Вирви коханця мого, хоч як би преміцно тримали

Сили небес і землі й води далеких морів [161]».

Далі автор дуже докладно, майже з енциклопедичною точністю, описує процес приготування зілля і запрошення на допомогу страшної потвори – цапа «з довгими чорними кудлами»:

Сиплються в нього з очей іскри разючі, густі,

З ніздрів і пащі жахливо палає вогонь іскрометний,

Гострі на лобі міцнім роги стирчать догори [163].

Введення Кленовичем у оповідь цього образу є свідченням його доброї обізнаності з уявленнями русинів про диявольські сили. Адже саме в образі цапа постає у численних народних фантастичних та соціально-побутових казках нечиста сила, саме такий персонаж допомагає нещасному у коханні козакові добути прихильність дівчини у Гоголівській “Ночі перед Різдвом”.

Завершує Кленович свою епічну розповідь про Україну-Роксоланію описом поховального обряду русинів, ще раз закцентувавши увагу на двох важливих деталях: це добробут русинів, що його вони втрачають, відходячи у інший, потойбічний світ, та добре товариство, друзі, які піклуються про душу небіжчика, замовляючи йому «послання скорботне» у «нестриженого попа».

І хоча завершення розмови автора з музами про одну з найкращих земель завершується досить несподівано, однак Кленович все ж знаходить спосіб підсумувати думку про Роксоланію як благословенне Богом місце.

Масштабним і величним постає у поемі образ землі, до якої автор не байдужий, землі, яка викликає у нього справжній синівський захват. Вона виростає перед читачем як образ країни незалежної і самодостатньої завдяки природним ресурсам, талановитим, працьовитим, розумним і волелюбним людям, які здатні, на думку автора, стати повноправними членами європейської ренесансової єдності.

ЛІТЕРАТУРА

1. Барвінський О. Огляд історії україно-руської літератури до кінця 18 ст. – Львів, 1901.

2. Білецький О. Хрестоматія давньої української літератури: До кінця ХVІІІ ст. – К., 1967.

3. Будовниц И. Словарь русской, украинской, белорусской письменности и литературы до ХVIII века. – М., 1962.

4. Возняк М. Історія української літератури: В 2-х кн. Кн. 1.– Львів, 1992. - С.250-285.

5. Гнатюк О. До переоцінки літературного процесу ХV-ХVІІІ ст. // Європейське Відродження та українська література ХІV-ХVІІІ ст.: Збірник праць. – К., 1993. — С.237-265.

6. Грушевський М. Історія України. – К.-Львів, 1913. – С.139-182.

7. Грушевський М. Історія української літератури. – Т.1-6. – К., 1993-1996.

8. Гузар 3. Юрій Дрогобич – поет // Жовтень. – 1984. – №1. – С.135.

9. Давня українська література: Хрестоматія / За ред. М.Сулими. – К., 1992.

10. Дорошенко Д. Нарис історії України. – Т.1. – К., 1992. – С.80-11З.

11. Дорошкевич В. Новолатинская поэзия Белоруссии и Литвы: Первая половина ХVI в. – Минск, 1979.

12. Древнерусская литература в исследованиях: Хрестоматия. – М., 1986.

13. Єфремов С. Історія українського письменства. – К., 1995. – С.63-275.

14. Зілинський О. Духова генеза першого українського Відродження // Європейське Відродження та українська література ХІV–XVIII ст.: Зб. праць. – К., 1993. – С. 276-299.

15. Золоте слово: Хрестоматія літератури України-Русі епохи Середньовіччя (ІХ-ХV ст.): У 2-х кн.. — Кн. 1, 2. — К., 2002.

16. Ісаєвич Я. Юрій Дрогобич. – К., 1972.

17. Кравців Б. Ренесанс і гуманізм на Україні // Європейське Відродження та українська література ХІV–XVIII ст.: Зб. праць. – К., 1993. – С.300-318.

18. Микитась В. Давньоукраїнські студенти і професори. – К., 1994.

19. Микитась В. Українська література ХІV-ХVІ ст. // Українська література ХІV-ХVІ ст. – К., 1989. – С.5-12.

20. Наливайко Д. Искусство: направления, течения, стили. – К., 1981.

21. Наливайко Д. Спільність і своєрідність: Українська література в контексті європейського літературного процесу. – К., 1988.

22. Наливайко Д. Станіслав Оріховський як український латиномовний письменник Відродження // Українська література ХVІ–ХVІІІ ст.... – С.161-185.

23. Нічик В., Литвинов В., Стратій Я. Гуманістичні і реформаторські ідеї на Україні (ХVІ- поч. ХVІІ ст.). — К., 1990.

24. Нудьга Г. На літературних шляхах: Дослідження, пошуки, знахідки. — К., 1990. — С.134-235.

25. Пахльовська О. Українсько-італійські літературні зв’язки ХV–ХХ ст. – К., 1990. – С.40-50.

26. Пелешенко Ю. З творчості та діяльності Григорія Цамблака // Українська література ХVІ-ХVІІІ ст. та інші слов’янські літератури: Зб. праць. – К., 1984. – С.21-38.

27. Пелешенко Ю. Українська література пізнього Середньовіччя (деякі аспекти дослідження) // Слово і час. – 2001. — №4. – С.39-43.

28. Пелешенко Ю. Українська література пізнього Середньовіччя (друга половина ХІІІ – ХV ст.): Джерела. Система жанрів. Духовні інтенції. - К., 2004.

29. Радишевський Р. Польськомовна українська поезія кін. ХVІ – поч. ХVІІІ ст. — К., 1996.

30. Радишевський Р. Українсько-польські літературні зв’язки ХVІ-ХVІІІ ст. (деякі підсумки і перспективи дослідження) // Українська література ХVІ–ХVІІІ ст. та інші слов’янські літератури: Збірник праць. – К., 1984. - С.186-205.

31. Савчук О. «Павло, котрого вчений гурт іменує солодким словом Русин» // Слово і час. – 1995. — №2. – С.56-60.

32. Савчук О. Поет-гуманіст Павло Русин з Кросна // Європейське Відродження... – С.151-159.

33. Сінькевич О. Моральні шукання С.Ф.Кленовича в контексті суспільної думки ХVІ ст. // Секуляризація духовного життя на Україні в епоху гуманізму і реформації: Зб. наук. праць. — К., 1991. — С.193-213.

34. Українська поезія ХVІ ст. – К., 1987.

35. Українські письменники: Біо-бібліографічний словник: У 5-и т. – К., 1963. – Т.І.

36. Філософія Відродження на Україні. — К., 1990.

37. Циганок О. З історії латинських літературних впливів в українському письменстві ХVІ-ХVІІІ в. – К., 1999. — С. 23-47.

38. Чижевський Д. Історія української літератури. – Тернопіль, 1994. – С.193-194, 205-212, 304-305.

39. Шалата М. Юрій Дрогобич і його доба. – Львів, 2000.

40. Шевчук В. За темною завісою: Роздуми про українську літературу ХІІІ – ІІ пол. ХV ст. // Золоті ворота. – 1991. — №1. – С.104-110.

41. Шевчук В. Муза Роксоланська: Українська література ХVІ-ХVІІІ століть: У 2 кн. – Кн. І: Ренесанс. Раннє бароко. – К., 2004. – С.44-49.

42. Шевчук В. Муза Роксоланська: Українська література ХVІ-ХVІІІ століть: У 2 кн. – Кн. І: Ренесанс. Раннє бароко. – К., 2004. – С.65-83, 123-175, 190-200, 216-229, 264-267, 330-346.

43. Шевчук В.Співець Роксоланії // Шевчук В. Дорога... – С.56-67.

44. Яковенко Н. Паралельний світ. Дослідження з історії уявлень та ідей в Україні ХVІ – ХVІІ ст. — К., 2002. — С.157-188.

45. Яременко В. Українська поезія ХVІ ст. // Українська поезія ХVІ ст. – К., 1987. – С.5-34.

46. Яременко П. До джерел давньоукраїнського гуманізму // Секуляризація духовного життя на Україні в епоху гуманізму і реформації… — С.10-25.

47. Яцимирский А. Григорий Цамблак. – 1904.

[1] Термін «татаро-монголи» має книжне походження. Реально нашестя на Русь здійснювала степова орда, до складу якої входили представники різних етносів. Монголи були воєнно-політичною основою цього формування, а термін «татари» у добу Середньовіччя вживався на позначення усіх кочових племен Великого Степу.

[2] Золота Орда – татарська держава, що виникла у ХІІІ ст. на території Середньої Азії і Східної Європи внаслідок завойовницьких походів хана Батия. Столиця на р. Волзі – Сарай-Бату, поблизу сучасного м.Астрахань. За часів свого розвитку охоплювала Східний Сибір від р.Об, більшу частину Середньої Азії, територію Східної Європи до Дніпра. На початку ХVІ ст. припинила своє існування як цілісна держава.

[3] Галицько-Волинське князівство – назва держави, утвореної у 1199 р. внаслідок об'єднання Волинським князем Романом Мстиславичем Галицького та Волинського князівств.

[4] Див.: Прыжов И. Малороссия (Южная Русь) в истории ее литературы с ХІ ХVІІІ в. – Воронеж, 1869. - С.16.

[5] Кревська унія – угода, укладена 14 серпня 1385 р. у замку Крево (тепер Республіка Білорусь) між Польщею і Великим князівством Литовським, яка передбачала об'єднання Литви і Польщі в єдину державу внаслідок шлюбу польської королеви Ядвіґи та литовського князя Яґайла і послужила початком експансії польської шляхти на українські землі, які перебували у складі Литовського князівства.

[6] Йдеться про Константинополь, столицю Візантії, яка була на той час вже завойована турками (1453 р.).

[7] Ферраро-Флорентійський собор – Вселенський собор католицької церкви, скликаний папою Євгенієм ІV. Проходив спочатку у Феррарі (1438-1439), потім у Флоренції (1439-1442), а закінчився у Римі (1443-1445). Головне завдання – подолання головних догматичних розбіжностей і укладення унії між західною і східною церквами У соборі взяли участь візантійський імператор Іоанн VІІІ, Константинопольський патріарх Йосип ІІ та київський митрополит Ісидор.

[8] Магдебурзьке право – одна з найбільш поширених правових систем міського самоврядування у Центральній Європі середніх віків. Встановлювало порядок виборів і функції органів міського самоуправління, суду, купецьких об'єднань, цехів, регулювало питання торгівлі, опіки, спадкування, визначало покарання за різні види злочинів тощо.

[9] Возняк М. Історія української літератури: У 2 книгах: Навч. вид. - Кн. 1. - Львів: Світ, 1992. – С.261.

[10] Пелешенко Ю. Українська література пізнього Середньовіччя (друга половина ХІІІ – ХV ст.): Джерела. Система жанрів. Духовні інтенції. – К., 2004. – С.30.

[11] Наливайко Д. С. Искусство: направления, течения, стили. – К., 1981. – С. 73.

[12] Див.: Пелешенко Ю. Тенденції розвитку української літератури пізнього середньовіччя // Слов’янські літератури. Доповіді. ХШ Міжнародний конгрес славістів. Любляна, 15-21 серпня 2003 року. – К., 2003.

[13]Напівустав - різновид письма давніх кириличних рукописів, що виник на основі устава, як його спрощений варіант для задоволення зрослої потреби в книгах у зв’язку з розвитком культурного життя суспільства та інтенсифікацією суспільних відносин. Розвиваючись у напрямі спрощення написання літер, забезпечив більшу зручність і швидкість письма, відмовившись від строгої геометричності, вишуканої правильності уставу. Вживався спочатку в ділових документах, потім поширився на літературу всіх стилів (Лаврентіївський літопис 1377, Четьї-Мінеї 1489). Від давнішого уставу відрізняється меншими стрункістю письма та каліграфічністю, зменшенням розміру літер. Втрачається обов’язковий характер уставного письма: прямі лінії допускають кривизну, заокруглені не є правильними дугами; написання літер, які втрачають пропорційність, допускає значну варіантність; проміжки між ними стають неоднаковими; кількість скорочень і надрядкових знаків значно зростає.

[14] Скоропис - форма кириличного письма, яка виникла з напівуставу, вживана зокрема в канцеляріях і приватному діловодстві. Притаманні скорочування слів, виноси літер над, варіації форми тих самих літер, залежно від їх сусідства, пов'язування літер у слові та закарлючкуваті розмахи пера

[15] В’язь – особливе декоративне письмо, яке використовувалося переважно для виділения заголовків.

[16] Єпифаній Премудрий був родом із Ростова, помер близько 1419 р. Автор житій преп. Сергія Радонєжського та преп. Стефана Пермського, гіпотетично – «Слова про житіє і преставленні великого князя Димитрія Івановича, царя Руського».

[17] Див.: Українська література ХІV – ХVІ ст. – К.: Наук. думка, 1988. – C. 59-60.

[18] Річка біля Єрусалима.

[19] Річка у Литві.

[20] Див.: Українська література ХІV-ХVІ ст… – С. 58-59.

[21] Українська література ХІV-ХVІ ст… – С. 55.

[22] Докладно див.: Пелешенко Ю. Українська література пізнього Середньовіччя (друга половина ХІІІ – ХV ст.)… – С.234-257.

[23] Гудзий Н. К. История древней русской литературы. – М.: Просвещение, 1965. – С. 290.

[24] Текст виявлено у Супрасльському літописному зведенні ХVІ ст.

[25] Див.: Пелешенко Ю. В. Українська література пізнього Середньовіччя (Друга половина ХШ-ХV ст.)… – С. 269.

[26] Пелешенко Ю. В. Українська література пізнього Середньовіччя (Друга половина ХШ-ХV ст.)… – С. 269.

[27] Полєк В. Історія української літератури Х-ХVІІ ст. – К., 1994. – С.58.

[28] Волинський П., Пільгук І., Поліщук Ф. Історія української літератури: Давня література. – К., 1969. – С. 111.

[29] Грицай М., Микитась К., Шолом Ф. Давня українська література. – К., 1989. - С.97.

[30] Возняк М. Історія української літератури: У 2 книгах: Навч. вид. – Вид 2-ге, перероб. Кн. 1... – С.281.

[31] Українська література ХІV – ХVІ ст… - С.79.

[32] Там само. – С.80.

[33] Чижевський Д. І. Порівняльна історія слов’янських літератур: У 2 книгах. – К.: ВЦ «Академія», 2005. – С. 98

[34] Див.: Андроникова М. И. Сколько лет кино? – М.: «Искусство», 1968. – С. 72.

[35] Яременко В. Українська поезія ХVІ століття // Українська поезія ХVІ століття / Редкол.: О. Є. Засенко та ін., Упоряд., вступ. ст. та примітки В. В. Яременка. – К.: Радянський письменник, 1987. – С. 12.

[36] Див.: Шевчук В. Муза Роксоланська. Українська література ХVІ-ХVП ст.: У 2 кн. Кн. перша. – К.: Либідь, 2004. – С. 44

[37] Див.: Яременко В. Українська поезія ХVІ століття… – С. 11.

[38] Українська поезія ХVІ століття / Редкол.: О. Є. Засенко та ін., Упоряд., вступ. ст. та примітки В. В. Яременка. – К.: Радянський письменник, 1987. – С. 39.

[39] Чимало його учнів стали видатними слов’янськими поетами.

[40] Українська поезія ХVІ століття / Редкол.: О. Є. Засенко та ін., Упоряд., вступ. ст. та примітки В. В. Яременка. – К.: Радянський письменник, 1987. – С. 44-45.

[41] Українська поезія ХVІ століття / Редкол.: О. Є. Засенко та ін., Упоряд., вступ. ст. та примітки В. В. Яременка. – К.: Радянський письменник, 1987. – С. 50.

[42] Українська поезія ХVІ століття / Редкол.: О. Є. Засенко та ін., Упоряд., вступ. ст. та примітки В. В. Яременка. – К.: Радянський письменник, 1987. – С. 52.

[43] Українська поезія ХVІ століття / Редкол.: О. Є. Засенко та ін., Упоряд., вступ. ст. та примітки В. В. Яременка. – К.: Радянський письменник, 1987. – С. 52.

[44] Підкреслення наше. – О.К., І.С.

[45] Українська поезія ХVІ століття / Редкол.: О. Є. Засенко та ін., Упоряд., вступ. ст. та примітки В. В. Яременка. – К.: Радянський письменник, 1987. – С. 111.

[46] Там само. – С.112.

[47] Див.: Наливайко Д.С. Станіслав Оріховський як український латиномовний письменник Відродження // Українська літератури ХVІ-ХVІІІ ст. та інші слов’янські літератури. - К., 1984. – С.170.

[48] Яременко В. Українська поезій ХVІ століття… - С.11.

[49] Русин Павло. До Севастяна Маді, щоби він, коли залишить Польщу і повернеться до рідного краю, привітав свою батьківщину таким віршем // Українська поезій ХVІ столітя. – К., 1987. – С.47-48.

[50] Див.: Савчук О. Поет-гуманіст Павло Русин з Кросна // Європейське Відродження та українська література ХІV-ХVІІІ ст. – К., 1993. – С.132.

[51] Шевчук В. Співець Роксоланії // Шевчук В. Дорога в тисячу років… - С.64.

[52] Українська поезій ХVІ століття. – К., 1987. – С.118. Далі цитуємо за цим виданням, вказуючи сторінку у тексті.

[53] Савчук О. Рецепція українською бароковою літературою окремих елементів новолатинської поезії // Україна ХVІІ ст. між Заходом та Сходом Європи: Матеріали І-го українсько-італійського симпозіуму. – К. – Венеція, 1996. – С.356.

[54] Почаський С. Євхаристиріон // Українська поезія ХVІІ століття. – К., 1988. – С.224.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: