Зібраннядив. збірка.

ЗІЗНАВАТИСЯ,-наюся, -наєшся, ЗІЗНАТИСЯ.Говорити відверто про свій стан, свої вчинки тощо; признаватися в чомусь; свідчити під час допитів або на суді. – Не міг більше в собі носити, то прийшов правду розказати, зізнатись у всьому (Є.Гуцало); – Коли допитуватимуть – не зізнаватись. Він один, а нас повна камера (Ю.Збанацький). Пор. дізнаватися.

ЗІРКА - ЗОРЯ

Зірка, -и, д. і м. -ці. Основне значення – самосвітне небесне тіло, що являє собою скупчення розжарених газів, а також переносно. Полярна зірка. Кажуть, що скільки зірок на небі, стільки людей на землі (О.Воропай).

Зоря, -і, ор. -ею. 1. Те саме, що зірка. Що за благодатна ніч! Немає, мабуть, ніде такої ночі, такого неба, таких зір на небі, як на Україні (Д.Морловець); На небі гасли світові зорі, кресала білий вогонь зірниця (Г.Косинка); За це все його й повісили. Мав з ним висіти й Максим, але тоді його зоря ще, мабуть, не закотилася (І.Багряний).

2. Яскраве освітлення горизонту перед сходом і після заходу сонця. Над очеретами війнув вітерець, у безвісті неба засіріла смужка, – передвісник зорі (О.Досвітній); Над горою зеленувато-білим вогнем горіла зоря вечорова (В.Винниченко).

ЗІРНИЦЯ - ЗОРЯНИЦЯ

Зірниця, -і, ор. -ею. 1. Самосвітне небесне тіло; зірка, а також переносно. Зірниця палахкотить на небі, тремтлива і ясна, мов жарина (В.Кучер); Вдень мені щебечуть птиці І шумить діброва, А вночі німі зірниці Кличуть на розмову (П.Карманський); В Ганьки очі, як зірниці (С.Воскрекасенко).

2. Яскраве освітлення горизонту перед сходом і після заходу сонця. Коли наблизилась [Ганна] до свого будинку, вечірня зірниця засвітила вікно в її квартирі (Д.Бедзик); Палають в серці відблиски зірниці, – Ранкової й вечірньої зорі (Л.Дмитерко).

3. Короткий світловий спалах без грому вночі або ввечері; спалах без звуку. Іноді спалахує по той бік хмари зірниця, просвічує хмару, що робиться від того зеленою (С.Скляренко); Наближався фронт. Темними ночами уже видно було, як проблискували на заході зірниці (П.Панч).

Зоряниця. І. Ранкова зоря, світанок, а також переносно. Лія спершу уважно слухала його, далі швидко одхилила од його лице, і воно одразу спалахнуло, як досвітня зоряниця (С.Васильченко); Занадто ми в буденнім закопались, Не можем обійтися без дрібниць, Як мало на вершини піднімались, Як мало зустрічали зоряниць! (М.Шеремет); І коли думка-жалібниця Колишні пориви згада, – Юнацьких років зоряниця Встає журливая, бліда (Олена Пчілка).

2. Те саме, що зірниця 1, 3. Вже світало. Зоряниці Гасли білі (П.Воронько); А в криниці тій водиця, Наче вмита зоряниця (А.Малишко); Ніч була гаряча. Грози не було, але далекі зоряниці аж до ранку палахкотіли по всіх кінцях повітового містечка. Чути було короткі постріли (М.Хвильовий).

ЗІСПОДУ, присл. 1. З нижнього боку; знизу. Старшина і писар ворушились у снігу, сопли, кректали, вивертались зісподу то один, то другий (С.Васильченко).

2. У нижній частині чогось; насподі. Череватий човен залатаний зісподу кількома голубими штакетинами (Є. Гуцало).

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: