Моделі масової соціальної комунікації

Модель комунікації, як і будь-яка абстракція, є спрощенням, що схематично відтворює лише найістотніші риси та внутрішні зв'язки реально діючого механізму, який відображає функціонування ЗМІ у суспільстві.

Безперечною класикою моделювання процесів комунікації є модель однолінійного односпрямованого процесу Гарольда Дуайта Лассвелла, що завдячує своєю популярністю широкій застосовності до майже будь-яких процесів комунікації.

Модель Г. Лассвелла

Існує також пізніша модель Лассвелла: «Хто? З яким наміром? В якій ситуації? З якими ресурсами? Використовуючи яку стратегію? Впливає на яку аудиторію? З яким результатом?».

Німецький дослідник Г. Малецке запропонував принципово іншу модель — «схему полів масової комунікації», в якій спробував звести докупи багато соціально-психологічних факторів, які впливають на комунікаційний процес. В основі цієї моделі — традиційні елементи: комунікатор (джерело), повідомлення, посередник і одержувач. Однак між посередником і одержувачем він помістив нові змінні: «тиск», або «примус» посередника, образ посередника, наявний в одержувача, ефект або набуття нового соціального досвіду, що міститься в повідомленні й спрямова­ного на одержувача, селекція змісту повідомлення, здійснювана одержувачем.

Серед моделей поширення інформації особливе місце належить багатоступінчастим моделям, серед яких виділяється дво­ступінчаста модель, авторство якої пов'язане з іменами Е. Катца й П. Лазарсфельда.

Передумовами її створення були результати ряду досліджень, що виявили більшу роль міжособистісних взаємин у процесі масової комунікації, які змусили вчених відмовитися від образу пасивної, роздрібненої аудиторії й викликали зростаючий інтерес до міжособистісних взаємин як до каналів, по яким поширюється інформація й соціальний вплив.

Так, шлях інформаційного повідомлення не закінчується на індивіді, що безпосередньо одержав його від комунікатора. Комунікація приносить найбільший ефект, коли зміст повідомлення фільтрується через людей або групи людей. П. Лазарсфельд і його співробітники вказали на те, що фільтрами в поширенні інформації є «лідери думки». Більша частина інформаційного впливу спочатку досягає лідерів, які потім передають їх іншим, а ті, у свою чергу, бачать у цих лідерах джерело керування й соціального впливу. Така модель поширення інформації була названа «двоступінчастою моделлю комунікації».

Портрет класика Гарольд Дуайт Лассвелл (1902-1978) Гарольд Дуайт Лассвелл — американ­ський політолог, представник Чиказької школи. Займався створенням єдиної інте­грованої політичної науки, орієнтованої не на «бібліотечні», а на справжні практичні політичні дослідження. Першочергового значення, на думку Г. Лассвелла, набуває створення міжнародного правового порядку, здатно­го слугувати ствердженню людської гідності. Комунікації між людьми потрібні в політиці як «відкритий форум для постійного обгово­рення питань взаємної терпимості та доступу до основних цінностей життя».

Джерела повідомлення (хто повідомляє) у сучасному суспільстві поділяються на: індивідів, владні структури, інститути ЗМІ, групи інтересів, інститути культури, освіти, науки та релігії. Інститути ЗМІ — теле- та радіокомпанії, журнали та газети — підпорядковуються Міністерству зв'язку. Владні структури можуть впливати на ЗМІ, визначаючи нормативні документи, що ре­гулюють роботу ЗМІ та цензуру в державі, а також надаючи фінансування ЗМІ.

Адресатом ЗМІ виступає аудиторія. Це слухачі, глядачі, читачі, на яких розраховані повідомлення. Масова комунікація спрямова­на на велику й анонімну аудиторію: доступ до інформації є у всіх бажаючих.

Характеристики каналів масової комунікації: повнота охоплення, глибина впливу, зашумленість, вибірковість.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: