Осуджуватидив. засуджувати.

Осушуватидив. обсушувати.

ОСЬ - ОТАКИЙ, ОТОЙ тощо. Поряд із вказівним значенням частка ось у сполученні із займенниками та займенниковими прислівниками вживається для підсилення, уточнення їхнього змісту, зосередження уваги на дальшому повідомленні. Ось так же син мій десь до бою в вечірнім промені іде (В.Сосюра); [Пастух:] Ось тут халепа. Тут вирвався якийсь бурлака-волоиюга (Леся Українка). Однак замість сполучень цієї частки із займенниками такий (така, таке, такі), той, цей і прислівниками сюди, так, там, тепер, тоді, туди, тут у сучасній мові ширше вживаються розмовні слова з таким же підсилювальним значенням: отакий, отой, оцей, осюди, отак, отам, отепер, отоді, отуди, отут. І може ж отаке трапитись (А.Головко); І чого він осюди іде, отой князь? (Г.Хоткевич); Тяжко мені, Боже милий, Носити самому Оці думи (Т.Шевченко); – Оце я розумію... Оце так! – раптом сказав Богун. – Оце по-козацьки (О.Соколовський); Співає день своїх пісень Над бистрою рікою. Сміється день, Радіє день. Отак, як я, Отак, як ти, Отак, як ми з тобою (Г.Чубач); – Де мама? – "Сидить отам і плаче" (Вал. Шевчук); Отепер можна й спочивати (А. Головко); Отоді все зле та лихе, що було за душею в одрадян, відразу вивернулось зісподу, зринуло наверх (Панас Мирний); Тут Леся віддихала трудно, Ходив Франко – отут, отут! (Є.Маланюк).

ОСЬДЕ - ОСЬ ДЕ

Осьде, наст. вказ. 1. Вживається при вказуванні когось, чогось на близькій відстані. – За вовка помовка, а він осьде! (І.Франко); [Катря:] Я осьденки, бабусю, я осьде! (С.Васильченко).

2. Вказує на якийсь факт, уточнює щось. – Осьде знак, як я голосував (Лесь Мартович); – Тривайте ж, – каже, – коли так, Зроблю я осьде як... (Л.Глібов).

Ось де, наст, з присл. – Аж ось де схрестились наші доріжки (Григорій Тютюнник); В майстернях – ось де, виявляється, Порфир міг найбільше розкритися своїми талантами (О.Гончар).

Отарадив. стадо.

ОТЖЕ - ОТ ЖЕ

Отже. 1. наст, підсил. Вживається для підсилення висловлюваної думки, при спонуканні, заохоченні до чогось тощо, а також як вставне слово. Перевів погляд [парубок] на крайнє жито. "Отже тут кращі хліба, ніж під селом ", – подумав сам собі (Панас Мирний); [Лукаш:] Так отже слухай: якщо я тут маю тебе питати, хто до мене сміє ходити, а хто ні, то ліпше сам я знов з ліса заберуся на село (Леся Українка); Право поета, отже, й право народу (М.Рильський).

2. спол. Вживається в значенні "тому, через те", зрідка "але, проте". Справа вже майже вирішена. Отже, треба бути напоготові (А.Головко); Рано звечора вони полягали спати, натомлені денними пригодами. Отже сон не йшов обом їм на думку (Панас Мирний).

От же, наст, з наст. Настя стусонула її кулаком. – От же тобі за се!.. (М.Коцюбинський); – Ну, от же й ваш Іван до школи ходить (Леся Українка).

ОТО... Перша частина складних слів, що відповідає поняттям "вушний", "вушна хвороба"; пишеться разом: отосклероз, отофон.

Отождив. атож.

Отойдив. ось.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: