ТОР 5 статей: Методические подходы к анализу финансового состояния предприятия Проблема периодизации русской литературы ХХ века. Краткая характеристика второй половины ХХ века Характеристика шлифовальных кругов и ее маркировка Служебные части речи. Предлог. Союз. Частицы КАТЕГОРИИ:
|
Тарифна система оплати праціОсновою організації оплати праці є тарифна система, що являє собою сукупність нормативних матеріалів, за допомогою яких встановлюється рівень заробітної плати працівників підприємства залежно від їхньої кваліфікації, складності робіт, умов праці. Тарифна система оплати праці включає: тарифні сітки, тарифні ставки, надбавки і доплати до тарифних ставок, схеми посадових окладів і тарифно-кваліфіційної характеристики. Тарифна система використовується для розподілу робіт залежно від складності, а працівників – залежно від їх кваліфікації та відповідальності за розрядами тарифної сітки. Вона є основою формування та диференціації розмірів заробітної плати. Тарифна сітка – це шкала кваліфіційних розрядів і тарифних коефіцієнтів, за допомогою яких встановлюється безпосередня залежність розміру заробітної плати працівників від їхньої кваліфікації. Для оплати праці керівників, спеціалістів і службовців використовуються схеми посадових окладів, розміри яких встановлюються залежно від посад, що займають керівники, спеціалісти і службовці, їхньої кваліфікації, умов праці, масштабів і складності виробництва і робіт. Тарифна ставка – це виражений у грошовій формі абсолютний розмір оплати праці за одиницю робочого часу, Тарифна ставка першого розряду обумовлюється в колективному договорі й залежить від фінансових можливостей підприємства і від умов оплати праці, встановлених галузевою та генеральною тарифною угодами. В будь-якому випадку вона не може бути меншою законодавчо встановленого розміру мінімальної заробітної плати. На основі тарифної сітки і тарифної ставки робітника першого розряду розраховуються тарифні ставки кожного наступного розряду. Тарифно кваліфіційні довідники робіт і професій робітників, об`єднані в єдиний тарифно-кваліфіційний довідник (ЄТКД) – це збірники нормативних документів, які вміщують каліфіційні характеристики робіт і професій, згруповані в розділи за виробництвами і видами робіт. За допомогою тарифно-кваліфіційних довідників проводиться тарифікація робіт, присвоєння кваліційних розрядів робітникам, формуються програми підготовки і підвищення кваліфікації робітників. Кваліфікаційний довідник посад керівників, спеціалістів і службовців є нормативним документом, який вміщує загально галузеві кваліфікаційні характеристики. В них зазначаються посадові обов`язки, вимоги до знань і стажу роботи за спеціальністю, рівня і профілю професійною підготовки керівників, спеціалістів і службовців. Система надбавок і доплат до тарифних ставок також є нормативним документом. Більшість із них регламентуються трудовим законодавством, деякі встановлюються безпосередньо на підприємстві. В будь-якому випадку прийнята на підприємстві система надбавок і доплат до тарифних ставок не повинна створювати для працівників умови гірші, ніж передбачені чинним законодавством, галузевою та генеральною тарифними угодами. Надбавки пов`язані з якістю конкретного працівника і носять чітко виражений стимулюючий характер. Основні їх види такі: · за високу професійну майстерність робітників; · за високі досягнення в праці спеціалістів; · за вислугу робіт; · за виконання особливо важкої роботи на термін її виконання; · за знання і використання в роботі іноземних умов. Доплати пов`язані з характеристикою сфери трудової діяльності і носять компенсаційний характер. Основні з них такі: · за високу інтенсивність праці; · за роботу в наднормовий час; · за суміщення професій, за розширення порівняно з нормою зон обслуговування; · за виконання обов`язків тимчасово відсутніх робітників; · на період освоєння нових норм трудових затрат; · за роботу у вихідні і святкові дні, що є робочими за графіком; · за роботу в нічний час; · за керівництво бригадою, якщо бригадир не звільнений від основної роботи; · за роз`їдливий характер робот та ін. Важливим складовим організації заробітної плати є її форми і системи, які забезпечують зв`язок між оплатою праці та її ре6зультатами. Форми і системи оплати праці встановлюються підприємствами та організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням вимог і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими угодами. Найчастіше застосовують дві основні форми заробітної плати – відрядну йпочасову. Кожна з них відповідає певній мірі кількості праці: перша – кількість виробленої продукції, друга – кількості відпрацьованого часу. Форми заробітної плати мають відповідати таким вимогам: найповніше врахувати результати праці; сприяти підвищенню матеріальної заінтересованості працівників у постійному виявленні і використанні резервів підвищення продуктивності праці і якості продукції. Форми оплати праці будуть ефективними лише в тому разі, якщо вони відповідають організаційно-технічним умовам виробництва. Отже, вибираючи форму оплати праці для певної категорії робітників, необхідно враховувати конкретні умови їхньої праці, специфіку виробництва тощо. Основними умовами застосування тієї чи іншої форми заробітної праці є рівень технічної озброєності виробництва, характер технологічного процесу та організації виробництві праці, ступінь використання виробничих потужностей і устаткування, стан нормування праці тощо. Окрім загальних, є декілька специфічних умов застосування відрядної або почасової форми оплати праці. Так для відрядної оплати праці необхідна наявність прямо пропорційної залежності між затратами живої й одержаними результатами, тобто робітник повинен мати реальну можливість збільшувати випуск продукції, що має відповідати і потребам виробництва. Сьогодні в Україні переважно формою оплати праці робітників залишається відрядна. Почасова заробітна плата застосовується для оплати праці службовців і спеціалістів. Відрядна і почасова форми оплати праці підрозділяються на кілька систем. Система відрядної форми оплати праці є: пряма відрядна, відрядно-преміальна, відряно-прогресивна, непряма-відрядна, акордна, колективно відрядна, а почасової – пряма почасова, почасова-преміальна, колективна почасова. В основі побудови системи оплати праці мають бути конкретні показники роботи, які піддаються точному обліку і повною мірою відображають працю даної групи працівників або окремого працівника. Система оплати праці ґрунтується на одному-двох вирішальних для даної групи працівників або окремого працівників або окремого працівника показниках і має бути простою і зрозумілою кожному. Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском:
|