ЗАКІНЧЕНИЙ РОМАНТИЗМ НА ПРИКЛАДІ ДВОХ

(ДИСКЛЕЙМЕР (ох ці модні нові слова!) – СОВІСТІ В МЕНЕ НЕМАЄ І НЕ БУДЕ.)

2012-ий. Я студент 5-курсник. Я вже у всіх предметах прошарений (в основному їх вели ті ж викладачі). В мене, нарешті, за довгі роки виробився свій графік занять (ага, правильно подумали), підйому і розкладу дня.

В березні мені іще було заєбісь. Ті проблеми і терки, з якими я зіткнувся пізніш – іще були десь…

Щотижня чи пару раз на тиждень я залазив на 6 поверхівку поруч із педом (недобудову) – і звідти спостерігав вечірні види Сум. Слухаючи в наушниках актуальну по неясним для мене причинам пісню Металліки «Devil`s Dance» (мабуть передчуття піздецца).

Ну й хрін…

Був якийсь із 20-х чисел березня, припустимо, що 24-те. Кожен день щось нове.

Будень-день в мене починався з 8-9 ранку: прокинувся вмивання-прибирання, сніданок і кава з солодощами за столиком перед ноутом. Сиджу до 11-ї, а в останній тиждень – взагалі до 1-ї дня.

Повідомлення в ВК…від ДівчинаЗакинутийВедмідь (на той час називала себе Аlika, а я в свою чергу, пізніш – назвав так квітку і її подружку: співзвучними іменами Aлiкa і Мaлiкa).

- Привіт. Ти любиш допомагати добрим дівчатам?

- Люблю, а що?..

Справа була надзвичайна, а я в свою чергу, надзвичайно вирішив допомогти.

Треба було знайти місце в гуртожитку для ночівлі добрій дівчині. Всіх, кого міг переворушив (не знайшов) і вирішив діяти на експромт, списався за даною мені Алікою посиланням з тою дівчиною – забили зустріч.

Драма пошуку житла розпочалася в годину дня. А в мене пара – на 2:20.

«Ну й хер на пари!», вразі чого – буде аргумент перед всесвітом за свої неудачі

Поїхав в центр, на зустріч з доброю дівчиною…

Як потім я дізнався, пару скасували.

Моя нова знайома дивувала мене своєю тихою вдачею, не розйобаним характером, типу «вгости пивком, якщо не дрищ», була дещо зажуреною і закумареною своїми думками, а може й монологами, програванням ситуацій, сценаріїв, яких було багато…але то її справи і уклад життя.

Мене ніколи добрі дівчата не вгощали кавою…(мабуть дрищі жіночого роду мені попадалися). А ця – вперше бачимося, спілкуємося за те, се і вгощає мене кавою в Магдональдсі. Я розтав. Так мило!

Нашта - було її ВЛАСНЕ ім’я. Мені своє теж подобалося, своє ШЕВРОН.

Це підказувало мені – що вона будує себе по-новому, а не по дідівські, по паспорту чи по прізвиську (могло бути Лєна КАЛЮЖА, або Валя ВРОТ)

Далі нічого такого особливого. Я романтизував, містифікував ситуацію з даною лише мені своєю імпресивністю. Мегадез, дощ, В-ЗначитьВендетта,ХорошіВчинкиВинагороджуються, Карми і всякі такі речі... про все це і не тільки я тараторив перед Наштою, сидячи в магдаці, поки не закінчиться дощ і не вирішаться Її нагальні справи.

І ось – все склалося благополучно, той експромт з яким я йшов як Рембо на кабанів – виправдав себе.

Все що з нами трапляється – на удачу і робить нас кращими.

Мене попросила наша героїня написати пару компліментів про неї.

Мама мене не знає так добре, як Нашта. Хоча ми з останньою якби не бачимося взагалі.

Тому, я не звик брехати, підмазуватися, а тим більше підлизуватися.

Я валю правду як хочу, іноді скрашуючи її недомовками. Виходить красиво

За що я уважаю тебе, дорога Н., так це те, що ти бросила мудозвона, проміняла ханжового пацанчега…а потім вийшла за добротного чоловіка, хотя останнє було лишнім. Но ти ісправляєшся.

Ти пишеш похуїстичні байки про навколишнє на обичном суржику, що робить тебе Гоголем жіночого роду. Бо те що ти пишеш – пиздато сказано, пиздато підмічено, з накрученою іронією, до легкої долі сарказму – що дуже мені треба, як пріключєнія на свій жоп.

«Моя мама каже, що всі оті пєчєння – то гавно, там немає що їсти. Подержиш в роті і неясно – що там було воздух чи фігня з воздуха» (переказую одну з розповідей з текстових слів авторки)

Нашта каже, що їй пришлося лічится в дурці, від нервово струсу.

І це знаменательно. В цьому поганого нічого немає. Погане – це всі ті, хто доводить нас до лікування (чи до тюрми).

Всі круті особи рано чи пізно проходили цей етап. Даже Є. Лєтов в свій час лежав в «психбольничке», заставили…до цього він був панком розпиздяєм, а став – мучеником панком розпиздяєм, але мудрим.

Нашта теж, вся в мудрих панків пішла. А я теж вважаю, що в мені сидить панк і час від часу я доводжу це, випісюючи смайлик на асфальті. Уважуха Нашті за екстрім-лєчєніє.

2016-07, 20-21

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: