ТОР 5 статей: Методические подходы к анализу финансового состояния предприятия Проблема периодизации русской литературы ХХ века. Краткая характеристика второй половины ХХ века Характеристика шлифовальных кругов и ее маркировка Служебные части речи. Предлог. Союз. Частицы КАТЕГОРИИ:
|
Організаційно-правові форми місцевого самоврядування зарубіжних країн.При характеристиці організації муніципального управління в зарубіжних країнах слід враховувати, що специфіка муніципальних організаційних форм, поєднання і взаємодія місцевого самоврядування і державного управління визначається історичними, географічними, демографічними особливостями тієї або іншої країни, політичним режимом, а також правовою системою. Найбільш типові приклади організаційно-правових форм місцевого самоврядування дають такі держави як Великобританія, США, Франція і ФРН. Докладніше про них йдеться в темах, присвячених цим країнам. У ряді європейських країн представниками держави є мери (бургомістри) муніципалітетів. Так, в Бельгії бургомістр призначається королем з числа членів місцевої (комунальної) ради, будучи одночасно представником короля і головним магістратом комуни. У Голандії бургомістр, що є головою виконавчого органу муніципалітету, призначається королівським указом за рекомендацією королівського комісара у справах такої провінції після консультації з муніципальною радою. Він наділений деякими державними повноваженнями. На нього, зокрема, покладено відповідальність за роботу поліції і пожежних служб. В цілому, первинним осередком місцевого самоврядування в зарубіжних країнах є, як правило, міські і сільські комуни, які можуть по-різному іменуватися. У Данії, наприклад, вони називаються муніципалітетами. Муніципалітети (комуни) можуть значно відрізнятися один від одного розмірами території, чисельністю населення. У деяких країнах створюються невеликі самоврядні територіальні осередки, що не мають статусу муніципалітетів. Наприклад, в Іспанії, налічується більше 3670 місцевих громад, розмір яких менший розміру комуни. Вони мають назви: хутір, прихід, поділ тощо. Законодавство зарубіжних країн про місцеве самоврядування не виключає можливості об'єднання комун і створення між-громадських об'єднань. Так, в Іспанії існує така форма об'єднання комун, як синдикати комун. Синдикати комун — це добровільні асоціації комун, направлені на спільне здійснення певних робіт, що належать до компетенції заінтересованих комун. Розміри території муніципалітетів, чисельність їх населення, структура управління — важливі чинники, що впливають на характер і зміст реформ місцевого самоврядування, які здійснювалися в зарубіжних країнах після Другої світової війни і проводяться сьогодні у ряді країн. Однією з тенденцій цих реформ є укрупнення муніципалітетів, зокрема, у Великобританії, ФРН, Скандинавських країнах. Розширення суспільних завдань, що відбулося після Другої світової війни, а також вимоги населення впливати на вирішення цих завдань на місцевому рівні стали підставою для децентралізації великої кількості суспільних завдань, передання їх на вирішення муніципалітетів. Так, в Данії перед реформою місцевого самоврядування в 1970 р. було 1297 сільських і 88 міських муніципалітетів. Впродовж реформи вони були перетворені в 275 великих муніципалітетів. Метою реформи було створення "життєздатних" муніципалітетів з територією і податковою базою, які дозволяли органам місцевого самоврядування ефективно вирішувати місцеві питання. Муніципальний зарубіжний досвід свідчить, що питання зміни меж муніципалітетів, їх скасування, злиття повинно вирішуватися законодавчим шляхом, з урахуванням думки заінтересованих муніципалітетів та населення. За всією різноманітності систем місцевого самоврядування в країнах, що розвиваються, для них характерні наступні загальні ознаки: 1.Системи місцевого самоврядування грунтуються на принципах виборності місцевих органів, поєднання представницьких місцевих установ з традиційними формами безпосередньої демократії і різними самоврядними організаціями населення. 2. Вагома роль в місцевому управлінні призначених зверху представників центральної влади, тобто так званого "прямого державного управління на місцях". 3. Помітний розвиток функцій, пов'язаних з вирішенням економічних і соціальних завдань, особливо у сфері освіти, охорони здоров'я, комунального господарства, громадських робіт.
Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском:
|