НЕГАРАЗД- НЕ ГАРАЗД

Негаразд. 1. присл. Погано, недуже добре, не так, як треба; у знач, присудк. сл. І був він чоловік такий, Що негаразд за діло брався (Л.Глібов); – Не роби так, синочку, не ходи туди, голубчику! Так негаразд (Г.Квітка-Основ’яненко); Негаразд Ліля робить, що мені не пише (Леся Українка); – Вітер віє, хоч він і не великий, та все ж негаразд – і тобі і дитині (Панас Мирний); В Петра негаразд із серцем, і йому не можна хвилюватися (Вал. Шевчук).

2. р. -у, ім. розм. Нещастя; непорядок, нелад. [Христя:] кинула поглядом по хаті, так і збагнула одразу, що вдома якийсь негаразд (А.Головко); – Ей, жоно люба! Забудемо всі негаразди! (І.Чендей).

Не гаразд, част. з присл. Іще не гаразд і весна розгулялась, іще вишеньки в саду в Лесі не одцвілись, а вже Петро із Лесею і в парі (П.Куліш); Так ото однії осені, ще не гаразд листя опало, як упав сніг (Панас Мирний).

НЕГОДА - ЗНЕГОДА

Негода. 1. Погана погода. В кінці греблі під вербами стояв знайомий млин, зчорнілий від негоди (І.Нечуй-Левицький); Надворі негода страшенна, Сніг, дощ, лютий вітер гуде (Леся Українка).

2. перен., переважно в мн. негоди, -од. Нещастя, злигодні. На крайнім порозі життя оддав старий своє літами та негодами побите серце малій дитині (Панас Мирний); Не марно, ні, боями край гримів, – минули дні і злиднів і негоди (В.Сосюра); Довго думає Оксана весняної теплої, зоряної ночі про свої негоди (Грицько Григоренко).

Знегода, переважно в мн. знегоди, -од. Те саме, що негода 2. Були труднощі, нестатки, всякі інші знегоди (С.Олійник).

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: