Главная

Популярная публикация

Научная публикация

Случайная публикация

Обратная связь

ТОР 5 статей:

Методические подходы к анализу финансового состояния предприятия

Проблема периодизации русской литературы ХХ века. Краткая характеристика второй половины ХХ века

Ценовые и неценовые факторы

Характеристика шлифовальных кругов и ее маркировка

Служебные части речи. Предлог. Союз. Частицы

КАТЕГОРИИ:






Структура діагностичного дослідження




У структурі діагностичного дослідження загальна теорія діагностики виокремлює три аспекти - семіотичний, технічний і логічний.

Семіотичний аспект - визначення дослідником змісту понять, що виражають кінцеву її націленість, вимірювані (оцінювані) ознаки і способи об'єднання діагностичної інформації в цілісну знакову систему, яка включає семіотичний аспект діагностики; чіткий опис діагностуємої ознаки; інструмент для однозначного виявлення; можливість вимірювання та одиниці виміру; обґрунтована шкала оцінки.

Даний аспект діагностичного дослідження особливо актуальний в силу того, що в педагогіці, як в теорії, так і на практиці, цілі навчання і виховання дітей дуже розмиті. Ще в «Великій дидактиці» Я.А. Коменський вказав на основний недолік педагогічної діяльності - відсутність точно поставлених цілей. Він писав, що це «... настільки затримувало успіх шкільної роботи, що більшість учнів, якби вони провели навіть ціле життя в школах, все ще не зрозуміли б усіх наук і мистецтв, а з деякими і зовсім залишилися б незнайомі...».

При виборі цілей навчання і виховання головне значення набуває така їх психолого-педагогічна формулювання, яке б допускало однозначну діагностику і цілком певні можливості для прийняття оптимальних рішень. Для вдосконалення сучасної системи навчально-виховної роботи в освітніх закладах вихідним пунктом повинна стати діагностичне формулювання цілей і завдань виховання. Цей елемент в даний час самий слабкий в системі і, будучи системоутворюючим, породжує всі ті проблеми, з якими «в лоб» ніяк і ніколи не впоратися, якщо не йти в обхід і не поставити мету діагностично.

Діагностичність є загальною вимогою до розробки цілей і завдань виховання. Вона означає цілком визначений, однозначний опис цілей, способів їх виявлення, вимірювання та оцінки. Якщо вимога діагностичності цілей не виконано, елемент мети не може стати системоутворюючим для вдосконалення педагогічної системи.

Діагностичні завдання цілей стають можливим, коли використовувані вихідні поняття підкоряються наступним вимогам:

а) вони точно визначено, тобто настільки точно описані їх ознаки, що поняття завжди співвідноситься з його об'єктивним проявом;

б) прояви і факти, що позначаються поняттям, володіють категорією міри, тобто їх величина піддається прямому чи непрямому вимірюванню;

в) результати вимірювання можуть бути співвіднесені з певною шкалою, тобто відповідно оцінюватися.

Ці вимоги випливають із загальних умов оптимізації, сформульованих в системному аналізі. Це зрозуміло, так як оптимізація всієї педагогічної системи полягає в оптимальній побудові кожного її елемента.

Серед більшості педагогів існує думка про те, що вони добре уявляють собі цілі формування особистості дитини і можуть точно діагностувати якість навчання і виховання. Ця впевненість шкідлива подвійно: з одного боку, вона веде до масової помилки, а з іншого - до консерватизму, заснованому на звичці.

Технічний аспект - наявність спеціальних методів і методик діагностичного обстеження, адекватних семіотичному. Кожна методика повинна мати опис, що забезпечує її адекватне використання в точній відповідності зі стандартами: предмет діагностики, сфера застосування, контингент випробовуваних, процедура застосування. Опис обов'язково повинен забезпечуватися докладними відомостями про процедуру розробки методики, отриманими при цьому даними про надійність та валідність. Наведені норми повинні супроводжуватися однозначним описом вибірки стандартизації та характеру діагностичної ситуації в обстеженні: добровільна участь випробовуваних, що безкорисливо співпрацюють з педагогом з метою допомоги один одному. Процедура підрахунку балів та інтерпретації даних повинна бути описана з однозначною ясністю, що дозволяє отримати ідентичні результати при обробці однакових протоколів різними користувачами.

Логічний аспект - специфічне діагностичне мислення, правила побудови висновків про діагностованих об'єктів. Діагностичне педагогічне мислення виникає в результаті пізнання, осмислення об'єктно-суб'єктних виховних взаємин, взаємодій дітей та дорослих, які безпосередньо впливають на розвиток і становлення особистості, її поступовий і стрибкоподібний перехід (вікові кризи). Педагогічне мислення формується як професійна розумова здатність вчителя, що дозволяє осмислювати, аналізувати, порівнювати, узагальнювати, оцінювати педагогічну практику, створювати педагогічні теорії та концепції, робити методичні відкриття, активно, творчо і ефективно здійснювати виховання і навчання дітей.

Щоб забезпечити можливість осмислення виховних взаємодій і відносин у всій повноті, глибині і складності керівництва та управління ними, педагогічне мислення повинне бути гнучким, діалектична і всеосяжним. З його допомогою належить осмислити навчально-виховну дійсність з практико-прагматичних, образно-емоційних і теоретичних позицій. Це вимагає використання різноманітних розумових прийомів і способів. У активному діалозі з дітьми широко застосовується формально-логічне мислення. Розуміння і оцінка складних ситуацій вимагає діалектичної логіки: встановлення взаємозв'язку подій, їх суперечливості, заперечення старого новим.
Виховні відносини, їх динамізм і реактивність диктують необхідність швидкого усвідомлення, грамотного реагування, адекватного дії. Тому вчителю необхідно розвивати в собі здатність не тільки дискурсивного (Дискурси́вне ми́слення (від лат. discursus — міркування) — форма розумової стратегії, в якій відбувається послідовний перебір різних варіантів рішення задачі, найчастіше на основі зв'язного логічного міркування, де кожен подальший крок обумовлений результатом попереднього.), але і парадоксального (Динамічне, парадоксальне мислення — це і є наше звичайне мислення з його безнастанним коливанням та перескакуванням з одного щабля на інший, з одного предмета на інший і дивовижним поєднанням того, що спершу здавалось непоєднуваним), абсурдне мислення. Важливо вміти зафіксувати, підтримати, актуалізувати випадково виниклу цікаву думку. Особливе значення для успішного виховного взаємодії педагога з дітьми має мислення інтуїтивне, що виявляється в загострених почуттях, передчуттях, неусвідомлених, але своєчасних діях, що забезпечують необхідну орієнтування у відносинах.

Всі види розумової діяльності формують у педагога здатність як теоретичного, стратегічного, так і тактичного, оперативного мислення. Вчитель, взаємодіючи з дітьми, нерідко потрапляє в ситуацію, коли йому необхідно не тільки осмислити факт, подію, прийняти рішення, але й оцінити їх у генезисі, русі, взаємозв'язках, суперечностях, передбачати наслідки впливів, «вгадати, як слово наше відгукнеться», інтуїтивно відчути хід і можливі результати розвитку відносин.

Наукове педагогічне мислення функціонує на основі законів діалектики. Воно розглядає педагогічні факти, ситуації, явища, події з позиції саморозвитку, саморуху, обумовленого зовнішніми обставинами і спонтанними стимулами життєдіяльності дітей. Як би не поступала дитина, аналізувати її поведінку і особистість необхідно не тільки по самому факту конкретного хорошого або поганого вчинку, а виходячи з його внутрішнього світу: ідеалів, мотивів, потреб, інтересів. Такий підхід дає можливість достовірно встановити, чи був вчинок випадковістю чи закономірним результатом характеру, сутності особистості, що формується. Це дозволяє зробити педагогічно грамотний аналіз поведінки, дати йому обґрунтовану оцінку і правильно відреагувати.

Педагогічне мислення як гнучке, діалектичне та багатовимірне протистоїть мисленню антипедагогічному - рутинному, повсякденному, догматичному, консервативному, шаблоновому. Це дозволяє виділити ряд критеріїв і параметрів науково-педагогічного мислення, виражених у певних здібностях:

• аналізувати виховні явища і факти в цілісності і взаємозалежності;

• простежувати генезу впливу педагогічних взаємодій і впливів;

• співвідносити педагогічні дії з цілями і результатами навчання, виховання;

• використовувати в розумовій практиці всі типи і способи мислення;

• здійснювати в єдності аналіз і синтез педагогічних явищ, розрізняти педагогічну істину й помилки;

• сходити в педагогічній теорії і практиці від абстрактного (ідеї) до конкретного (педагогічної ситуації) і подумки рухатися у зворотному напрямку;

• відмовлятися від сформованих шаблонів і стереотипів, знаходити нові підходи, дії;

• використовувати теорію та нові ідеї в практичному, творчому пошуку;

• ефективно застосовувати логіку фактів і переконливу аргументацію;

• проявляти розумову гнучкість і оперативність;

• співвідносити тактичні й стратегічні дії.






Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском:

vikidalka.ru - 2015-2024 год. Все права принадлежат их авторам! Нарушение авторских прав | Нарушение персональных данных