РОМАНТИЗМ - РОМАНТИКА - РОМАНТИЧНІСТЬ

Романтизм, -у. 1. Напрям у літературі та мистецтві початку XIX ст.: німецький романтизм, романтизм Байрона.

2. Художній метод у літературі та мистецтві, пройнятий оптимізмом і прагненням показати в яскравих образах високе призначення людини: Романтизм в українській літературі в час, коли Шевченко писав свою першу баладу, тільки народжувався (І.Кириленко).

3. Умонастрій, який характеризується ідеалізацією дійсності, мрійливою споглядальністю; емоційно-піднесене ставлення до чогось. Для поривчастого й романтичного темпераменту Марусі треба би було іншого чоловіка: розумного, твердого і трошки романтичного. Романтизм згодом вивіявся би, і зостався б лише розум та його поезія (Г.Хоткевич).

Романтика. 1. Те, що створює емоційно-піднесене ставлення до чогось: романтика подорожей, революційна романтика. В цім чарівнім убранні, що нагадувало українську романтику жіночих убрань, стояла красуня (О.Досвітній); Скільки ласки, мовчання й спокою Розлили степові небеса! Ці воли із ходою м’якою – і романтика степу й краса (Т.Масенко).

2. Те саме, що романтизм 3. Я, підскакуючи, ходив по місту, дивувався на море й забивав голову різною романтикою (Ю.Яновський).

Романтичність, -ності, ор. -ністю. Властивість романтичного – сповненого романтики, пройнятого романтикою, романтизмом: піднесена романтичність, романтичність натури, романтичність повісті.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: