ЗАПИТАННЯ - ПИТАННЯ

Запитання, р. мн. -ань. Звертання до когось, яке потребує відповіді, роз’яснення тощо: відповідати на запитання, звертатися із запитанням, ставити запитання.

Питання. 1. Вживається переважно тоді, коли йдеться про якусь проблему, справу, котрі потребують розв’язання, обговорення, вивчення тощо: болюче питання, жіноче питання, загострювати питання, питання життя і смерті.

2. Те саме, що запитання: піднімати питання, ставити питання.

3. У мовознавстві: знак питання, інтонація питання.

ЗАПОБІГАТИ, ЗАПОБІГТИ, -іжу, -іжиш. 1. (чому). Заздалегідь відвертати щось неприємне, не бажане, не допускати його. Вж. зі сл.: аваріям, війнам, забрудненню повітря, лихові, помилкам, руйнуванню.

2. (перед ким, кого і без додатка). Догоджати комусь, підлещуватися до когось, домагаючись прихильності, заступництва. Його боялись, перед ним запобігали (С.Добровольський); Ніхто з професорів не запобіга так його ласки! (І.Нечуй-Левицький); – Дитина, прошу вас, – запобігав Коваль, – нікому було навчити людськості... (Я. Качура).

Запозичати, запозичуватидив. позичати.

ЗАПОРУКА - ПОРУКА

Запорука. Запевнення, гарантія в чомусь; джерело, основа, які забезпечують що-небудь. – Якщо ти її так кохаєш, – хай вона завжди буде з тобою.. Це запорука того, що колись вона стане твоєю дружиною (З.Тулуб); – Дай запоруку мені, що правдиво я звався і звуся Сином твоїм (М.Зеров); – Спокій у нашому віці – запорука здоров’я (В. Кучер).

Порука. 1. Гарантія, запевнення в чому-небудь; узята на себе відповідальність за когось, щось: на поруки брати (взяти), кругова порука. – Ніхто тобі векселя не підпише, коли ти безземельний; і порука твоя нікому не потрібна (М.Томчаній).

2. Те саме, що запорука. – Де ті сили в мене для боротьби? Де той гарт, що міг би служити порукою перемоги? (М.Коцюбинський).

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: