Засоби ослаблення упереджень, стереотипів та дискримінації в суспільстві 4 страница

Суспільна стабільність і безпека, їх соціальна цінність _______-v 115

До національної безпеки входять як складові частини соціальна безпека та політична безпека. Наприклад, для соціальної безпеки скорочення людей через міграцію в державі не становить загрози, бо це не впливає на захищеність людей, а для національної безпе­ки це проблема, що викликає відстрочені наслідки.

Індекс розвитку людського потенціалу

Індекс розвитку людського потенціалу (ІРЛП) — це інтеграль­ний показник, що періодично розраховується для порівняння дер­жав за показниками бідності, письменності, освіти та тривалості життя як основних явищ, що визначають людський потенціал досліджуваної території. Цей індекс є стандартним інструментом при порівнянні людського розвитку різних країн. Він бере початок і Програми розвитку ООН і був розроблений у 1990 p., відтоді він иикористовується у щорічних звітах ООН щодо розвитку людсько­го потенціалу. При розрахунках враховуються:

1) середня тривалість майбутнього життя при народженні;

2) рівень письменності дорослого населення держави та сукуп-

Іна доля тих, хто навчається; 3) рівень життя, що оцінюється через ВНП на душу населення при паритеті споживацьких можливостей. Система показників кількісної та якісної різниці між держа-ми включає: 1) індекс розвитку людського потенціалу;

2) індекс здоров'я (довголіття);

3) індекс рівня освіти (письменності) населення;

4) індекс економічних прибутків;

5) індекс смертності;

6) індекс рівня професійної освіти (другий і третій ступені освіти).

Залежно від значення ІРЛП держави класифікують за рівнем розвитку: дуже високий рівень (понад 0,900), високий (0,800... 0,899), середній (0,500...0,799), низький (менше ніж 0,500).

ІРЛП в СРСР складав 0,920 — це було 26 місце в світі. Але у 1990-х роках XX ст. він почав падати через скорочення ВНП, підвищення рівня смертності, зниження рівня освіти. За резуль­татами 2009 р. Білорусь посідає 68 місце, Росія — 71, а Украї­на — 85.

Перша десятка лідерів ІРЛП за результатами 2009 року має такий вигляд: Норвегія, Австралія, Ісландія, Канада, Ірландія, Нідерланди, Швеція, Франція, Швейцарія, Японія.

Тема V Соціум (суспільство люд-. [[ Соціальні, природні й техногенні явища

Це цікаво

Існують й інші інтегральні показники, що допомагають оцінити суспільство. Відомими є такі.

Індекс фізичної якості життя (Physical Quality-of-Life Index, PQLI) — це спроба оцінити якість життя через індекси смертності новонароджених, очікуваної тривалості життя дітей віком одного року та проценту писемних серед населення. Цей показник виник у сімдесятих роках XX ст. і зараз застарів.

Справжній показник прогресу (Genuine Progress Indicator, GPI) — враховує екологічну ситуацію, соціальну напругу та здоров'я нації. Розраховується ООН.

Вимір статевих повноваг (Gender Empowerment Measure, GEM) — аналізує нерівність можливостей представників різних статей у су­спільстві. Індекс побудований на показниках політичної участі, економічної участі, статистики грошових прибутків. Також відслід­ковується ООН.

Індекс якості життя за версією Economist Intelligence Unit (The Economist Intelligence Unit's quality-of-life index). Цей показ­ник об'єднує статистичні дані з результатами опитувань населення щодо різних життєвих питань. Враховує ВНП на душу населення, очікувану тривалість життя новонароджених, рейтинги політичної стабільності та безпеки, кулькість розлучень на тисячу людей за рік, активність спільнот (релігійних, торговельних та інших), теплоту клімату, безробіття, індекси політичної та громадянської свободи, співвідношення прибутку чоловіків та жінок.

Валове національне щастя (ВНЩ) — спроба оцінити життєвий стандарт через психологічні цінності. Термін Gross National Happiness з'явився на противагу Gross National Product (ВНП). Загальнопри­йнятого чисельного виміру показник ще не має. Проте розраховується чисельно міжнародний індекс щастя (Happy Planet Index). Для його роз* рахунку використовуються три показники: суб'єктивна задоволеність людей життям, очікувана тривалість життя і так званий «екологічний слід» (співвідношення між потребами суспільства й екологічними ре­сурсами, які воно має). Вперше цей індекс був розрахований у 2006 році для 178 держав, а вдруге — у 2009 році для 143 держав. За результа­тами 2009 року «найщасливішими» суспільствами виявилися Коста-Ріка, Домініканська республіка та Ямайка, а «найнещаснішими» — Зімбабве, Танзанія та Ботсвана. Для України він був розрахований лише у 2006 році, й тоді наша держава посіла 174 місце зі 178. Цікаво, що на найвищих позиціях знаходяться далеко не найбільш економічно розвинуті держави, а... суспільства з чіткою ідеологією віри у щасливе майбутнє, такі, як комуністичні режими та релігійно-колективістичні культури, тобто ті суспільства, де люди почуваються захищеними і не самотніми перед проблемами та майбутнім. Якщо ми буде­мо любити й підтримувати хоча б своїх рідних і друзів, щоб надати їм відчуття соціальної несамотності — зробимо свій внесок на шляху України до щастя. У нас величезні резерви, щоб почуватися суб'єктивно щасливішими, адже ми живемо на тій самій планеті, що й ямайці!

СОЦІАЛЬНІ, ПРИРОДНІ Й ТЕХНОГЕННІ ЯВИЩА ЯК ЧИННИКИ ЗАГРОЗИ СУСПІЛЬНІЙ БЕЗПЕЦІ

Загрози суспільній безпеці існують у кожній державі й мають тенденцію в сучасному глобалізованому світі ставати спільними і пе­ретворюватись на глобальні проблеми сучасності, відповідальність:іа вирішення яких лежить на кожному суспільстві, а ще точніше — на міжнародному співробітництві всіх держав у напрямку захисту планети, екологічної ситуації, миру.

Кількість проблем зростає, і можна виділяти їх по-різному, акцентуючи різні аспекти проблемних ситуацій у системі *люди-на — суспільство — природа*.

Виділяють три основні групи проблем:

1. Загальносвітові, що пов'язані з міжнародними відносинами, які потрібно узгодити з позицій подальшого прогресу люд­ства. Це проблеми запобігання ядерній війні, розвиток сві­тової солідарності й економічної інтеграції.

2. Загальнопланетарні, або ресурсні, проблеми, що пов'язані з проблемами оптимізації, гармонізації та гуманізації. Еко­логічні проблеми, демографічні, енергетичні та продовольчі.

3. Загальнолюдські (субглобальні), що зустрічаються в окре­мих суспільствах, але повторюються в багатьох із них, тому

*і стратегії вирішення можуть вироблятися спільно: ліквідації експлуатації, питання охорони здоров'я (епідемії загрожу-, ють усім людям незалежно від країни проживання), гарантії прав людини, регулювання якості життя тощо.

Шлях науково-технічного прогресу поглиблює проблеми і сприяє їх розвитку. Водночас усвідомлення й відповідальне ви­рішення цих проблем можливе тільки завдяки тому-таки прогресу, який дозволяє людям передавати інформацію світовою системою засобів комунікацій, координувати зусилля та приймати рішення, формувати нову глобальну свідомість.

Велике значення мають соціально-політичні аспекти вирішен­ня глобальних проблем і взаємодопомоги у випадку національних проблем (таких, як землетруси, повені, масштабні аварії на зразок Чорнобиля). Екологічний рух у світі налічує понад триста орга­нізацій. Екологічна політика є важливим питанням для кожної

держави.

Загрозу суспільній безпеці складають, по-перше, несподівані

надзвичайні ситуації:

1. Надзвичайні ситуації техногенного характеру.

Надзвичайні ситуації техногенного характеру є безпосереднім результатом діяльності людини. Вони можуть виникати внаслідок

Тема U Соціум (суспільство пю/щ

аварій і катастроф, які відбуваються в енергетичній, транспортній^ ядерній інфраструктурах. Вони бувають викликані інженерними помилками, неефективністю рятівної роботи, через недостат­ню надійність застарілої й неперевіреної техніки, через людську некомпетентність або цілеспрямовану деструктивність а також ефектні стани людей.

2. Надзвичайні ситуації природного характеру, їх викликають стихійні сили природи. Єдиною можливістю запобігання їх наслідкам є своєчасне наукове прогнозування та попередження таких явищ. Серед них — землетруси, повені», смерчі. Певною мірою на виникнення таких явищ можуть вплива* ти довгострокові зміни, що відбуваються в системі взаємодії «лю-j дина — суспільство — природа». Незвичні надзвичайні ситуації природного характеру виникають, наприклад, у результаті потеплі-; шання клімату.

3. Надзвичайні ситуації соціального характеру. '

Соціальні, або гуманітарні, надзвичайні ситуації виникаЦ ють у результаті непродуманої управлінської або свідомої цілеЛ спрямованої діяльності людей. Результатами такої діяльності м<р жуть бути знищення соціальних спільнот, людські втрати. Tajj надзвичайні ситуації цілком залежні від людей і є результато економічних, соціальних, політичних чинників.

Особливою сучасною проблемою соціальної безпеки є міл

народний тероризм. Згідно з Законом України «Про боротьС

з тероризмом» він визначається як: «Здійснювані у світовом;

чи регіональному масштабі терористичними організаціями, угру

пуваннями, в тому числі за підтримки державних органів окреми

держав, з метою досягнення певних цілей суспільно небезпечн

насильницькі діяння, пов'язані з викраденням, захопленням, вбив

ством ні в чому не винних людей чи загрозою їх життю і здоров'ю

зруйнуванням чи загрозою зруйнування важливих народногоспо;

дарських об'єктів, систем життєзабезпечення, комунікацій, засто?

суванням чи загрозою застосування ядерної, хімічної, біологічно

та іншої зброї масового враження». Тероризм — це насилля з бокуі

слабшої сторони. Як правило, це насилля, що йде від опозиційних!

прошарків суспільства, радикально налаштованих, утиснених,]

нечисленних, однак таких, що намагаються привернути увагу!

до своїх цілей та інтересів.

Загроза війн

Вирішення загрози війн можливе лише при створенні всесвіт-| ньої системи безпеки й участі всіх держав і народів у роззброєнні. І Особливо ця проблема загострилася зі створенням ядерної зброї,!

Соціальні, природні й техногенні явища

яка здатна знищити планету, та інших сучасних видів зброї — бактеріологічної та хімічної. Із засобів воєнного захисту держав сучасна зброя перетворилася на засіб самознищення людської цивілізації. Тому необхідно відмовитися від такої зброї як засо­бу вирішення міжнародних економічних інтересів, політичних, Ідеологічних або територіальних суперечок. Досягнення безпеки можливе тільки шляхом спільної взаємної підтримки миру, побу­дованого на засадах довіри та співпраці жителів планети.

По-друге, загрозу суспільній безпеці, яка формується не так різко і тому менш помітно, становлять проблеми, що потребують під сучасного людства ужити негайних заходів заради виживан­ня в майбутньому.

Демографічні проблеми

Із середини двадцятого століття в світі відбувається безпреце-

і'інтне зростання чисельності населення: у 1950 р. воно складало

1 5 млрд чоловік, а в 1987 р. досягло 5 млрд, тобто зросло за тре-

мну століття більше, ніж за попередні півтора століття. Нині

іроджується щороку 130 млн чоловік, помирає близько 50 млн,

приріст становить майже 80 млн чоловік. 9/10 приросту зумовлені

дгмографічним вибухом, що спостерігається в країнах Африки, Азії

пі Латинської Америки. За даними спеціалізованих організацій

ООН, до 2025 р. населення світу зросте на 3 млрд чоловік, причо-

I му в Латинській Америці, наприклад, воно подвоїться.

Сучасна демографічна ситуація являє собою глобальну про-I влему передусім тому, що країни Азії, Африки, Латинської Аме­рики через відсталість в економічній, соціальній, культурній сфе­ри х неспроможні забезпечити населення, що подвоюється кожні '.ІО-ЗО років, матеріальними та культурними благами. Безумовно, ні'мографічна політика належить до національної компетенції неза­можних держав. Однак їхні труднощі при вирішенні демографічних проблем уже нині відбиваються на міжнародних відносинах v цілому і можуть призвести до катастрофічних наслідків не лише п ія них самих, а й для світової економіки й політики.

. Це цікаво ю

*Демографічний вибух* нагадав у XX ст. соціальним теоретикам теорію англійського вченого Томаса Мальтуса про те, що населення росте в геометричній прогресії, а засоби існування — в арифметичній. Мальтузіанство ґрунтується на ідеї про те, що суспільні катастрофи (війни, епідемії, стихійні лиха) є природними механізмами, які регу­люють кількість людей на планеті. Це демографічні регулятори, які дозволяють вижити решті людства. Теорія Мальтуса описувала зако­ни демографічної динамікии доіндустріальних суспільств.

120 л

Тема V. Соціум (суспільство лк

Соціальні, природні й техногенні явища

Дедалі гострішого характеру набувають на нашій планеті пр блеми «водного голоду» і забезпечення людства мінеральною сім ровиною та енергією. Швидкий приріст населення викликає про|| блеми! нестачі очищеної питної води, виробництва продуктів чування, росту населення міст.

Екологічні проблеми — вплив людини на глобальні біосферні процесії

Координації зусиль усіх держав потребують і питання спії відповідальності за екологічні проблеми.

Соціальна екологія — наука, що вивчає відносини «суспільство-! природа», інтереси соціальних груп у сфері користування природни«' ми ресурсами.

1. Велику загрозу природі та самому існуванню людини стано лять «кислотні дощі», які виникають унаслідок викидів у атмо феру різних хімічних сполук. А запилення атмосфери відходам видобувної промисловості, сільського господарства, транспор енергетики призводить до непередбачуваних змін кліматични процесів. Кислотними називають будь-які види опадів — доіі сніг, туман, коли їхній рН нижчий від 7,0, тобто вони мають кв лу реакцію. Реєстрація динаміки кислотності атмосферної води і деться досить точно за кислотністю льоду в Антарктиді, Ґрвнла та Альпах. Вона показує, що ще 180 років тому рН дощової води І на рівні 7,0, тобто нейтральним. Кислотні дощі вперше зареєстровані в 1972 році в англійському місті Манчестері. Основною причиною і падання кислотних дощів було надходження до атмосфери оксї

- азоту та сірки. Кислотні опади в наш час випадають усюди. Вий кою кислотністю характеризуються опади в Західній Європі. Ст ли типовими кислотні опади і для України. У Черкаській облаоЦ опади з'акислені азотною кислотою, в Сумській області — сірчано в Закарпатті було встановлено, що рН талої снігової води скла 5,7-6,6, а на високогір'ї навіть 4,2-4,6. Показник рН дощових onaj дорівнював 5,7-6,8. Вони відзначалися високою концентрації нітратів 10-20 мг/л. Частота випадання кислотних дощів швидв зростає. Україна дуже забруднена за рахунок транскордонного ренесення шкідливих речовин із країн Західної Європи.

2. Потепління клімату. Тільки у другій половині XX сторіч^ з'явилося нове явище — швидка зміна клімату під впливом

тропогенної діяльності. Антропогенні зміни клімату Землі відбу­ваються під впливом багатьох чинників. Потепління клімату ви­никає головним чином через парниковий ефект, що на 46 % спри­чинений виробництвом енергії внаслідок спалювання викопного палива з викидами в атмосферу вуглекислого газу, на 24 % — забрудненням атмосфери іншими хімічними речовинами, зокрема метаном, на 18 % — вирубкою лісів та ерозією ґрунту, що однако­во призводять до зниження біологічного зв'язування вуглекис­лого газу, на 9 % — інтенсифікацією сільського господарства, з якою пов'язане надходження до атмосфери підвищеної кілько­сті оксидів азоту, та на 3 % — спалюванням сміття. Вуглекислий газ, як і інші тепличні гази, має здатність утримувати теплове випромінювання біля поверхні планети і цим викликати підви­щення температури.

3. Руйнування озонового шару атмосфери. Озоновий шар зна­ходиться в атмосфері на висоті 1223 км та захищає поверхню пла-

| кети від жорсткої ультрафіолетової радіації з довжиною хвилі 820400 нм. Процес руйнування озону в атмосфері ініціюється різного роду речовинами. Як уперше показали вчені США, це хло-ро- та бромпохідні, які називають фреоном, а також тетрахлорид •углецю, метилхлороформ та інші речовини. Але основної шко­ди завдають фреони, що широко застосовуються в холодильних установках різних типів, в аерозольних балончиках та мийних «асобах. Руйнування озону стратосфери частково спричиняється космічною та ракетною технікою через викиди продуктів згорання

: її палива. Найшкідливішими є ракети, що працюють на твердому паливі. Дослідження озонового шару у верхніх шарах атмосфери Почалися з 1930 року. Згодом вони були розширені, і для ведення спостережень було створено спеціальну мережу станцій. Виміри кількості стратосферного озону в період із 1980 до 1991 року а ка­надського супутника «Німбус-7» показали, що швидкість руйну-іання озону складає 0,224 % на рік. За оцінками НАСА (США), І період із 1978 до 1990 року кількість озону в озоновому екрані скоротилася на 45 %. Зменшення товщі озонового екрану та розри-ми в ньому ведуть до зростання ультрафіолетового випромінювання, що досягає поверхні Землі. Відповідно до супутникових даних оя останні 10 років ультрафіолетове випромінювання зросло ии 10 %, а в Антарктиді, де стійко зберігається «озонова дірка» — мп 40 %. За даними «Ґрінпіс», зменшення озонового шару на кожні 10 % веде до збільшення числа випадків захворювання на рак шкіри на 300 тисяч. Частішають випадки захворювання на ката­ри кту очей. Показано, що підвищене ультрафіолетове опромінення

Тема V. Соціум (суспільство люде

Дальні, природні й техногенні явища

-. 123

знижує імунітет, стають важчими інфекційні захворювання л«дини та сільськогосподарських тварин. В Україні здійснюєть пильний контроль стану озонового екрану над її територією. Пр цюють 6 спеціальних станцій у містах Києві, Одесі, Борисполі Богуславі, Львові та Феодосії, що контролюють надходжені) ультрафіолетової радіації. Вони показали, що з 1980 року озоновії екран над Україною стає менш потужним. З урахуванням цьоЯ Україна приєдналася до Конвенції 1985 року з охорони озонон го екрану та скорочення викидів і виробництва фреонів та іншв речовин, що руйнують озон.

4. Запустелювання — виснаження екосистем під впливо діяльності людини та посух. Запустелювання відбувається ловним чином у посушливих зонах. Воно виявляється в сильні| деградації та втраті родючості ґрунту.

5. Забруднення навколишнього середовища. Радіаційні, тешюв| шумові, електромагнітні зміни також погіршують умови жит людей. Значними проблемами є радіоактивне забруднення ні вколишнього середовища, електромагнітні випромінювання, рушення природного теплового балансу, вібрація, разноманіті шуми.Усе це загалом пов'язане з відходами сучасної виробничу технології в усьому світі. Нині 90-98 % речовини, взятої природи, перетворюється на відходи і забруднює середовищі У 2000 р. обсяг газоподібних забруднювачів атмосфери досяв нув 50 мільярдів тонн, викидів твердих речовин — 725 мілья^ дів тонн. Сучасне виробництво сформувалось як гігантські споживач. Матеріальне виробництво неминуче супроводжуєм утворенням речовин, які є побічним результатом тієї чи технології. Виникають відходи й у процесі споживання вироблен продукції. Споживацька концепція призвела до того, що відход та побічні продукти, незалежно від їхньої шкідливості, проті гом багатьох десятиліть просто викидались у навколишнє сері довище. Забруднення акваторії Світового океану та континец тальних водойм здійснюється через три основні джерела: стічї води промисловості; стоки сільськогосподарських виробництв стоки з населених пунктів. Максимальну забрудненість мав ділянки узбережжя водойм до глибини у 100 м. Особливо небе^| печним є забруднення внутрішніх морів. До Азовського та 4oj| ного морів зі стоками надходить велика кількість хлору, натрії калію та інших речовин. Іде змив з ланів залишкової кількос пестицидів. Підраховано, що в Каркінітській затоці втрати рибні ресурсів, пов'язані з забрудненням води, у десятки разів перевищу ли економічний ефект від зрошення та хімічних препаратів заї

Гу рослин. Серйозною проблемою, що призводить до виникнення тідемічних захворювань, є забруднення водойм заразними хворо­ботворними мікроорганізмами. Забруднення та деградація ґрунту тпкож є наслідками людської діяльності. За час розвитку людської цивілізації площі ґрунтів, придатних для землеробства, безперерв­но скорочуються. Це відбувається внаслідок відведення земель під міське та сільське будівництво, транспортні комунікації, ложа во­досховищ та на інші потреби. Забруднення ґрунтів полягає в тому, що до них надходять нові, не характерні для них речовини, або поселяються та розмножуються в них нові мікроорганізми. За-пруднення атмосфери спричиняють тверді часточки (попіл, пил) і а різноманітні газоподібні речовини. До забруднення атмосфери шійбільш причетна промисловість. Забруднення атмосфери мета­ном, аміаком, пилом спричиняє сільськогосподарське виробницт-ііо. Загальні обсяги промислових викидів у повітряний простір колосальні. Сірчистий газ SO2 утворюється як побічний про­дукт при металургійному виробництві та спалюванні кам'яного мугілля або нафти, що містять домішки сірки. В утворенні оксидів мноту велику роль відіграють теплові електростанції. На їхню •шстку припадає понад 50 % викидів цих оксидів. До сумар­них викидів вуглекислого газу чималу частку вносить автотран-і порт — вона оцінюється в 47 %. Навіть така невелика країна, ніс Японія, створює викиди вуглекислого газу через автомобілі и 144077x103 тонн/рік. На другому місці за розмірами викидів шітропогенного вуглекислого' газу перебуває паливне енерго­устаткування. В цілому розвинуті країни давали 54 % антропо­генного вуглекислого газу, а країни, що розвиваються, — 46 %. У сукупності антропогенні викиди вуглекислого газу призвели До того, що за останні 100 років його кількість в атмосфері зросла нп 20 %, а за іншими оцінками — навіть на ЗО %. Так чи інакше, ин початку нашого століття вміст вуглекислого газу в атмосфері складав 0,03 % за обсягом, а зараз він становить 0,035 %. У повітрі гтпла зростати кількість тропосферного озону (О3). Його утворен­ії и пов'язане з роботою транспортних засобів, а також зі спалю-ічінням нафтопродуктів і природного газу. На відміну від страто­сферного озону, що формує озоновий екран планети, тропосферний овон відіграє негативну роль. Це сильний фотоокислювач. Однак у Європі його концентрація в атмосфері збільшується щорічно нп 1 %. Максимум озону спостерігається в денні години. Уже при концентрації 360 400 мкг/м3 тропосферний озон сильно подразнює плизові оболонки, а на території ФРН в останні роки реєструвалася Його концентрація до 600 мкг/м3 і більше. У цілому за рахунок

Тема V. Соціум (суспільство людей))

промислових та сільськогосподарських викидів газовий склад ат­мосфери до кінця XX століття почав якісно змінюватися. У ній у все більшій кількості почали накопичуватися небажані речови­ни. Під загрозою опинився і кисень атмосфери — його кількість падає. За підрахунками до 2000 року тільки на спалювання па­лива вже витрачалося 57 млрд тонн кисню, що складає 13 % того обсягу, який продукують зелені рослини. Екологічні та соціальні проблеми міст:

— Затори вуличного руху.

— Використання енергії: вартість забезпечення теплом вели­чезних житлових комплексів у містах є проблемою майбут­нього.

— Забруднення повітря. Концентрація автомобілів і промис­лових підприємств призводить до забруднення повітря; у поєднанні з вологою дим та пил створюють смог.

— Утилізація відходів життєдіяльності міст, що займають все більше місця.

— Високий рівень шуму.

Ці й інші явища свідчать про те, що ізольоване вирішення гло­бальних проблем сучасності практично неможливе.

Так, ненасильницький мир без ядерної зброї створює необхідні передумови та гарантії для практичного вирішення всіх глобальних проблем в умовах міжнародної співпраці, зокрема для вирішення продовольчої проблеми, що досить гостро стоїть у багатьох розви­нутих країнах.

У працях багатьох учених щодо вирішення найважливіших про­блем людства, як і в уявленнях про найближче й віддалене майбутнє людства, єдності немає. Частина схиляється до позиції «соціально-екологічного песимізму», доводячи, що світ досяг апогею розвитку виробництва, споживання невідновлюваних ресурсів, і в недале кому майбутньому на нього чекає крах. Чимало фахівців у галузі екології вважають, що людство має вибирати між матеріальним прогресом і продовженням життя на Землі.

Однак із другої половини 70-х років дедалі більше з'являлось публікацій, автори яких намагаються довести, що нестача дже­рел енергії, продовольства та інших ресурсів не абсолютна, а від­носна, і людство може ці проблеми вирішити шляхом загаль­ного «світового ладу», в рамках якого людство може впоратися з уже наявними проблемами і з тими, які обов'язково виникнуть у майбутньому.

Зараз на плечі кожного певною мірою покладається загал історична відповідальність.

Сферу взаємодії природи та суспільства, у межах якої розумне Людське регулювання порядку та прийняття рішень стає визначаль­ним чинником майбутнього, Володимир Іванович Вернадський на-Івав ноосферою. Вона включає антропосферу (сукупність людських організмів), техносферу (сукупність штучних об'єктів, створених цілеспрямованою творчою діяльністю людини), змінену людиною природу, соціосферу (сукупність соціальних чинників).

Портрет класика

Володимир Іванович Вернадський (1863-1945)

Володимир Іванович Вернадський — ви­датний російський учений, мислитель та гро­мадський діяч. У суспільних науках відомий як автор концепції ноосфери як закономірної стадії розвитку біосфери Землі. Ноосфера — «розумна» оболонка планети, що створюється розселенням людини по всій її поверхні. Ознаками ноосфери є: розвиток загально-планетарних систем зв'язку та створення єдиної інформаційної системи (він перед­бачив те, що ми маємо у сучасному світі); відкриття атомної енергії, що робить люди­ну «геологічною силою»; перемога демократій та доступ до державного управління широкої спільноти; широка участь людей у заняттях наукою. В. І. Вернадський виходив з позицій історичного оптимізму: розвиток наукового знання веде людство до прогресу зусиллями розуму.

Міжнародне співробітництво щодо подолання глобальних проблем

Подолання глобальних проблем вимагає об'єднання зусиль /сього людства, небайдужості та участі кожного мешканця пла-іоти. Як бачимо з опису проблем, усі вони тісно взаємопов'язані і потребують комплексного підходу.

Наявність таких глобальних питань та необхідність приймати, спільні рішення щодо їх вирішення створює додаткову необхідність у глобалізації та гуманізації міжнародних відносин. Людство ' має об'єднатися для вирішення питань безпечного існування на.

планеті.

Це призводить до виникнення міжнародних організацій, що присвячують свою діяльність саме вирішенню глобальних про-Олем людства. Міжнародні інституції та організації, перш за все ООН, ведуть діяльність, спрямовану на досягнення миру, діалогу держав, міжнародну безпеку та роззброєння.

126 -

Тема V.-Соціум (суспільство людеЦИ (оціальмі, природні й техногенні явища

-^ 127

Передумовами успішної діяльності у сфері міжнародного співробітництва щодо подолання або ослаблення наслідків глС' бальних проблем людства є:

1. Мир та скорочення витрат на військові дії.

2. Всебічне співробітництво держав у сфері науки та прийі тя екологічно свідомих рішень.

3. Переосмислення світових дій у сфері політики, економііЯИ практики життя, соціальної пропаганди безпечного стилто життя.

«Трагедія спільнот» і соціальні пастки

У психології добре відоме явище відстроченої розплати. Б, гато людей випивають на вечірках, адже задоволення приходи відразу, а похмілля буде потім. Хтось влазить у борги через бажап ня отримати задоволення від купівлі чогось відразу, а віддавати потрібно буде вже колись потім (на цьому бажанні «отримати одразу» будується система покупок у кредит). Такі самі пастки відстроченої розплати є і для цілих соціальних груп.

Соціальна пастка — це ситуація, що приносить задоволення від дій, які мають небажані наслідки.

У типових соціальних пастках, які описує психолог Денніс Куп, жоден з індивідів не завдає шкоди груповим інтересам свідомо, а лише забезпечує комфорт собі: наприклад, купує машину че­рез те, що вважає це зручним. Але коли ціла група людей неза­лежно, одне від одного роблять те саме — також купують собі ма­шини, виникають ситуації дорожніх заторів, підвищеного шуму та загазування міст. Кожен конкретний індивід діє у вла'сних інтересах, але разом це призводить до масових результатів. Немаг індивідуальних стимулів економити бензин або воду. Хоча з часом від цього постраждає кожен! Еколог Ґаррет Гардін назвав це яви­ще «трагедією спільнот».

Екологічні проблеми сучасності — результат такої дії людини. Внесок індивіда здається маленьким, однак це дорого обійдеться наступним поколінням. Дослідження показують, що радіація, пестициди, промислові хімічні речовини призводять до ризику фізичних і розумових розладів.

Зміни у житті в напрямку до більш свідомого підходу потрібно впроваджувати в програмах на державному рівні. Однак це потребує і зміни поведінки кожного на індивідуальному рівні.

Інформування відіграє в цьому процесі позитивну роль, однак людям легше не потрапляти до пастки, коли вони бачать, що хтось її вже уникає. Тому чим більше живих прикладів відповідальної поведінки в суспільстві — тим вищі шанси людства досягти мети

наживання наступних поколінь і розумного регулювання джерел проблем на планеті.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: