Фенотипові прояви АВ0-системи груп крові відносяться до найбільш стійких ознак і за життя людини ніколи не зазнають змін.

Міжнародне товариство переливання крові в даний час визнає 29 основних систем груп крові. Дві найважливіші класифікації груп крові людини - це система AB0 і резус-система.

Разом антиген А і антитіло a не містяться ніколи, як і антиген В з антитілом b. При взаємодії антигенів з одноіменними антитілами відбувається склеювання і випадання в осад еритроцитів (аглютинація), що свідчить про несумісніть крові донора і реципієнта. При переливанні крові необхідно, щоб антигени донора не зустрілися з одноіменними антитілами реципієнта. Оскільки перша група не має антигенів, то люди з такою кров’ю називаються універсальними донорами, а люди з четвертою групою – універсальними реципієнтами.

Успадкування двох алелей з трьох можливих підкоряється менделівським закономірностям. Групи крові ІІ (А) і ІІІ (В) успадковуються за автосомно-домінантним типом, І (0) група – за автосомно-рецесивним. Якщо батьки мають групу крові ІІ (А), то їхні діти можуть мати ІІ (А) і І (0), але не ІІІ (В) і не IV (АВ). Четверта група крові (АВ) успадковується не за правилами Г. Менделя, а за типом кодомінування (5.7) Оскільки групи крові генетично обумовлені і не змінюються протягом життя, то їх визначення може допомогти у випадку спірного батьківства. При цьому необхідно пам’ятати, що за групою крові не можна встановити, що саме цей мужчина є батьком дитини. Можна лише сказати, що він міг бути батьком дитини чи батьківство виключене.

Якщо при переливанні крові аглютиногени зустрічається з однойменним аглютиніном (наприклад, аглютиногени А з аглютиніном £ або аглютиногени В з аглютиніном β), то відбувається аглютинація (склеювання і руйнування еритроцитів), у результаті чого виникає шок, що може призвести до смерті.

У правилах переливання крові враховують, які антигени є в еритроцитах донора і які аглютиніни містяться в крові реципієнта. Плазму донора до уваги не беруть, тому що вона істотно розбавляється плазмою реципієнта.

Кров ІІ (А) групи можна переливати людям із кров'ю ІІ (А) і ІV(АВ) груп, а кров ІІІ групи (В) – людям із ІІІ (В) і ІV(АВ) групи,а кров ІV (АВ) групи – тільки людям із кров'ю ІV (АВ) групи.

У здорової людини без шкоди для здоров'я можна взяти 200 мл. крові. За необхідності роблять пряме переливання крові. Існує також банк крові, де взяту у донорів кров консервують, добавляючи антикоагулянти – речовини, що запобігають зсіданню крові. Така кров може тривалий час зберігатись.

Але щоб донорська кров принесла користь реципієнту, треба суворо дотримуватися стерильності й під час забору крові в донора та під час переливання її реципієнту. Чому?

Ще раз прочитайте зміст поняття “ донор”…. Здорова людина. Отже, донор не повинен хворіти на інфекційні хвороби (венеричні, гепатит, СНІД тощо).

У 1940 році К.Ландштейнер і А.Вінер виявили в еритроцитах мавпи макака резус-білок, який вони назвали резус-фактором (Rh). Цей білок міститься й у крові 85% людей.

Кров, у якій міститься резус-фактор, називається резус-позитивною (Rh⁺).

Кров, у якій резус-фактор відсутній, називається резус-негативною (Rh^-).

Система резус, на відміну від системи АВО, не має в нормі відповідних аглютинінів у плазмі крові. Але якщо кров резус-позитивного донора перелити резус-негативному реципієнтові, то в організмі останнього утворяться специфічні антитіла стосовно резус-фактора. Це призводить до склеювання еритроцитів та їхнього повного руйнування, що може закінчитися загибеллю реципієнта. Резус-негативним реципієнтам можна переливати тільки резус-негативну кров.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: