Главная

Популярная публикация

Научная публикация

Случайная публикация

Обратная связь

ТОР 5 статей:

Методические подходы к анализу финансового состояния предприятия

Проблема периодизации русской литературы ХХ века. Краткая характеристика второй половины ХХ века

Ценовые и неценовые факторы

Характеристика шлифовальных кругов и ее маркировка

Служебные части речи. Предлог. Союз. Частицы

КАТЕГОРИИ:






ПОНЯТТЯ ЛЮДИНИ ЯК БІОСОЦІАЛЬНОЇ ІСТОТИ




У людині поєднується соціальне та біологічне. «Людина це соціальна тварина», — як визначив Аристотель.

Словник
Людина розумна (Homo Sapiens) — вид живих організмів, що на сучасному етапі існування живого перебуває на найвищому щаблі роз­витку і зайняв його в результаті довгого і складного процесу історико-еволюційного прогресу (антропогенезу). Антропогенез — виникнення людини: походження і розвиток усіх видів роду люди (Homo) в біологічному (біологічна еволюція людини), психічному і соціокультурному плані. Дослідженням антропогене­зу займається розділ антропології, що висвітлює питання про місце людини серед організмів, час і місце її виникнення, про первісний суспільний розвиток людей, про фактори олюднення безпосередніх предків людини — двоногих мавп. В основі уявлень про антропогенез найчастіше лежить симіальна (від лат. simia — мавпа) гіпотеза походження людини від високорозвинених мавпоподібних предків, уперше докладно розроблена і аргументована Чарльзом Дарвіном (1871). Хоча у філософії існують і альтернативні гіпотези появи людей: релігійна (створення богом), інопланетарна (люди походять від прибульців) тощо. Антропосоціогенез — окремий термін, що позначає походження та розвиток суспільства

 

З точки зору антропології, лінія еволюції людини характеризувалася прямоходінням, поступовим вдосконаленням руки як органу праці, ускладненням будови мозку і соціалізаційно обумовлених форм поведінки. Згідно з поширеною точкою зору, лінія людини відокремилася від спільної з мавпами не раніше 10 і не пізніше 6 млн років тому. Перші достовірні представники роду Homo з'явилися близько 2 млн років, а сучасна людина Н. sapiens — близько 160-180 тис. років тому. Найдавніші сліди трудової діяльності датуються 2,5-2,8 млн років (знаряддя з Ефіопії).

В ході гомінізації відбувалося зменшення плодючості, подовження періоду дитинства, уповільнення статевого дозрівання, зростання тривалості життя одного покоління. Після появи людини сучасного типу суспільно-історичний розвиток вже не визначається змінами біологічних властивостей людини.

Що ж таке «соціальне», яке відрізняє людину від інших живих, істот планети, що робить людину більше, ніж твариною?

1. Свідомість. Важливою ознакою свідомості є здатність до абстрактного мислення. Хоча нам властиві інстинкти, а також поведінка за схемою «стимул — реакція», як і у тварин, лише людина може діяти всупереч інстинктам (дотримуючись соціальних норм: не вбивати, не чинити насильства тощо), свідомо керувати своєю поведінкою та приймати рішення. Саме осмислення рішень, мислення, яке опосередковує ланцюжок «стимул— реакція» відрізняє більш розвинений стан мозку людини. Свідомість — це суб‘єктивна реальність, яка ніби присутня в людині, формується в результаті сприйняття й мислення. Людська свідомість оперує знаками та символами, а не тільки залежить від неопосередкованого фізичного досвіду, як у тварин. У свідомості важливе місце належить самосвідомості, «Я» людини. Через нього людина відокремлює себе від навколишнього світу. Самосвідомість включає усвідомлення таких компонентів: взаємовідношення себе і зовнішнього світу, себе і свого тіла, сприйняття і аналіз самого себе, відношення до іншого «Я» (іншої людської істоти), групове усвідомлення «ми» (соціальна група, до якої людина себе включає), групове усвідомлення «вони» (соціальна група, з якої людина себе виключає).

2. Також важливою характерною рисою людини є мова. Етолог Конрад Лоренц установив, що тварини спілкуються емоційно — передаючи у звуках свій емоційний стан, чим повідомляють іншим істотам свого виду певне повідомлення про зовнішній світ. Але лише людині властиве спілкування за допомогою системи символів, знаків мови, інших абстрактних засобів (музики, образотворчого мистецтва).

3. Соціальність. Соціальний спосіб існування властивий і деяким тваринам: мурахам, бджолам — всім тваринам, що утворюють зграї або живуть колоніями. Соціальність людини відрізняється досить складними утвореннями на зразок норм поведінки, ролей, які виконуються свідомо. Історично першими ознаками підйому розвитку людської спільноти над тваринною та інстинктивною сутністю стали табу — заборони, що є обов'язковими для всіх членів спільноти та суперечать зоологічним інстинктам самозбереження на користь інших або суспільства (общини) в цілому. Першими табу стали заборона інцесту (шлюбу між кровними родичами), заборона вбивства членів своєї общини, підтримка одноплемінців. Усі ці норми були покликані регулювати спільне життя людей. У сучасній культурі особливу роль у розвитку соціальності відіграє здатність до комунікації, отримання інформації від інших і передавання інформації їм: багато рис, умінь, навичок приходить до людини із суспільства, від людей, що її оточують (феномен аутизму — це саме порушення здатності до комунікації і через це — до розвитку нормальної соціальності людини). Величезне значення інших людей, які створюють умови розвитку для людини на початку життя, зумовлюється їхнім впливом на все її майбутнє життя.

4.Здатність до творчості, до зміни природи (діяльності) та втілення в життя витворів своєї уяви. Вся нинішня культура є прикладом творчості людини. Результатом здатності до творчості, що розвивалася протягом тисячоліть існування людини, є всі до­сягнення цивілізації — будівлі, інструменти, знання, витвори люд­ських рук та розуму.

5. Воля — здатність цілеспрямовано і розумно знаходити корисну для себе та інших справу, виконувати її. Здатність долати перешкоди, що виникають на шляху до своєї цілі. Це якість, властива тільки людині.

6. Індивідуальний характер — звичка, спосіб поведінки людини, що відрізняє її від інших, робить неповторною. З одного боку, характер людини формується під впливом біологічних чинників (наслідування), з іншого — в результаті набуття і розгортання певних стійких рис у процесі життя в суспільстві.

7. Здатність до праці, діяльності історично вважається дуже важливою ознакою людини. Особливу увагу цьому факту приділяли завдяки теорії Чарльза Дарвіна (походження людини від мавпи через розвиток здатності до праці, а відтак і мови як засо­бу, що опосередковує процес праці).

 

Це цікаво.
Соціальне існування людини характеризується здатністю до аналізу себе і навколишнього середовища, на відміну від переважно інстинктивної поведінки тварин. Етолог Конрад Лоренц розповідає цікавий випадок зі свого життя: «З точки зору пішохода, що йде повз огорожу дачної ділянки, відбувається щось незрозуміле: бородатий чоловік ходить вісімками по ділянці, пригинається до землі, кидає погляди через плече і постійно крякає». Так він описує свій експеримент з імпритингу (інстинктивного руху за першою істотою, яку вони побачили першою в житті) каченят, яким він замінював качку-мати. «Я вітав себе, — пише він, — з тією акуратністю, з якою мої каченята йшли за мною, коли випадково підняв голову і по­бачив за огорожею саду натовп смертельно блідих облич: там стояла група туристів, що перелякано дивилися на мене. Каченят не було видно за травою і все, що бачили туристи, було незрозумілою поведінкою»

 






Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском:

vikidalka.ru - 2015-2024 год. Все права принадлежат их авторам! Нарушение авторских прав | Нарушение персональных данных