Патогенез ураження.

Факторами патогенності збудника являються мікрокапсула, компоненти клітинної стінки (тейхоєві кислоти, білок А), ферменти - каталаза, ліпаза, коагулаза і токсичні субстанції- ексфоліатини А і В та токсин синдрому токсичного шоку (TSST-1), лейкоцидин, ентеротоксини.

Клінічні прояви.

Інфекції, викликані S. aureus, різноманітні і включають більше 100 нозологічних форм. Бактерії здатні вражати практично усі тканини організму людини. Найбільш часто спостерігаються варіабельні враження шкіри та її придатків - від стафілококового імпетиго

(імпетиго Бокхарта) до тяжких фоллікулітів, маститів у жінок. Золотистий стафілокок є збудником інфекційних ускладнень хірургічних ран і нозокоміальних пневмоній, інфекцій опорно-рухового апарату (остеомієліти, артрити). Серед інфекцій S. aureus особливе місце займають враження, які обумовлені дією токсинів,- синдром токсичного шоку, "обвареної шкіри", харчові отруєння:

1. Синдром " ошпаренних немовлят " (хвороба Ріттера фон Ріттерштейна) спостерігається у новонароджених, інфікованих штамами, які продукують ексфоліати. Захворювання починається раптово; характерним є формування великих осередків еритем на шкірі із подальшим утворенням через 2-3 доби великих пузирів, як при термічних опіках.

2. Синдром "обвареної шкіри " (синдром Лайєлла) спостерігається у більш старших дітей і дорослих. Характерні осередки еритем і пухирів, тяжка інтоксикація і відторгнення субепідермального шару.

3. Синдром токсичного шоку. Вперше це явище зареєстроване у 1980 році у жінок 15- 25 років, які використовували сорбуючі тампони в період менструації. На теперішній час встановлено, що синдром може розвинутися після родів як ускладнення після хірургічних втручань, особливо в носовій порожнині та пазухах носа.

4. Харчові отруєння клінічно проявляються блюванням, абдомінальними болями і водною діареєю уже через 2-6 годин після вживання в їду інфікованих продуктів, особливо кондитерських виробів із кремом, консервів та овочевих салатів. Вони носять само обмежений характер і прояви зникають або значно ослаблюються через 24 години навіть без лікування.

Лікування.

Основа терапевтичних міроприємств - проведення адекватної антимікробної терапії, для чого необхідне дослідження чутливості збудника до різних антибіотиків. Найчастіше використовують метод Кірбі- Бауера або серійних розведень. В тяжких або хронічно протікаючих випадках потрібно застосовувати донорський антистафілококовий імуноглобулін. Важливе значення має епідеміологічне типування штамів бактеріофагами і вивчення плазмідного профілю золотистого стафілокока, який забезпечує стійкість до антибіотиків.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: