ЗЛО- ЗЛОБА - ЗЛІСТЬ

Зло. 1. Щось погане, недобре. Безбожний царю! Творче зла (Т.Шевченко); Він не такий чоловік, щоб комусь зло заподіяв (Ганна Барвінок). У словосп.: корінь зла, як на зло.

2. Почуття роздратування, гніву, досади на когось, щось; розлюченість. – Тройку коней! – грізно крикнув писар на його та так, аж почервонів зі зла (О.Стороженко); Зло мене взяло (Ю.Яновський). У словосп.: зганяти зло, зривати зло.

Злоба. 1. Почуття недоброзичливості, ворожнечі до когось; бажання заподіяти зло. Кожен сантиметр простору відчайна злоба ворога пронизувала кулями (Я.Качура); – Яка підлота, яка злоба! Як ви можете вважати мене здібним до такої гидоти? (Г.Хоткевич).

2. Велике роздратування; розлюченість. Темні очі блиснули лютою злобою (М.Стельмах); Санька підбігла до Кузя, тягла його за рукав і аж клекотіла від злоби (Григорій Тютюнник). У словосп. на злобу дня.

Злість, злості, ор. злістю. Те саме, що злоба. Кайдашиха помила по лікті руки і кинулась з злістю на діжу, як на свого ворога (І.Нечуй-Левицький); Соломія горіла од сорому й злості (М.Коцюбинський). У словосп.: зганяти злість, зривати злість, накипіла в серці злість, на злість.

Злобнийдив. злий.

ЗЛОЧИННИЙ - ЗЛОЧИННИЦЬКИЙ

Злочинний.Який є злочином, містить у собі злочин; який чинить злочин; який заслуговує на осуд, неприпустимий: злочинна війна, злочинне вбивство, злочинна діяльність, злочинна людина, злочинне ставлення. Пох.злочинність.

Злочинницький. Який стосується злочину, злочинця: злочинницькі наміри, злочинницька сутність.

ЗЛУКА. 1. розм. З’єднання, союз. Мила була злука, а гірка розлука (приказка); – Маємо на Вас надії, але Ви злукою проти начальника все нищите (У.Кравченко).

2. Назва єднання всіх демократичних національних сил України.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: