкістю мікробів до антибіотиків, привертає велику увагу спеціалістів різного профілю до проблем стафілококових захворювань. Вивчення біологічних властивостей стафілококів і біологічно активних речовин, які вони продукують, лежить в основі уявлень про па­­­тогенез захворювань і являється фундамен­­­том, на якому базується діагностика і розробляється схема профілактики і терапії.

З’явилися захворювання незвичайної локалізації, що викли­­­каються стафілококами - пневмонії, ентероколіти, пієліти, ендокардити, післяопераційніі інфекції ран, бактеріємії, інфекції сечовивідних шляхів і інші. Епідеміологічний аналіз стафілококової захворюваності показав, що вона зросла в ос­­­новному за рахунок внутрілікарняних інфекцій. Первинні захво­­­рювання стафілококової етіології залишились приблизно на по­­­передньому рівні, але збільшилось число вторинних інфекцій, які приєднуються до основних захворювань і ускладнюють їх протікання.

Встановлено, що важкість основного захворювання до часу госпіталізації хворого визначає підвищений ризик розвитку внутрілікарняної інфекції. Частота її складала 73,6%. у хворих із летальним випадком захворювання, 9.6% у хворих, що помирають від супутніх захворювань і 2,1% у хворих з не летальним випад­­­ком.

Одним із важких проявів стафілококової інфекції є стафілококова пневмонія (стафілококова деструкція легенів) ­­­раніше описувалась як властива дитячому віку, а в останні роки описані випадки стафілококових пневмоній і у дорослих.

Клінічна картина захворювання з вираженими симптомами інтоксикації і несприятливим прогнозом за останні 15років змінилася; з`явились хронічні форми. Це зу­­­мовлено цілим рядом факторів, в тому числі циркуляцією полірезистентних високо патогенних штамів стафілококу. До­­­рослі люди менш піддаються стафілококовій інфекції, але при зни­­­женні імунітету у них можуть розвинутися важке протікання пневмонії і інші прояви стафілококової інфекції.

В останній час всюди в силу різноманітних причин виявлено зниження імунітету, тобто послаблення захисних сил організму. Це особливо сто­­­сується хірургічних хворих. Помітне пригнічення неспе­­­цифічної імунологічної реактивності відмічене рядом авторів при гострих хірургічних захворюваннях (гострий апендицит і перитоніт апендикулярного походження), при чому воно усклад­­­нюється у зв`язку з оперативним втручанням, а також при не­­­обхідності проведення ранніх повторних операцій в невідкладній хірургії.

Для своєчасної боротьби з внутрілікарняною інфекцією до­­­сить велике значення має аналіз причин, що привели до наг­­­ноєння післяопераційних ран. Дослідженнями Чорнобрового і співавторів (1987) було виявлено, що у 18% хворих наг­­­ноєння виникало у зв`язку із зниженням реактивності ор­­­ганізму, у 39.5 % внаслідок попадання інфекції із основ­­­ного джерела захворювання, у 21.6 % в результаті досить довгого протікання і травматичності операції, у 6.5 % із-за неякісного догляду за післяопераційною раною і у 14.3% хворих причинами нагноєння стали порушення правил асеп­­­тики, бактеріоносійство, шовний матеріал. Саме відсутність відповідної турботи про асептичні зміст відділень приводить до появи бактеріоносіїв серед персоналу і хворих, які являються головними джерелами розповсюдження шпитальної інфекції. У теперішній час часто­­­та бактеріоносійства патогенного стафілококу серед персоналу лікарень хірургічного профілю досягає 50 - 80 %. Це свідчить, що у клініці, більшість працівників являються носіями стафілококів, а 64,6% не чут­­­ливі до антибіотиків. Носійство патогенного стафілококу серед хворих і медперсоналу.

Носійство патогенного стафілококу серед хворих, які пос­­­тупають у клініки, складає 20 - 30 %. У хворих, які являються стафілококо носіями, рани нагноюються в 35% випадків, в той час як у тих, що не є носіями - тільки у 2% випадків.

Серед джерел стафілокової інфекції основну роль відіграють бактеріоносії із осіб медичного персоналу, госпіталізованих хворих, які довго знаходяться в клініці і після виписки із стаціонару можуть заражати рідних і знайо­­­мих. Важливе значення в носійстві інфекції має і той фактор, що серед практично здорових працівників медичних закладів багато страждаючих хронічними захворюваннями верхніх дихаль­­­них шляхів. У постійних і особливо резистентних носіїв зах­­­ворювання ЛОР - органів виявляються частіше і виявлені в більш важкій формі. Вони показали, що біля половини обстежених ними людей (46 %.) виявилися носіями стафілококів, які частіше локалізуються у порожнині носу (91 %). За думкою вчених причиною носійства патогенних стафілококів в біль­­­шості випадків у порожнині носу можна рахувати її анатомічні і фізіологічні особливості. У зіві і порожнині носу на ос­­­нові клітинних і гуморальних факторів імунітету ферментуєть­­­ся ефективно захисна система, тоді як ороговілий багатошаровий епітелій, що вистилає носову порожнину, створює несприятливі умови для росту бактерій при відповідній темпе­­­ратурі і вологості. Носійство золотистого стафілококу в більшій сту­­­пені визначається індивідуальністю людини, ніж факторами навколишнього середовища.

Шляхи передачі патогенних стафілококів.

Шляхи передачі патогенних стафілококів від цих джерел до чутливих людей досить різноманітні (рис.1).

П О В І Т Р Я

(К р а п л и н н а і н ф е к ц і я)

ДЖЕРЕЛА:

· хворий

· персонал

· лікар

ІНСТРУМЕНТАРІЙ

ПЕРЕВ’ЯЗОЧНИЙ

МАТЕРІАЛ

ПОРОХ ПОВІТРЯ

ПОСТІЛЬНА

БІЛИЗНА

		Н І С (персонал     ал)

Рис.1 Шляхи розповсюдження стафілококів у лікарняних умовах

На перший план може бути покладено безпосереднє повітряно-краплинне інфікування, а також перенесення патогенних стафілококів забрудненими рука­­­ми. Істотну роль відіграє передача цих мікробів при викорис­­­танні предметів засіяних стафілококами, інструментів і інших об`єктів зовнішнього середовища.

На схемі вказані шляхи розповсюдження стафілококу в лікарняних умовах. Необхідно погодитись з тим, що головним напрямком в профілактиці шпитальної інфекції являється організація роботи операційного блоку, а однією із важливих сторін - піклування про повітря операційної. В післяопераційних палатах, відділеннях реанімації і інтенсивної терапії до початку роботи посів із одного куб. метра повітря не повинен дати більше 750 колоній (для опе­­­раційних - не більше 500), під час роботи - не більше 1000 колоній, а патогенний стафілокок повинен бути відсутнім в 250 літрах повітря.

На жаль, бактеріальна забрудненість повітря викликає все більшу небезпеку. Справедливо вважають забруднення повітря операційних головним джерелом інфікування ран. Слід сказати, що досить часто висока контагіозність лікарняних предметів зумовлена повітряно-краплинним шляхом їх інфікування. Цей шлях дисемінації інфекції підтверджений для стафілококів. Операційні зали, підсобні приміщення опе­­­раційного блоку і палати інтенсивної терапії досить часто перевантажені апаратурою інколи зовсім непотрібною для пов­­­сякденної роботи, яка створює запиленість, тобто бактеріаль­­­ну забрудненість операційного блоку та інших приміщень обстежуваних відділень лікарні.

Частіше всього інфекція проникає через дихальні шляхи, викликаючи різноманітні респіра­­­торні інфекції. Саме стафілококи являються найбільш частою причиною захворюваності і смертності у реанімаційному відділенні, що може бути пов`язане з використанням апаратів для штучної вентиляції легень. При цьому найчастіше виявляються такі мікро­­­організми, як кишкова і синьо-гнійна паличка, протей, різно­­­манітна кокова флора: гемолітичний і золотистий стафілококи, ентерокок, пневмокок, сарцини, спороутворюючі аеробні палич­­­ки, плісняві грибки.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: