ЗАВДАВАТИ- ЗАДАВАТИ

Завдавати, -даю, -даєш. Переважно чинити комусь щось неприємне; викликати, спричиняти щось неприємне; сполучається, як правило, з іменниками негативного плану: болю, втрат (втрати), жалю, клопоту, мороки, мук (муки), неприємності, нудьги, поразки, прикрості, скорботи, смутку, страху, суму, туги, турботи, удару, шкоди; зі словами позитивного плану – зрідка: завдавати втіхи.

Задавати. Основне значення – пропонувати, давати щось для виконання, вирішення або відповіді; робити, влаштовувати щось і т. ін. Вж. зі сл.: гарту, жару, завдання, задачу, перцю, прочухана, тон, урок, хропака, чосу.

ЗАВДАННЯ- ЗАДАЧА

Завдання, р. мн. -ань. Наперед визначений, запланований обсяг робіт, якесь доручення; те, що хочуть здійснити тощо: бойове завдання, домашнє завдання, за завданням редакції.

Задача, -і, ор. -ею. Питання (переважно математичного характеру), яке розв’язується шляхом обчислень за визначеною умовою: математична задача, фізична задача, логічна задача.

ЗАВДЯКИ - ДЯКУЮЧИ

Завдяки (кому, чому), прийм. Вживається переважно при вказуванні на причини, які дають бажаний наслідок. Івась був тендітне створіння, що трималося на ногах тільки завдяки якійсь надприродній силі (О.Досвітній); Монтажник Яків Стецюра потрапив на весілля тільки завдяки протекції Галини Краснощок (Л.Дмитерко). Рідше може вживатися при вказуванні на причини взагалі (нейтральні) і навіть такі, що викликають небажані наслідки. Завдяки тому, що око має властивість затримувати в собі певну долю секунди все те, що воно бачить, – ми мали безпереміжний рух (Ю.Яновський). Не вживається тільки при різкій суперечності між вихідним лексичним значенням прийменника (від дієслова дякувати) і вказуванням негативної причини: Він не прийшов на роботу завдяки хворобі матері.

Дякуючи (кому, чому), дієприсл. Будучи вдячним комусь, чомусь. Хто поживе добро чесно, В добрую годину, І згадає, дякуючи, Як своя дитина?.. (Т.Шевченко); Аж любо глянуть: оріх в оріх, Цілісінькую б зиму, дякуючи, їсти. – Та тільки що ж? Дивись на них: Дали тоді, як нічим гризти (Л.Глібов); Лелеки.. радісно клекотіли, дякуючи своїм пташиним богам за те, що зберегли їм рідну домівку (Р.Іваничук).

ЗАВДЯЧУВАТИ, -ую, -уєш (кому, чому чим). Бути зобов’язаним комусь, чомусь чим-небудь, за що-небудь; мати щось завдяки комусь, чомусь. Він перебрав багато випадків із свого життя і не знав, чим завдячував своєму щастю (С.Скляренко); Йому, Оленчукові, завдячує він тепер своїм життям (О.Гончар).

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: