Пластика пізнього палеоліту на півдні Східної Європи

Згідно з археологічними дослідженнями, розвиток пластики на зем­лях сучасної України та суміжних з нею районах датується періодом близько 30-10 тис. років до н.е. Високий художній рівень пізньопалеолітичної скульптури засвідчує, що творчість для тогочасної людини вже стала органічною необхідністю.

Незважаючи на велику географічну віддаленість окремих первісних поселень, творчість палеолітичної людини на теренах всієї Європи від Піренеїв до Уралу вирізняє дивовижна спорідненість образотворчих мотивів, ідейно-тематична ідентичність, наближеність стильових засо­бів образного розкриття сюжетів, естетична єдність художнього мис­лення.

Найраніша й особливо поширена тема мистецької творчості людини періоду пізнього палеоліту пов'язана з первісною мисливською магією. Для скульптури, як і інших сфер творчості, характерне втілення мону­ментальних анімалістичних образів. Яскравим прикладом художньої тво­рчості палеолітичної людини є Кам'яна Могила, що не поступається величчю та значущістю відомим печерним об'єктам Альтаміра (Іспанія, 1869-1870) і Ляско (Франція, 1940).

Давні наскельні зображення Кам'яної Могили відкрив і дослідив у 1890-1891 рр. археолог М.Веселовський (1848-1918). Наскельні зображен­ня, петрогліфи, письмена — це давні зображення на скелях, окремих каменях, стелях і стінах печер. Такі зображення виконувалися різьбою, вибиванням заглиблень по контуру, продряпуванням з використанням фарби.

Дослідження Кам'яної Могили продовжувалося у XX ст., що відо­бражено в багатьох наукових виданнях (М.Рудинський, В.Даниленко та ін.). На стінах печер Кам'яної Могили В.Даниленко відкрив зображення мамонта, інших представників фауни пізнього палеоліту. Науковий ана­ліз дав змогу датувати об'єкт прадавнім періодом, встановити різночасовість петрогліфів Кам'яної Могили. Цикл петрогліфів створювався впро­довж тисячоліть, постійно доповнюючись різними етносами, які прожи­вали на цих землях. На стінах Кам'яної Могили крім зображень періоду пізнього палеоліту збереглися петрогліфи мезоліту, енеоліту, епох міді, бронзи, заліза — хронологічно від 20 тис. років до н.е. до середини І тис. н.е., тобто до епохи готських завоювань.

У численних печерах і гротах Кам'яної Могили відсутні сліди зви­чайного проживання людини. Кам'яна Могила не штучно насипаний ку­рган, а природне геологічне утворення в степу, яке має давню геологіч­ну передісторію. Використовувалась Кам'яна Могила лише в культових цілях. Це найдавніше зі збережених святилищ на терені Східної Європи. Святилище насичене культово-іконографічним матеріалом і виконувало сакральні функції вже в період пізнього палеоліту. На більшості анімалі­стичних зображень простежуються сліди ритуальних процедур. Напри­клад, зображені тварини, яким гострими предметами завдаються "рани", що було сакральною формою традиційної мисливської магії. Зображення в Кам'яній Могилі відтворюють світосприйняття давньої людини, котра зверталася з молитвами до надприродних сил з метою задоволення ду­ховних і життєвих потреб.

До пізньопалеолітичних пам'яток із Кам'яної Могили належить гру­па так званих чуринг — невеликих за розміром каменів, покритих зо­браженнями чи магічними знаками. Чуринги функціонально використо­вувалися при проведенні ритуальних і сакрально-магічних дійств як своє­рідні культові предмети.

Серед петрогліфів Кам'яної Могили привертають увагу рельєфні ком­позиції на стелі приміщення, відомого під назвою Грот Мамонта. Ці ком­позиції мають умовні назви, а саме: група із чотирьох биків, група трьох биків, рельєф із зображенням Мамонто-Бика, група із зображенням так званого Чаклуна.

Грот Мамонта вміщує безліч рельєфів, лунки, тобто невеликі круглі заглиблення (1-3 см), характерні для зображень більшості тварин. Як засіб скульптурної пластики тут застосована техніка заглибленого рель­єфу, який досягається внаслідок заглибленого, ніби негативного зо­браження всередині контура. При сприйнятті на відстані створюється враження рельєфа опуклого, а не вгнутого, що викликає у глядача особ­ливий емоційний ефект. Такою технікою виконані рельєфи тільки у Гроті Мамонта. Ця техніка у комплексі Кам'яної Могили більше не повторю­ється. Решта рельєфів виконані технікою контурно-грифлених ритовин без заглиблення масиву в поверхню зображення.

24. Чуринга із зображенням дорослого і молодого мамонтів.

Пізній палеоліт. Кам'яна Могила. Запорізька обл.

26. Рельєфна композиція із чотирьох биків на стелі "Грота Мамонта"

Кам'яна Могила.

27. Композиція із трьох тварин на стелі "Грота Мамонта". Вапняк. Кам'яна Могила. Пластика пізнього палеоліту на півдні Східної Європи

У композиціях стелі Грота Мамонта домінує поліморфне зображення Мамонто-Бика, оточеного биками та іншими тваринами. Зображення тварин відповідає тогочасним зоологічним видам, що засвідчує пізньопалеолітичне виникнення цих рельєфів. Здавна в багатьох культурах світу та в Україні Бик вважався символом боєздатності, відваги, сили, ди­кості. Нерідко Бика порівнювали за активність із сонцем, за плодови­тість — із місяцем.

Починаючи від кам'яної доби, Бика зображують у різних народів як сонячне божество із сонячним диском поміж рогами. Божества в образі Бика відомі в Єгипті (Апіс — в єгипетській міфології божество родючості в образі Бика), культурах Трипілля, Велес (Волос) у слов'ян. Бик вважа­вся також втіленням внутрішньої боротьби духовних і еротичних спону­кань у свідомості людини. В легендах про героїв, котрі борються з Би­ком, поверження Бика символізує перемогу Добра над Злом.

Свідченням гострої спостережливості первісного художника є сюже­тна композиція групи із чотирьох биків. Вони стоять, повернувшись рогами у різні сторони, ніби зайняли позицію кругової оборони. Тварини перебувають у стані спокою, проте виражають притаманну їм актив­ність, сильний дієвий потенціал. Композиція виявляє глибокі почуття і симпатію автора, тонке розуміння довкілля, здатність цілісно сприйма­ти образи тварин, відчувати особливості характеру. Це, безперечно, тво­рче досягнення первісного митця. Останнє стосується другої фризового плану композиції із трьох тварин, двох биків і телиці, що разом йдуть ніби до водопою. Зображення належить до одного із первісних етапів розвитку композиційного мотиву процесії тварин — биків, левів, леопа­рдів, коней та ін. Такий композиційний мотив у наступних тисячоліттях знайде поширення в різних мистецтвах світу.

Поліхромна фігура Мамонто-Бика найбільша з-поміж інших зобра­жень Кам'яної Могили. Навколо Мамонто-Бика численне оточення тва­рин. Ймовірно, фігура Мамонто-Бика була центральним об'єктом куль­тового поклоніння, своєрідним божеством культово-мисливської магії. Мотив божества в оточенні тварин знайде поширення в мистецтвах Єв­ропи та Азії. Зокрема, сюжет про богів чи богинь-Охоронців звірів, Ха­зяїв звірів відомий у мистецтві України, Малої Азії, Близького Сходу, Ірану, Індії та ін. Ймовірно, що цей мотив десь у V чи III тис. до н.е. надихне індоєвропейські племена на цих землях до створення образу Батька всіх істот — Праджапати і виявиться при створенні стели із с. Усатове (нині територія м. Одеса) із зображенням людини-божества в оточенні звірів (останнє матиме аналогії у багатьох культурах суміжних земель).

Значне місце на стелі Грота Мамонта належить зображенню, назва­ному Чаклуном. Серед великої кількості накреслень, що не піддаються поясненню, зображено схематичну півфігуру людини, котра стоїть із піднесеними руками і розчепіреними пальцями у позі заклинателя-чаклуна, який начебто представлений в момент здійснення певного ритуа­лу, в пориві сакрального екстазу. Внизу композиції, ніби під ногами ча­клуна, зображено поваленого вовка, хижака, ворога свійських тварин, худоби. Композиція відтворює складний світ образно-духовного мислен­ня людини пізнього палеоліту.

Зображення на внутрішніх стінах гротів і зовнішніх площинах кам'я­них масивів можна розділити на декілька груп із розмаїтими сюжетами та стилістичними ознаками. Загальний принцип розміщення петрогліфів у Кам'яної Могили характерний для всіх інших у Європі наскельних живописних або скульптурних пізньопалеолітичних циклів. Композиції довільно розташовуються на скельній поверхні, поширюються в різних напрямках, що дозволяє робити придатна для цих зображень площа.

Характерною художньою ознакою петрогліфів Кам'яної Могили є експресія зображень. За допомогою експресії підкреслено фізичні особ­ливості тварин. Давні митці ніби зачаровані об'єктами, що вирізьблюють на скелях. Відповідно зображення Кам'яної Могили близькі яскравій життєствердній виразності, якою сповнені анімалістичні образи Альта-міри чи Ляско.

Декотрі дослідники намагаються виявити в зображеннях Кам'яної Могили ознаки реалізму. Очевидно одне — давні митці оперують реалі­ями живих, тогочасних видів фауни, ними зображені бики, носороги, мамонти, фантастичний Мамонто-Бик. Давній митець передусім мисливець.

28. Група "Чаклун" на стелі "Грота Мамонта". Вапняк.

Кам'яна Могила. Пластика пізнього палеоліту на півдні Східної Європи

Полювання — мрія і мета мисливця, ця мрія посилюється в своїй емоційній дії сакральністю зображень в такому об'єкті як святилище Кам'яна Могила. Цикл зображень Кам'яної Могили — визначна мистець­ка пам'ятка періоду пізнього палеоліту. Завдяки археологічним дослі­дженням у різних регіонах світу виявлено оригінальні пам'ятки дрібної пластики. Серед них поширений характерний мотив оголеної жінки (па­леолітичні "Венери") — невеличкі статуетки, переважно вирізьблені з мамонтової кістки, поширені на просторах Європи та Азії до Забайкал­ля. Європейський терен витворив окреме, своєрідне трактування цього сюжету.

Статуетки палеолітичних "Венер" дивовижно споріднені між собою. При порівнянні створюється враження, що виконані вони за певним іко­нографічним зразком. Фактично, це жіночі торси із гіпертрофованими формами масивних грудей, живота і таза. Скульптори нехтують форма­ми голови, рук, гомілок, внаслідок чого створюється маса, яка брилою вписується в геометричну форму — ромб. Якщо у центр ромба постави­ти ніжку циркуля і викреслити коло, то в нього вписуються форми ве­ликих грудей, живота і нижніх ліній торса. Таке конструктивне вирі­шення характерне і для "Віллендорфської Венери" (Австрія), "Венери із Леспюг" (Франція), і "Венери із Костенок" (на Дону, Росія). Ця група творів датована пізнім палеолітом (близько 20 тис. років до н.е.).

До нашого часу виявлено приблизно 60 палеолітичних "Венер". Найвідоміша серед них знайдена в Австрії (містечко Віллендорф), знахо­диться у Природничо-історичному музеї Відня.

Палеолітичні "Венери" були, ймовірно, магічними символами. При розгляді цих витончених жіночих статуеток передусім захоплює високий художній рівень виконання, сила пластичного виразу, відчуття стилю, пропорції, симетрії, тонке моделювання форми, здатність її синтетич­ного відтворення, яскрава загостреність передачі образу.

Не виключено, що у часовому вимірі виникнення цих творів відділя­ють тисячі років. Викликає здивування іконографічна стабільність тво­рів, виконаних в умовах палеолітичних стоянок, розташованих в різних регіонах світу, віддалених географічне й одночасно наближених за прин­ципом побудови, будучи ніби продуктом однієї школи. Очевидно, єдиним чинником, що стимулював виникнення таких споріднених образних зо­бражень жінки, можна вважати тільки спільну ідеологічну основу, духо­вні засади якої і зумовили загальне композиційне рішення.

У період пізнього палеоліту власне і зароджуються духовне життя людини, первісні філософські та релігійні уявлення, мистецтво, худож­ні образи, які впродовж всієї історії супутні духовним ідеям.

Сьогодні європейське мистецтво пізнього палеоліту, незважаючи на майже десятитисячний період існування, сприймається як цілісне, ідей­но і духовно споріднене явище. Це мистецтво, розвиваючись у різних географічних координатах і часових параметрах, виявляє стильові різ­новиди. Вчені виділяють три різні мистецькі надсистеми, що еволюціо­нують впродовж тисячоліть, а саме: онтологічне, або символічне мистецтво; візуальне, або натуралістичне мистецтво; ідеалістичне, або про­міжне між двома попередніми надсистемами. Мистецтво пізнього палео­літу, зокрема скульптура, є мистецтво типово онтологічне, символічне, знакове.

Пізньопалеолітична скульптура виражає духовні, містично-магічні уявлення тогочасної людини, її прагнення зодовольнити естетичні та ху­дожні потреби. Образ жінки, зверифікований до образу божества, зумов­лений ідеологією матріархату. Постать матері посідає домінуюче місце в побуті окремого житла і житті всього племені, оскільки, з огляду на гру­повий характер інтимних стосунків, переважно відома тільки мати дити­ни. Жінка постає оберегом домашнього вогнища, відає господарством і харчуванням. Вона — основна постать у відправленні первісних релігійних ритуалів при народженні або смерті членів матріархальної сім'ї.

29. "Венери" палеоліту. Порівняльні композиції європейських палеолітичних жіночих статуеток і рельєфу:

1 — Леспюг. Франція; 2 — Костенки. Росія; 3 — Дольні-Вестоніци. Чехія;

4 — Лоссель. Франція; 5 — Віллендорф. Австрія; 6— Гагаріно. Росія;

7-8 — Бальчі Россі. Італія.

30. Статуетка із бивня мамонта. Костенки І. Росія.

До круглої пізньопалеолітичної пластики Східної Європи належать жіночі та анімалістичні статуетки із місцевостей Костенки, Гагаріно, Авдєєве, Мізин. Костенківсько-Борщівський район на Дону — унікаль­ний, всесвітньовідомий комплекс пізньопалеолітичних пам'яток. Комплекс охоплює близько 60 стоянок, де зібрано значний археологічний матері­ал. Тут виявлено виконані із мамонтової кістки фігурки "Венер", харак­терні для мистецтва тогочасної Європи, їх об'єднує спільний характер вирішення образу. Можна погодитися з поширеним міркуванням, що жіночі статуетки втілюють образ Богині Прародительки, який виконував певні містичні функції у первісних родових та племінних обрядах.

31. Орнаментована палеолітична пластика. Мамонтова кістка:

1-13 — Мізин; 14 — Київська стоянка. 1 — ялинковий орнамент, 2-13 — меандр,

14 — лінійна орнаментика. Пластика пізнього палеоліту на півдні Східної Європи

У світовому мистецтві чільне місце посідають статуетки і декорати­вні предмети зі стоянки Мізин. Вони унікальні за декором. Аналогів їм донині виявлено мало. Численні вироби з кістки прикрашені оригіналь­ним "мізинським" орнаментом, у якому вперше в Європі використовується мотив меандру*.

* Меандр (англ. — безперервний візерунок у вигляді стрічки або окре­мої лінії з рівномірними вигинами. Розрізняють спіральний меандр (звичайна спі­раль) і прямокутний меандр — аналогічний мотив, але з прямим кутом.

Особливо вирізняються умовні, узагальнено трактовані жіночі статуетки з бивня мамонта. Відкриті тут дуже схематизовані ста­туетки є своєрідними абстрактними скульптурами пізнього палеоліту. Прикрашені меандровим орнаментом фігурки і браслети з мамонтової кістки рідкісні за рівнем гармонії, досконалості та витонченості. Меандровий орнамент лише через декілька тисячоліть, у II і І тис. до н.е., буде широко застосовуватись у мистецтві античної Греції, Риму та багатьох інших культурах світу. Пізніше у період міді-бронзи мотив ме­андру простежуватиметься в оформленні кам'яних саркофагів, і, по­чинаючи від періоду ранніх слов'ян, розвиватиметься в українському народному ткацтві та вишивці.

Стилізовані жіночі фігурки із Мізина покриті меандровим орнамен­том. Скульптура пізнього палеоліту не раз вдається до засобів крайніх узагальнень або максимального спрощення зображувальної форми, вна­слідок чого твір зовсім позбавляється чинників візуальності й перетво­рюється в онтологічно-символічний знак.

Ритоване зображення на кістках, як і ритовані зображення на стінах Кам'яної Могили, характерні для мистецтва пізнього палеоліту в Європі та інших регіонів тодішньої ойкумени.

Крім мотиву меандру, на виробах із Мізина застосовано інші види орнаменту, зокрема зигзаги. Окремі декоративні предмети збереглися тут як незавершені, у вигляді своєрідних заготовок, тільки частково покри­тих орнаментальними мотивами.

Гравіровані ритовини на бивнях мамонта збереглися також на Кири­лівській стоянці у Каневі. Як вважають деякі дослідники, на одному із бивнів можна розгледіти зображення голови птаха з довгим дзьобом, річкових хвиль тощо. Інший фрагмент мамонтового бивня із цієї стоянки суцільно покритий ритим зигзаговим орнаментом, що іноді переходить у зображення ромбів і нагадує поширені мотиви давньої української на­родної різьби по дереву пізніших періодів.

Цікавий комплекс стилізованих пізньопалеолітичних статуеток збе­рігся у розкопаному поселенні Межиріччя ріки Рось і Росави. Тут серед різних виконаних із мамонтової кістки предметів виявлені фігурки лю­дей. Деякі з них лише віддалено нагадують людські форми, але чотири вважаються дійсно антропоморфними зображеннями. Незважаючи на крайню схематизованість фігурок, зазначимо, однак, що саме у цій "схе­мі" виявляються спільні ознаки з мистецтвом Кріту III тис. до н.е. (форма довгої стилізованої шиї разом з головою), а також спільні ознаки з статуетками Східного Середземномор’я (Чатал-Гуюк). Ці декілька пам'яток сприймаються ніби віддалена преамбула пізніших культур, що творити­муть колиску ранньої Еллади.

Збережені на півдні Східної Європи пам'ятки палеолітичного мисте­цтва засвідчують, що пластика цих земель належить до типологічне цілісного культурного явища, яким є європейська культура.

Розділ II

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: