ОРГАНІЗАЦІЯ ПРАЦІ ПРИ МОНТАЖІ БУРОВИХ УСТАНОВОК 2 страница

а) ваговози на гусеничному ходу;

б) ваговози на пневмоколісному ходу;

в) залізничні візки;

г) різні ваговози з використанням повітряної подушки;

ґ) платформи і трейлери на пневмоколісному ходу;

д) санки і лижі.

При виборі транспортних засобів необхідно враховувати таке:

- яке обладнання, матеріали та вироби можна доставляти безпосередньо на місце монтажу, уникнувши проміжні навантажувально-розвантажувальні пункти;

- комплексну механізацію навантажувально-розвантажувальних робіт при транспортуванні обладнання;

- віддаль, стан доріг, способи навантажувально-розвантажувальних робіт, які сприяють скороченню часу і трудових затрат.

У наш час існують різні способи транспортування бурового й технологічного обладнання.

До обладнання, яке можна перевозити на автомашинах вантажопідйомністю до 4,5 т, належать кронблоки, талеві блоки, гаки, гакоблоки, вертлюги, компресори, редуктори, електродвигуни всіх типів, маслорегенераційні установки, приводи індивідуальних роторів.

Більш важке обладнання (вагою до 12 т) перевозиться на важких спеціальних автомашинах, що облаштовані механічною лебідкою з приводом від двигуна автомашини.

Для транспортування вузлів і блоків обладнання застосовують автомобілі-тягачі МАЗ-504, КрАЗ-258, Урал-377 та ін. З автомобілями-тягачами використовують платформові важковози-напівпричепи ЧМЗАП-5204, ЧМЗАП-5203, Т-151А й причепи ЧМЗАН-5208УКБ, ЧМЗАП-5523, ЧМЗАП-5212 тощо. Залежно від вантажопідйомності причепи облаштовуються 2-а, 3-а і 4-а осями. Їх колеса встановлюють не на суцільні осі, а на балансирні підвіски, з’єднані в систему, яка відтворює нерівності дороги.

Довгомірний вантаж (труби і лісоматеріали) транспортують на причепах – розпусках 2-Р8А, 2-Р15А й інших, вантажопідйомність яких становить 8-15 т, а максимальна довжина – 11-13 м.

При транспортуванні блоків обладнання БУ спочатку використовувалися хребтові лафети, які були зачеплені ваговозами ТК-40. У цих ваговозах два домкрати, які знаходяться вище від рами і шарнірної опори, що ускладнює процес установки ваговоза під опору основи. З метою усунення цього недоліку розроблений ваговоз Т-40, який має один домкрат, що розміщений у середині рами нижче від шарнірної опори для основи блока. Розроблений аналогічний ваговоз ТМП-40 на пневмоколісному ходу. Для транспортування БУ для глибокого буріння на базі ваговоза Т-40 створений ваговоз ТГ-60 вантажопідйомністю 60 т.

Ваговоз ТК-40 складається із рами, переднього й заднього гусеничних візків, двох гідродомкратів і водила. Рама виконана із двох двотаврових балок. На рамі встановлені два повітряні балони для стиснутого повітря, масляний бак, опори для кронштейнів основи блоків та ручний масляний насос.

Гідропневмосистема приводить в дію гідродомкрати під час установлення або знімання блока з фундаментів і складається із масляного бака, повітряних балонів та трубопроводів із вентилями і манометром. Використання балонів із стисненим повітрям для піднімання домкратів ваговоза пов’язане із додатковими витратами на доставку їх для наповнення на компресорні станції. Тому гідропневмосистема підйому домкратів в основному замінена на гідросистему, в якій замість стиснутого повітря для подачі масла в гідродомкрати використовують масляний насос типу ШН-60. Масляний насос і ємність під масло встановлюють на тракторі. Привід насоса здійснюється від трактора через коробку відбору потужності. Механізми й вузли системи, яка встановлена на тракторі, з’єднуються гнучкими трубопроводами із вузлами на ваговозі.

Ваговоз Т-40 складається із рами, переднього і заднього коромисел, двох гусеничних візків, водила, гідродомкрата та гідропневматичної системи для підйому гідродомкрата. У верхній частині рами є напівциліндричні опори для кронштейнів основи блока. На задній частині рами встановлений ручний масляний насос, а в корпусі рами – масляний бак. На водило змонтовані два балони для стиснутого повітря.

Рисунок 5.1 – Ваговоз ТК-40:

1, 7 – гусеничні візки; 2 – повітряні балони; 3 – рама; 4 – гідродомкрати; 5 – масляний бак; 6 – опора; 8 – водило

Литий корпус коромисла вільно посаджений на консольній осі рами. На кінцях коромисла впресовані й застопорені напівосі, до яких шарнірно закріплений корпус гусениці візків. Переднє коромисло має шарніри для кріплення водила. Циліндр гідродомкрата приварений до центральної частини рами, і до нього підведений трубопровід від масляного бака. Поршень домкрата виготовлений із труби. В тілі труби є контрольний отвір, який обмежує підйом поршня вище від 700 мм. В верхній частині поршень має гніздо, в яке обпирається кронштейн основи блока при його підйомі для знімання з фундаменту або установки на фундамент.

У гідропневмосистему ваговоза входять два повітряних балони, масляний бак, ручний масляний насос, манометр і трубопроводи з вентилями.

Гідравлічну схему із шестеренчастими насосами з приводом від трактора використовують у ваговозах ТГ-60. Цей ваговоз створений на базі ваговоза Т-40 і являє собою двохосьовий причіпний візок на гусеничному ходу, який складається із рами, передньої і задньої траверс, гусеничних ходів, водила з утримуючим його в горизонтальному положенні пристроєм, гідродомкрата, опори для кронштейнів основи із захватами. В комплект ваговоза входить приставка, яка дає можливість піднімати домкратами основи блоків із високим розміщенням опорних кронштейнів. Рама має зварну конструкцію, в центральній частині якої вварений циліндр гідродомкрата. Нижні кінці рами закінчуються циліндричними цапфами, а до верхньої частини приварені опори. До задньої цапфи приварений буксирний гак, який використовується тільки при холостому буксируванні.

Рисунок 5.2 – Ваговоз Т-40:

1 – опора; 2 – рама; 3 – гусеничні візки; 4 – водило; 5, 9 – коромисла; 6 – гідродомкрат; 7 – масляний бак; 8 – ручний масляний насос

Важковоз ТМП-40 призначений для зняття з фундаменту і перевезення крупних блоків у готовому для експлуатації вигляді. Він складається із вантажонесучої рами, опори для кронштейнів основи блока, платформи, гідродомкрата, передньої й задньої осей, рухомих стойок, пневмоколіс та водила. Особливістю ваговоза є те, що його платформа має вантажонесучу шарнірну раму, до якої прикріпляються опори несучих балок блоків. Шарнірна рама забезпечує перевезення блоку на різному рівні підйому несучої балки в межах величини ходу поршня гідродомкрата.

Ці відмінності скорочують і спрощують операції при підведенні ваговоза під несучу балку й забезпечують орієнтацію ваговоза по відношенню до споруди, що перевозиться.

Ваговоз ТН-40 складається із рами з гніздом для шарової опори основи блока, чотирьох пневмоколіс, передньої і задньої осей та водила. Передня вісь з’єднана з рамою шарнірно й забезпечує поворот ваговоза на 10°. Ваговоз використовують у комплекті з двома ваговозами ТМП-40 у якості переднього направляючого при транспортуванні.

Рисунок 5.3 – Ваговоз ТГ-60:

1 – захвати; 2 – гідродомкрат; 3 – рама; 4 – гусеничні скати; 5 – пристрій для втримання водила в горизонтальному положенні; 6 – водило; 7, 9 – траверси; 8 – опора для кронштейнів основи

Розроблені й інші двохосьові ваговози на пневмоколісному ходу для транспортування блоків бурового обладнання по твердому ґрунту: Т-60, Т-30.

Візок під шарову опору складається із рами, двох гусеничних скатів, двох передніх коліс із водилом. У раму вмонтований гідродомкрат, який складається із циліндра і поршня з опорою. На рамі встановлений масляний бак, повітряні балони з повітропроводом. Візок установлюють під шарову опору основи блока в якості направляючої і її використовують у комплекті з двома ваговозами Т-40 для транспортування блоків.

Ураховуючи природні умови, бурове обладнання транспортується гелікоптерами МИ-6, МИ-10К, які можуть доставляти блок бурової установки масою до 8 т (при транспортуванні на зовнішній підвісці). Це спеціально створені БУ-2000Бр, БУ-2500БрД, пристосовані для перевезення окремими блоками за допомогою гелікоптерів. Використання гелікоптерів дозволяє більш чітко організовувати роботи, прискорити розвідку нових родовищ нафти і газу та збільшити коефіцієнт оборотності обладнання на 35-40 %.

Окремі блоки можна транспортувати гелікоптерами як на зовнішній підвісці, так і у фюзеляжі. Рекомендована розбивка обладнання на блоки для транспортування гелікоптерами вказується заводом-виготовлювачем у технічній документації БУ.

Необхідно створювати 3 злітно-посадкові площадки: в пункті базування гелікоптера, в місці завантаження та на місці, куди буде транспортуватись БУ. При далеких відстанях споруджується проміжна площадка.

Транспортування веж і блоків обладнання по пересіченій місцевості на великі відстані пов’язане із працемісткістю робіт із підготовки траси. В цих умовах по суднохідних річках можна транспортувати вежі і блоки водним транспортом, який можна також використовувати для переправи блоків, якщо траса руху пересікає річку.

Для цього використовують дві спарені у вигляді катамарана баржі вантажопідйомністю по 300 т кожна. Баржі встановлюють щільно одна біля одної і скріплюють між собою трьома металевими балками. Для встановлення блоків на баржі підготовлюють берег на рівні палуб і з’єднують його міцним настилом з баржами.

Трактори закріплюють якомога ближче до основи блока, щоб можна було поставити блок на середину катамарана. Під гусениці ваговозів, які встановлені на баржі блоків, підкладають внизу підпорки, що запобігають переміщенню блоків під час транспортування. Вежу для стійкості закріпляють за баржі 4-ма відтяжками. З метою зменшення парусності із вежі знімають всю обшивку. Транспортують баржі проти течії річки одним або двома катерами, по течії додатково ззаду встановлюють третій катер, який за необхідності використовують для гальмування. Переправа блоків на баржах проводиться за допомогою двох катерів, один із яких використовують для гальмування під час пришвартування до підготовленого берега. Стягування блоків із барж після транспортування або переправи проводиться також по спеціальному настилу, який роблять до пришвартованих барж.

2. У всіх типах БУ найбільшу масу має вишко-лебідковий блок. Залежно від цього для транспортування великих блоків використовується різна кількість ваговозів Т-40 або ТГ-60.

Вишко-лебідковий блок БУ-2500, БУ-3000 транспортується на 3-х ваговозах ТГ-60. Передній кронштейн для ваговозів має поворотну конструкцію для зміни напряму руху. Знімається блок із фундаменту за допомогою домкратів ваговозів. Для цього послаблюються відтяжки вежі, щоб була можливість підняти блок і забрати опори з-під основи. Транспортується блок по рівному рельєфу з твердим ґрунтом переважно трьома тракторами, які причіплюють тросами по одному до кожного ваговоза.

Вишко-лебідковий блок БУ-4000, БУ-5000ЕУ транспортується на шести ваговозах ТГ-60. Під кожну опору блока встановлюється по два ваговози, що спарюються одним кронштейном. Передня поворотна опора шарнірно з’єднана із спарюючим ваговози кронштейном, що забезпечує рівномірне розподілення навантаження на ваговози при транспортуванні по нерівному рельєфу. Водила спарених ваговозів з’єднуються шарнірно траверсою, за яку зачіплюються буксирні троси.

Транспортується блок за допомогою шести або восьми тракторів залежно від рельєфу місцевості й стану ґрунту. Без вежі блок транспортується на чотирьох ваговозах.

Привідні і насосні блоки транспортують на 3-х ваговозах Т-40 або ТГ-60 залежно від маси блоків.

За неможливості транспортування вежевих блоків із піднятою вежею через штучні перепони (лінія електропередач), а також по місцевості з нахилом більше ніж 12⁰) вежі щоглового типу опускаються і транспортуються окремо в зібраному вигляді. Для цього використовуються спеціальні візки з опорами під щогли вежі.

3. Існують кілька способів транспортування бурових веж, але кожен із них уключає:

1) підготовчо-допоміжні роботи;

2) пересування;

3) установку вежі на новій точці буріння.

Залежно від рельєфу місцевості і величини нахилу траси розрізняють три варіанти пересування бурових веж:

1) по рівній місцевості або з нахилом до 12⁰;

2) під нахилом із найбільшим кутом 40⁰;

3) на підйом із найбільшим кутом 30⁰.

Найменш працемістка операція транспортування за 1-им варіантом.

Транспортування під нахилом 40⁰ може бути допущено як виняток і тільки за відсутності бокових нахилів та доброму стані траси (твердий, рівний шлях). Особливу увагу необхідно звернути при цьому на вибір місця слідування тракторів із відтяжками.

При пересуванні на підйом двома-трьома транспортними засобами досягнуто максимального кута 30⁰. Усі необхідні умови залишаються такі ж, як при пересуванні на спуск.

Вежі і бурове обладнання в зібраному вигляді на металевій основі й на крупних блоках перевозяться за допомогою ваговозів. Транспортування блоків і монтаж їх на новій точці ведуть у такій послідовності.

Після закінчення буріння свердловини ланка слюсарів-монтажників виконує підготовчі роботи і підведення ваговозів під блоки. Одночасно ланка вишкомонтажників закінчує спорудження раніше початої бурової. Паралельно з цим третя ланка виконує земляні роботи й підготовку фундаменту на новій точці. В процесі перевозки бере участь вся бригада або одна ланка.

До початку транспортування підготовлену трасу перевіряє начальник дільниці або виконроб. Перевозкою вежового блока керує начальник ВМЦ або виконроб.

Транспортування вежового блока виконують 5, силового і насосного 3-4 робітники. Особливу увагу необхідно звертати на роз’єднання вежового і силового блоків та стягування їх з фундаменту.

При дрібноблоковому методі під баштові вежі виконуються в основному санні основи фермової конструкції, на яких, крім вежі, монтують лебідку, ротор і підсвічники. Вежі транспортують разом з основами й розміщеним на основі обладнанням. Лижі таких основ являють собою плоскі ферми, які з’єднані між собою рамами та балками.

Для транспортування веж на санних основах залежно від рельєфу місцевості і стану ґрунту необхідно до 16 тракторів, що ускладнює роботу з установлення і буксирного обв’язування тракторів. Трактори в цьому випадку розміщуються в три ряди: трактори середнього ряду причіпляють тросами до середніх, а крайні – до крайніх лиж основи. Для буксирного обв’язування використовують сталеві канати діаметром 28-31мм. Трактори між собою в ряду з’єднуються попарно, а кожну пару – одним буксирним тросом із основою вежі. Більше від 2-х тракторів за один буксирний трос причіпляти не рекомендується, оскільки знижується маневреність тракторів на поворотах.

Установка тракторів для транспортування вежі виконується наступним чином. До основи вежі для кожного ряду тракторів приєднується по два або три буксирних троси залежно від кількості тракторів в ряду. Різниця в довжині між буксирними тросами повинна становити 20 м. Потім короткий буксирний трос причіпляється до заднього в ряду трактора і з’єднується він спарюючим тросом довжиною біля 10 м із другим у ряду трактором. Спарюючий трос зачіпляється за причепи переднього і заднього тракторів. Кріпити спарюючий трос за передній гак заднього трактора не рекомендується, оскільки задній в парі трактор не матиме можливості повороту по трасі на ходу. Таким же чином встановлюється наступна пара тракторів в ряду. Буксирний трос другої пари тракторів знаходиться під тракторами задньої пари. Для того, щоб трос не попадав під гусениці задніх тракторів, його за допомогою кілець підв’язують за причіп і передній гак кожного заднього трактора.

Таким же способом встановлюються і зчіпляються трактори з блоками обладнання, які транспортуються на санних основах.

Необхідна кількість тракторів для транспортування блоків визначається за формулою

, (5.1)

де Q – вага блока;

v – швидкість руху трактора (для Т-100 v = 0,7 – 1,1 м/с);

α – найбільший кут нахилу місцевості;

μ – коефіцієнт тертя кочення або ковзання;

ковзання: по ґрунту 0,3-0,5; на санях 0,02-0,04 по снігу або льоду;

кочення: на ваговозах 0,06-0,1;

N – потужність двигуна;

η – ККД передачі від двигуна до гусениць (0,7-0,8);

К – поправковий коефіцієнт, що враховує додатковий опір при врізанні саней у ґрунт (1,3-1,4);

К₁ – коефіцієнт нерівномірності роботи тракторів (1,2-1,3).

У процесі транспортування вежу страхують від перекидання 3-ма підтримуючими відтяжками, які з’єднані із тракторами. Один трактор установлюється по трасі руху попереду буксирних тракторів, а два інших – по боках із таким розрахунком, щоб натягом відтяжок вежа мала стійке положення. В горизонтальній площині при русі по рівній місцевості кут між відтяжками повинен становити приблизно 120⁰. Відстань від вежі до тракторів із відтяжками має перевищувати висоту вежі не менше ніж на 10 м.

На похилих ділянках місцевості підтримуючі відтяжки і трактори переміщаються. На підйомах бокові трактори встановлюються попереду вежі по дві сторони на відстані 25-30 м від траси, а на спусках по нахилу трактори розміщуються позаду також по двох сторонах від траси. Зупинення руху по похилих ділянках траси допускається тільки у вимушених випадках для усунення неполадок. При перервах у роботі вежу розкріплюють рівномірним натягом стропових відтяжок.

При транспортуванні бурових веж на крупноблокових основах переважно встановлюються дві страхові відтяжки – попереду і позаду руху. Крупноблокові основи з установленим на них обладнанням значно знижують центр ваги вежового блока й підвищують його стійкість.

Лекція 6

ТАКЕЛАЖНІ РОБОТИ ПРИ МОНТАЖІ - ДЕМОНТАЖІ БУРОВОГО ОБЛАДНАННЯ

1. Основні види і способи виконання такелажних робіт.

2. Види стропів і способи стропування (чалки) вантажів.

3. Вантажопідйомні механізми і пристосування.

1. У процесі спорудження БУ великий обсяг займають транспортно-такелажні роботи, які пов’язані із завантаженням, розвантаженням і перевезенням обладнання та матеріалів. Залежно від типу використовуваних БУ, способів їх спорудження і кліматичних умов у різних нафтових районах обсяг транспортно-такелажних робіт коливається у великих діапазонах. Найбільший обсяг цих робіт виконується при спорудженні БУ агрегатним способом, найменший – крупноблоковим способом.

Завантажувально-розвантажувальні роботи можуть виконуватися:

- уручну;

- із використанням окремих пристосувань;

- за допомогою вантажопідйомних машин.

Використання кожного із цих способів залежить від виду вантажу, його стану, маси і габаритів.

Малогабаритні вантажі невеликої маси (вентилі, метиси, клинові паси) завантажуються вручну. Дрібні й сипучі вантажі (пісок, щебінь, гравій) навантажуються лопатами або спеціальними механізмами.

Для завантаження крупних довгомірних вантажів (труби) використовуються накати, наприклад, безпечні накати конструкції ВНІІТБ. Комплект – 2 накати із швелера №10. На кожному накаті є 4 запобіжники, насаджених на пальці. Запобіжники можуть обертатись в одну сторону, забезпечуючи вільне проходження через них вантажу, а потім займати вертикальне положення під дією власної ваги, оскільки кожна їх частка важча, ніж верхня. Обертанню їх у зворотному напрямі від вертикального положення запобігають обмежувачі, завдяки чому вантаж не може скочуватись із накатів. Для стійкості і вільного накатування вантажу нижній кінець накату виконується у вигляді лопати, а верхній має отвір для з’єднання його із транспортним засобом (трубовозом). У верхній частині накату є шарнірне плече, яке дозволяє розташовувати вантажні труби в кілька рядів.

Великогабаритні вантажі великої маси (двигуни, лебідки, силові агрегати, насоси) завантажуються та розвантажуються за допомогою вантажопідйомних машин – тракторних і автомобільних кранів.

Завантажувально-розвантажувальні роботи з використанням вантажо-підйомних кранів виконуються під керівництвом відповідальної людини за безпеку експлуатації й тільки навченими робітниками, які мають дозвіл на право виконання цих робіт. Механізований спосіб завантаження і розвантаження є обов’язковим для вантажів масою більше ніж 50 кг, а також при підйомі вантажів на висоту більше 3 м.

2. Підвіска вантажу на гаку або серзі вантажопідйомного механізму здійснюється за допомогою стропів. Конструкція стропів повинна бути такою, щоб забезпечувалась безпека робіт, а також збереженість піднімальних конструкцій і деталей. Необхідно використовувати тільки раніше приготовлені й випробувані канати.

Найбільш відповідальна операція при завантажувально-розвантажу-вальних роботах, монтажі і демонтажі обладнання, яка виконується за допомогою кранів, – стропування вантажів. Способи стропування вантажів і типи вантажозахватних пристосувань визначаються такими факторами:

- надійністю запобігання самовільному відчепленню вантажу при послабленні стропів;

- неможливістю порушення рівноваги й падіння вантажу у випадкові його удару або обпирання одним кінцем при переміщенні крана;

- зручністю для стропування на робочій площадці з переміщенням і розміщенням вантажу на місці розвантаження або монтажу;

- кількістю однорідних вантажів, їх розмірами та масою.

Стропування в обхват (рис. 6.2,а) проводиться при надійному затисканні вантажу вітками стропів і наявності упорів, які запобігають зсуву стропів. Цим способом завантажується упаковане заводом обладнання в дерев’яну тару (силові агрегати, компресори, електроапаратура). Стропи накладають на основний масив вантажу, довжини їх підбирають таким чином, щоб кут між вітками не перевищував 90⁰.

Вантаж навішується в люльку на траверсі (рис. 6.2,б) у тих випадках, коли необхідне вертикальне розміщення стропів для підйому вантажу без виступів, які запобігають переміщенню по ньому стропів. Використовується таке стропування для завантаження лісу, пиломатеріалів, металевого прокату.

Зачеплення вантажу за петлі або рими гаками стропів (рис. 6.2,в) проводиться в тих випадках, коли вантаж при його установленні прийме стійке положення. Зачіпляють вантаж одним або кількома стропами залежно від кількості петель або римів. Використовується таке стропування для завантаження круглих ємностей, електродвигунів.

Зачеплення вантажу гаками стропів за елементи конструкцій (рис. 6.2,г) використовується за наявності вікон у виробі, якщо зачіплюваний профіль елемента конструкції вкладається у робочій частині гака. Вантаж у цьому випадкові повинен опускатися на рівну поверхню, яка гарантує його стійке положення. Таким способом можна чіпляти ферми металевих основ і покрить, секції щоглових веж, стелажі.

а) б)

в) г)

Рисунок 6.2 – Способи стропування вантажів:

а – стропування в обхват; б – навішування в люльку на траверсі; в – зачеплення вантажу за петлі або рими гаками стропів; г – зачеплення вантажу гаками стропів за елементи конструкцій

У всіх випадках стропування між стропами й гострими кромками вантажу для запобігання пошкоджень і розриву стропів установлюються спеціальні запобіжні прокладки. Прокладки можуть бути дерев’яними, із розрізаного вздовж металевого патрубка або із зігнутого кутиком листового заліза із тупою кромкою.

Перед стропуванням необхідно визначити положення центра ваги вантажу та рівномірність натягу віток стропа. Гак крану повинен бути встановлений точно над вантажем, який буде підніматись. Підтягувати вантажі краном і відривати примерзлі вантажі не допускається.

3. Усі вантажопідйомні механізми і пристосування повинні відповідати за вантажопідйомністю максимальній масі вузла або агрегату. Якщо монтується обладнання, яке розбирається на окремі вузли або деталі, то вантажо-підйомність механізму має забезпечувати підйом найважчої деталі.

Гідравлічні домкрати з ручним приводом використовуються для підйому вантажу масою 3-200 т. У домкрата з насосом із ручним приводом на опорній плиті встановлена вертикальна скалка. У верхній частині підйомного циліндра знаходиться насос із привідним важелем і запасний резервуар для робочої рідини. В нижній частині циліндра міститься лапа для підйому низько- розташованих вантажів. При перекачуванні рідини із запасного резервуара в порожнину над скалкою відбувається підйом циліндра, а опускання циліндра здійснюється під дією власної ваги, коли насос не працює і порожнина над скалкою поворотом запірного вентиля сполучається з насосним резервуаром.

Особливістю конструкції лебідки з електроприводом є те, що електродвигун установлений разом із лебідкою на одній рамі і передача потужності до лебідки здійснюється за допомогою зубчастої або ланцюгової передачі. Ці лебідки мають гальма, що дає можливість зупиняти вантаж у довільно заданому положенні. Застосування лебідок з електроприводом при будівельно-монтажних роботах обмежується недостачею або відсутністю електроенергії. В цих випадках необхідно використовувати лебідки з двигунами внутрішнього згорання, які мало чим відрізняються від звичайних фрикційних лебідок, наприклад лебідки тракторні ЛТ-11КМ, АзИНмаш-43П і ін.

Талі з ручним приводом випускаються з черв’ячною і шестеренчастою передачами. Застосовують їх при підніманні бурового обладнання в тих випадках, коли немає можливості використати продуктивніші підйомні механізми. Верхнім гаком талі підвішуються до балки або до триноги над обладнанням, що піднімається, або до візків, змонтованих на мостових, поворотних кранах або інших піднімальних засобах. Талі з ручним приводом використовуються для піднімання вантажу вагою від 1 до 5 т.

Талі з електричним приводом вантажопідйомністю до 5 т мають візки для пересування по однорейковій дорозі, в якості якої застосовуються двотаврові балки розміром від №24 до №45. Конструкція візка допускає застосування його для їзди по балках усіх указаних номерів. Електроталі мають візки з механічним пересуванням від електродвигунів. Управління талями – кнопкове з підлоги. Кнопки управління підвішені безпосередньо до талі. Пересувні електроталі складаються із механізму піднімання і механізму пересування. Піднімальний механізм служить для піднімання й опускання вантажу. Механізм пересування, до якого підвішується підйомний механізм, служить для горизонтального переміщення таля.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: