РОБІТНИК - ПРАЦІВНИК

Робітник, -а. 1. Той, хто створює матеріальні цінності, працюючи на промисловому підприємстві; людина, що належить до робітничого класу; в давні часи – також наймит: робітники фабрик і заводів, робітники й селяни, кваліфікований робітник, робітники сцени (особи, які встановлюють і міняють декорації тощо).

2. Трудівник. Всі мали його за чесного чоловіка та доброго робітника (М.Коцюбинський); Не жрець, не вождь, а робітник – Поета справжнього імення... (М.Рильський).

Працівник, -а. 1. Член якогось виробничого колективу, особа, яка бере участь у певному трудовому процесі, працює за певним фахом, у якійсь галузі народного господарства, науки, культури. Вж. зі сл.: здібний, кваліфікований, керівний, літературний, науковий, торговельний, газети (газетний), заповідника, кіно, преси, сцени (член творчого колективу театру).

2. Трудівник. Наш мужик – то неук темний, Працівник, але бідар (П.Грабовський); Не голоси чаїні – наш одностайний крик: Рівняйтеся пустині! Поборе працівник! (М.Рильський).

РОБІТНИЧИЙ - РОБОЧИЙ

Робітничий. Прикм. від робітник; який складається з робітників, належний робітникові, робітникам тощо: робітничий клас, робітничий клуб, робітнича честь.

Робочий. Прикм. від робота: робочий одяг, робочий час, робочий день, робочий стіл, робочий план, робоча гіпотеза.

Родійдив. радій.

РОДІОЛА. Рід багаторічних дводомних рослин родини товстолистих; лікарська, медоносна й декоративна рослина.

РОДО... Перша частина складних слів, що відповідає словам рід, родовий, роди; пишеться разом: родовід, родоначальний, родоплемінний, родопоміч.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: