Біогенетичні підходи до дослідження психіки дитини

Представники біогенетичного напряму основну увагу акцентують на уроджених особливостях, спадковості в психічному розвитку дитини. Соціальним факторам, соціальному середовищу вони відводять роль лише "регулятора", "проявника" спадковості. Розвиток дитини в межах цього напряму розглядається у відриві від виховання, яке вважається зовнішнім фактором, здібним або загальмувати, або прискорити процес виявлення природних, спадково-обумовлених психічних якостей. Втручання у природний процес розвитку дитини, згідно з переконаннями прибічників біогенетичного напряму, є свавіллям. Біогенетизм став психологічним обґрунтуванням теорії "вільного виховання", прихильники якої наполягали на особливому значенні активності дитини в її саморозвитку.

Витоки теорії "вільного виховання" слід шукати в спорах філософів відносно чинників, що визначають розвиток психіки, які вони вели ще до виникнення психології як самостійної науки. Так, вбачаючи в людині вінець природи, французькі мислителі епохи Просвітництва вважали, що в кожному індивідові закладені невичерпні можливості для вдосконалення і розвитку. Оскільки людина є дитям природи, необхідно існуючий соціальний порядок привести у відповідність до потреб і прав, якими вона природою наділена. Принциповим прихильником теорії природної людини був французький письменник і філософ Жан-Жак Руссо (1712 – 1778), який стверджував, що людина від природи добра, але її дивовижно зіпсувала цивілізація. Виходячи з цієї теорії, Ж.-Ж. Руссо доводив необхідність природовідповідного виховання (на засадах гармонії з природою), яке має спонукати дитину до самостійного набуття особистого досвіду й знань, на ньому заснованих. Вихователь, як вважав філософ, повинен супроводжувати дитину під час усіх її випробувань, сприяти її природному росту, розвитку активності й ініціативи, але ніколи не нав'язувати їй своєї волі. Дитині необхідне середовище, в якому вона змогла б одержати самостійність і свободу та реалізувати закладені в ній від природи добрі начала.

В рамках біогенетичного підходу основними теоріями є біогенетичний закон Е.Геккеля, теорія рекапітуляції Г.-С.Холла та теорія психосексуального розвитку З.Фройда.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: