Сечостатева система круглоротих

Статева залоза — сім'яник у самців і яєчник у самок — непарна багаточасточкова залоза, що у статевозрілих особин займає майже всю черевну порожнину (рис. 254, 320). Кожна часточка одягнена листком брижі, на якій вся залоза підвішена до дорсальної стінки черевної порожнини. Спеціальних статевих проток немає.
Статеві продукти в самок і самців через розриви стінок залози випадають у порожнину тіла, з якої через статеві пори (рис. 321) попадають у сечостатевий синус, а звідти через отвір сечостатевого сосочка — назовні.
Сім'яник (testis) — білуватий, візуально нагадує жир. Яєчник (ovarium) має зернисту, структуру від величезної кількості видимих простим оком ікринок-яєць.
У міксин диференціація статі не відбувається, і їхній теж непарний статевий орган носить сліди гермафродитизму: задня частина статевої залози являє собою сім'яник, передня — яєчник, але розвивається то та, то інша частина залози не одночасно.
Нирки круглоротих зберігають у певній мірі досить примітивну будову, особливо у п'явкоротих міксин, де є метамерне розташування канальців. Нирка круглоротих поділена на два відділи, між якими певне число канальців дегенерує. Частина передніх канальців зберігає свої лійки, які відкриваються у присерцеву порожнину — це передниркові канальці. Велике число задніх канальців утворює нирку, яка тягнеться у вигляді довгої парної стрічки, і лежить з боків від спинної аорти вздовж всієї черевної порожнини.
У п'явкоротих міксин ця нирка зберігає свою метамерію і відноситься деякими авторами також до переднирки. В інших міксин і в міног тут метамерія втрачається, завдяки утворенню додаткових канальців наступної генерації, і нирка тоді вже, безсумнівно, повинна бути визначена як первинна нирка. Ниркові канальці круглоротих втрачають у дорослому стані свої нефростоми і починаються прямо мальпігєвими тілами.
Нирки міног (рис. 321) — парні стрічкоподібні органи, підвішені на брижах до дорсальної стінки тіла. Функціонуючі в дорослої міноги тулубові (мезонефричні) нирки (mesonephros) починаються приблизно на рівні середини тулуба і тягнуться назад вздовж дорсальної стінки черевної порожнини.

Рис. 321. Сечостатевий синус невської міноги (за Гуртовим М. М. та ін., 1976 p.): 1 — нирка; 2 — сечовід; 3 — отвори сечоводів у сечостатевий синус; 4, 7 — м'язовий сфінктер; 5 — статеві пори; 6 — анальний отвір; 8 — пряма кишка
По нижньому краю кожної нирки тягнеться білуватий сечовід (ureter), вузький у передній частині нирок і поступово розширюється каудально (рис. 254, 321). Вперед від головного кінця нирок тягнеться більш-менш помітна в різних екземплярів складка брижі, що доходять майже до рівня серцевої капсули. В екземплярів зі слабко розвинутими статевими залозами в ній можна бачити окремі клубочки ниркових канальців. Це залишки головної нирки — пронефроса. У особин із цілком розвинутою статевою залозою видно тільки складку бриж із жировими включеннями.
Загальний м'язовий сфінктер (рис. 321) охоплює кільцем задній відділ кишечнику і сечостатевий синус.
Сечостатевий синус (sinus urogenitalis) — невеликий яйцеподібний мішок із вузьким внутрішнім просвітом, утворений у результаті злиття розширених задніх відділів сечоводів. Його задній кінець виступає над черевною поверхнею тіла у вигляді сечостатевого сосочка (papilla urogenitalis), на вершині якого є сечостатевий отвір, який відкривається назовні.
Статеві пори (porus genitalis) мають вигляд вузької щілини в бічній стінці середньої частини синуса.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: