Національне мислення — це підсумок всього історичного розвитку народу.

Щирі почуття надають національному мисленню більшої гостроти і цілеспрямованості.

Стосовно усвідомлення національної безпеки варто наго­лосити, що воно є гарантом національної культури. Йдеться, зокрема, про вплив національного духу на громадян, особ­ливо на молоде покоління. Насущною потребою нинішнього дня є не пасивне споглядання життя, а інтенсивна, уміла іде­ологічна боротьба з противниками сучасного державотво­рення, з відвертими та окритими його противниками. Основ­ними складовими елементами національної безпеки є мовна та етнонаціональна безпека. Завдання національної безпеки в такому випадку - не допустити деформації у цій сфері.

Чи не найважливішим складовим елементом національної культури юриста є виконання національного обов'язку. Під ним ми розуміємо систему принципів буття української на­ції, які повинен поважати правник у процесі своєї професій­ної діяльності. Зауважимо, що у розвинених європейських державах, де цей обов'язок формується сам собою, питання про нього так гостро не стоїть. Громадяни цих держав навіть не замислюються над тим, щоб підносити авторитет своєї нації, оскільки протилежного у них не існує. Інша ситуація в Україні. Для громадян нашої країни національний обов'язок, який розпочинається з утвердження української мови, ви­ступає на перше місце. Адже йдеться про фактичне будівни­цтво держави, логіку формування національного мислення, національної думки тощо. Це завдання надзвичайно складне й актуальне.

Національний обов'язок щодо поліпшення мовної ситуа­ції в Україні насамперед повинні сумлінно виконувати дер­жавні службовці. Суть його полягає у створенні такої атмос­фери, в якій незнання державної української мови свідчило б про низьку духовну культуру службовця. І кому, як не наці­ональній еліті, зокрема юристам, - підносити на належний рівень державну мову, утверджувати мовний режим у пра­воохоронній діяльності. Адже професійним інструментом для юриста є слово, втілення думки у слово. Юрист повинен виробити певний мовний та мовленнєвий етикет, культуру публічного мовлення, етику й культуру письма. Зрозуміло, що цього він зможе досягти, якщо володітиме належним культурним рівнем.

Національний обов'язок юрист повинен так само сумлін­но виконувати, як і професійний, службовий, функціональ­ний чи інший.

Сучасний український юрист повинен чітко виконувати вимоги Всезагальної декларації прав людини (1948 р.). Зо­крема, йдеться про те, що кожна людина, кожна нація, має право на захист власних моральних інтересів. Всезагальна декларація є обов'язковою для використання у чинному за­конодавстві, державному діловодстві, офіційному спілку­ванні тощо. Такого захисту мова в Україні потребувала впродовж багатьох десятиліть. 28 жовтня 1989 р. прийнято Закон про мови в Україні, це питання врегульоване Консти­туцією України від 28 червня 1996 р.

Відтак, національний обов'язок юриста набув правового змісту, оскільки Основний Закон закріпив результати бага­товікової боротьби українського народу за свою держав­ність. У ньому панує національний зміст права. І юрист, впроваджуючи українську мову, використовує тим самим один із найважливіших шляхів примноження здобутків наці­ональної культури.

Поряд із національним обов'язком для національної куль­тури юриста велике значення має його конституційний (державний) обов 'язок, який випливає із Конституції Укра­їни. Згідно з ним, юрист зобов'язаний захищати свою Віт­чизну, незалежність, територіальну цілісність держави, націлювати громадян на збереження природи, національної культурної спадщини.

Зрозуміло, що конституційний обов'язок юриста підси­лює і узаконює все те, що становить суть національної куль­тури. Це своєрідний контроль за його діяльністю.

Національна культура юриста ґрунтується на певних за­садах, серед яких, зокрема, принцип забезпечення вільного розвитку нації.

Як відомо, кожна нація має свою внутрішню філософію і свій світогляд, які й зумовлюють духовну програму народу. Тому у діяльності юриста мають поєднуватися цінності за­гальнолюдського й національного розвитку.

Звичайно, юрист своїми діями зобов'язаний утверджу­вати й забезпечувати вільний розвиток нації. Він досягне успіху, якщо будуватиме свою роботу на основі гуманістич­но-світоглядного осмислення світу.

Національна культура юриста виконує певні функції у сучасному державотворенні. Це буде: правовий захист ін­тересів своєї нації, подолання антинаціональної психології у громадян, підтримання національних ідей у юридичному ре­гулюванні суспільних відносин, запобігання державному ске­птицизмові.

Ці функції об'єднує загальна гуманістична спрямованість. Насамперед наголосимо, що національна культура спонукає юриста поважати національні почуття інших громадян, що забезпечує справедливість у професійній діяльності, утвер­джує верховенство права.

Нагальне виникає потреба у розробці національного ко­дексу українського державного службовця, в тому числі юриста. Нинішня нестабільна національна позиція деяких владних структур є гальмом в урегулюванні суспільних від­носин. У цій ситуації, будучи проміжною ланкою між дер­жавною владою і народом, юристи не в змозі стримувати невдоволення громадян існуючим станом, оскільки відсутня перспектива розв'язання національних проблем.

З метою ефективного впровадження національної культу­ри необхідно здійснити національну атестацію правників як державних службовців. Під час такої атестації будуть вияв­лені ті, хто не бажає сповідувати й примножувати націо­нальну культуру українського народу, не прагне оволодіти державною мовою, не поважає символів України.

Щоб упевнитися у подальших професійних діях, для атес­тованих службовців треба організувати прийняття урочистої обітниці, текст якої повинен бути розроблений заздалегідь. В основу обітниці мають бути покладені національна мораль та здобутки культурної спадщини українського народу.

Зважаючи на ситуацію щодо мови, яка склалася в державі за останні десять років, є потреба заново прийняти закон про мову.

Вияв національної культури чи не найбільше має місце у діяльності силових структур. Тому військові статути повинні відображати лише український національний характер, мен­тальність нашого народу, його досягнення, відкинувши неоімперіалістичні настрої та сподівання.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: