ТОР 5 статей: Методические подходы к анализу финансового состояния предприятия Проблема периодизации русской литературы ХХ века. Краткая характеристика второй половины ХХ века Характеристика шлифовальных кругов и ее маркировка Служебные части речи. Предлог. Союз. Частицы КАТЕГОРИИ:
|
ІІ. Український літературний процес доби Пізнього СередньовіччяОновлення давньої української літератури ІІ половини ХІІІ – першої половини ХV ст. відбувається досить повільно, нерівномірно, переривчасто. До наших днів дійшла незначна кількість пам’яток духовної культури, що зумовлювалося трагічними історико-суспільними обставинами їх побутування: знищувались монастирі, храми, книгозбірні, горіли міста, села. Творили літературу в цей час насамперед ті християнські подвижники, які продовжували дбати про збереження віри та духовності русичів. Але вони не отримували жодної ні фінансової, ні моральної підтримки з боку національної шляхти, яка поступово відсторонювалася від духовного і культурного життя русичів. Час від кінця ХІІІ до середини ХV ст. представлений найменшою кількістю літературних пам’яток. В оригінальному письменстві більшість текстів – зразки ораторсько-проповідницьких творів. До зразків учительної літератури першої третини ХІV ст. належать проповіді св. Петра (Ратенського). Відправлений галицько-волинським князем до Візантії як кандидат на Галицьку митрополію, Петро рішенням Вселенського патріарха був висвячений на митрополита Київської і всієї Русі (1308-1326), а по смерті - канонізований Царгородом (1338). У 1381 р. один із його наступників митрополит Кипріан напише «Житіє митрополита Петра». Ратенський чимало часу приділяв питанням церковно-адміністративним, багато подорожував парафіями своєї митрополії, був відомий і як іконописець. Збереглося 6 повчальних слів-послань цього автора. Їх головне ідейне спрямування – максимально вплинути на паству та церковників задля збереження та очищення православної віри. Досить мляво, але все ж тривав і розвиток перекладного письменства. Незначна кількість пам’яток кінця ХІІІ – І половини ХІV ст. - це збірники ораторсько-учительного, житійного та тлумачного змісту: «Ізмарагд», «Золотий ланцюг», «Тлумачна Палея» та ін. Більшість текстів «Ізмарагду» мають релігійно-моралізаторський характер. У них йдеться про риси християнської доброчинності, тавруються людські гріхи та вади, у вигляді проповідей викладаються основні приписи релігійної моралі. Основою збірника стали твори найвідоміших отців Церкви ІV – VІ століть Іоанна Златоуста, Василя Великого та ін., а також проповіді діячів руського православ’я Княжої доби Феодосія Печерського, Кирила Турівського, Серапіона Володимирського. Помітні у тексті і прямі запозичення із збірників попередніх часів, зокрема із «Ізборника Святослава» 1076 року. Другий повчальний збірник – «Золотий ланцюг» - був своєрідною енциклопедією різнозмістових дидактичних повчань, агіографічних текстів, уривків із Хронографів попередніх часів. У ньому збереглися «слова» Кирила Турівського, проповіді Серапіона Володимирського, оповіді на теми старо- та новозавітної історії, постанови Вселенських Соборів, окремі природознавчі відомості тощо. Показово, що М. Возняк, вважаючи (як і переважна більшість медієвістів) такі компілятивні збірники ознакою занепаду українського письменства тих часів, при аналізі змісту «Золотого ланцюга» звернув увагу на окремі прояви гуманістичного світогляду. На його думку, у пам’ятці «нерідко чути… струну людяності у ставленні до сиріт і служби тощо»[9] Ці та інші пам’ятки кінця ХІІІ – І половини ХІV ст., на думку сучасних дослідників, свідчили «про бодай мінімальний розвиток вітчизняної літератури і про сталість інтересу до творів ораторсько-проповідницького та агіографічного жанрів» [10]
Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском:
|