ГРАМАТИЧНІ ФОРМИ СЛІВ

Якого роду абревіатури?

Прийнято вважати, що граматичний рід абревіатурипотрібно визначати за родовою належністю її стрижневого слова. Вона буває чоловічого, жіночого чи середнього роду, пор.: ТЮГ чол. р. за стрижневим словом театр; ЗМОП чол. р. за стрижневим словом загін; НБУ чол. р. за стрижневим словом банк; ЧАЕС, СЕС жін. р. за стрижневим словом станція; МАУ жін. р. за стрижневим словом асоціація; МВС, МЗС серед. р. за стрижневим словом міністерство. Напр.: …у липні НБУ вже викупив на міжбанку понад 1,3 мільярда доларів (Дзеркало тижня, 19.07. – 1.08.2008); Усього за 150 метрів від центрального пляжу Запоріжжя СЕС виявила холерний вібріон (Україна молода, 10.07.2008); МВС врегулювало проблему з виробником закордонних паспортів (Україна молода, 11.07.2008). Проте на граматичний рід раніше вживаних (ЖЕК, ВАК) і багатьох нових абревіатур (ТУМ, ВАТ, ЗАТ, МОЗ, МОН, Мінфін, Мін’юст тощо) впливає їхня форма. Ті з них, що закінчуються на приголосний, уживають здебільшого як іменники чоловічого роду, хоч їхнє стрижневе слово жіночого (пор.: ЖЕК і житлово-експлуатаційна контора; ВАК і Вища атестаційна комісія) або середнього роду (пор.: ТУМ і Товариство української мови; ВАТ і відкрите акціонерне товариство; ЗАТ і закрите акціонерне товариство; МОЗ і Міністерство охорони здоров’я; МОН і Міністерство освіти і науки; Мінфін і Міністерство фінансів; Мін’юст і Міністерство юстиції). Напр.: В очікуванні ухвалення Закону про азартні ігри Мінфін зайнявся вдосконаленням нормативної бази щодо грального бізнесу (Україна молода, 16.07.2008); Мін’юст зацікавлений у тому, щоб створювати нові установи утримання засуджених блокового типу, ураховуючи всі вимоги безпеки (Україна молода, 17.07.2008). Абревіатури на голосний - о незалежно від форми роду стрижневого слова мають значення середнього роду, пор.: СІЗО і слідчий ізолятор; РНБО і Рада національної безпеки і оборони. Напр..: Лук’янівське СІЗО через два-три роки “випишуть зі столиці” (Україна молода, 17.07.2008).

Родова ознака деяких нових абревіатур неоднакова в усному й писемному професійному мовленні. Зокрема, ПДВ (педеве) в усному вжитку має значення середнього роду, бо наприкінці вимовляють голосний е, а в писемному за стрижневим словом податок ця абревіатура чоловічого роду, напр.: Продаж залишків металобрухту: що буде з вхідним ПДВ; Чи відшкодують із бюджету від’ємний ПДВ продавцям молока, м’яса в живій вазі (Все про бухгалтерський облік, 29.11.2007).

Отже, граматичний рід одних абревіатур визначають за стрижневим словом їхніх розгорнутих назв, а інших – за їхньою формою.

Три незабутні і три незабутніх зустрічі

В українському вжитку читаємо і чуємо два довгі роки і два довгих роки, три незабутні зустрічі і три незабутніх зустрічі, чотири літні вечори і чотири літніх вечори. Дехто сприймає прикметникове означення у формі родового відмінка множини як помилку, бо воно не узгоджене з іменником. Проте вживання такого означення в сполуках із числівниками два, три, чотири – не помилка, а спадок від попередніх періодів розвитку української мови. Воно з’явилося під впливом сполук із числівником п’ять і більше. Чому? А тому, що цей числівник у називному-знахідному відмінку, на противагу числівникам два, три, чотири, керує іменником, а саме потребує залежного іменника у формі родового відмінка множини, напр.: п’ять днів, шість вечорів, сім книжок. Із ним узгоджується прикметникове означення, пор.: п’ять сонячних днів, шість довгих вечорів, сім цікавих книжок. Ця форма означення поширилася ще в староукраїнській мові на сполуки із числівниками два, три, чотири, незважаючи на те що в них уже було означення у формі називного відмінка множини. Ось так з’явилося не узгоджене з іменником означення у формі родового відмінка множини в сполуках на зразок два щасливих роки, три незабутніх зустрічі.

У сучасній українській літературній мові обидві форми прикметникового означення в сполуках із числівниками два, три, чотири – правильні й активно вживані. Обмежень у виборі якоїсь із двох відмінкових форм немає. Практики відзначають лише переважне вживання означення у формі називного відмінка множини з іменниками жіночого роду (дві маленькі дівчинки; три бурхливі ріки) і означення у формі родового відмінка множини – з іменниками чоловічого та середнього роду (два вишиваних рушники; чотири українських села). Проте це не означає, що з другою формою означення такі іменники не можуть поєднуватися. Правильно вживати дві маленькі дівчинки і дві маленьких дівчинки; три бурхливі ріки і три бурхливих ріки; два вишиваних рушники і два вишивані рушники; чотири українських села і чотири українські села.

П’ятеро жінок із телесеріалу…

У підручниках і посібниках з української мови зазначено, що збірні числівники вибірково поєднуються з іменниками, серед яких подано іменники середнього роду – назви недорослих істот (двоє лошат, п’ятеро качат, десятеро гусят) і предметів (троє вікон, четверо коліс, п’ятеро відер), чоловічого роду на позначення осіб чоловічої статі (двоє вояків, семеро сміливців) та множинні іменники (двоє воріт, восьмеро саней, троє ножиць). Тут же застерігають, що збірні числівники не сполучаються з назвами осіб жіночої статі. Проте мовна практика, насамперед української періодики, останнім часом спростовує це застереження, пор.: Попри те що головних героїнь у телесеріалі “Відчайдушні домогосподарки” номінально четверо, де-факто центральними зірками історії є п’ятеро жінок (Україна молода, 8.04.2010); За словами журналіста, свідками побиття стало троє дівчат, які сиділи на лавці неподалік (Україна молода, 15.04.2010). Одні вважають такі вживання ненормативними, інші вбачають у них початок нової тенденції у використанні збірних числівників. Чи стануть вони звичними і нормативними? Поживемо – побачимо.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: