Визначення напрямів на місцевості і карті

Зорієнтуватись – значить визначити своє положення відносно сторін горизонту. Найточніше це можна зробити за допомогою компасу. Напрям будь-якої лінії на місцевості можна визначити відносно іншого напряму, тобто визначити кут між вихідним напрямом і лінією, напрям якої вимірюємо. За вихідні напрями прийняті: географічний (дійсний), осьовий (середній дійсний меридіан зони), магнітний (напрям магнітної стрілки). Залежно від прийнятого початкового напряму розрізняють азимут географічний (дійсний), азимут магнітний і дирекційний кут (мал.5).

Щоб визначити орієнтувальні кути і взаємозв’язок між ними, необхідно знати величини магнітного схилення та зближення меридіанів.

Точки, де сходяться силові ліній, називаються магнітними полюсами (мал.6). Магнітні полюси не збігаються з географічними, тому у кожній точці поверхні Землі між географічним меридіаном і напрямом магнітної стрілки утворюється горизонтальний кут δ, який є магнітним схиленням стрілки. Схилення може бути східним (додатнім), якщо північний кінець магнітної стрілки відхиляється на схід, і західним (від’ємним), якщо стрілка відхиляється на захід від дійсного меридіана. Схилення δ змінюється із зміною місця і часу. На топографічних картах під південною рамкою зазначають середнє магнітне схилення в даному районі та величину.

Зближення меридіанів – горизонтальний кут ν у заданій точці між її географічним меридіаном (вертикальною стороною внутрішньої рамки топографічної карти) і лінією, паралельною осі абсцис Х або осьовому меридіану зони. Зближення меридіанів має додатні значення (східне) і від’ємні значення (західне).

Азимут А – двогранний кут, який визначають у градусах за ходом годинникової стрілки і відмічають від північного напряму площини меридіана точки спостереження до вертикальної площини, що проходить через цю точку і заданий напрям. Азимути мають значення від 0˚ до 360˚ . Якщо початковим є географічний (дійсний) меридіан – азимут називають дійсним або географічним Ад; якщо ж початковим є магнітний меридіан – азимут називають магнітним Ам. Географічний і магнітний азимути пов’язані залежністю:

Ад = Ам + δ.

Горизонтальний кут, який відраховують за ходом годинникової стрілки від північного напряму осьового меридіану або лінії, паралельної йому, до напряму заданої лінії, називається дирекцій ним кутом α, який змінюється від 0º до 360º . Залежність між дійсним азимутом і дирекцій ним кутом: Ад = α + (± ν). Щоб перейти від величини Ам до α, слід ввести поправку на δ, та ν, тобто на різницю магнітного схилення і кута зближення меридіанів, що називають поправкою напряму:

П = (± δ) - (± ν), α = Ам + δ± ν або α = Ам + П.

Іноді орієнтування ліній зручніше виражати гострими кутами – румбами. Румбом r називають гострий кут, який відлічують від найближчого напряму меридіана (північного або південного) до заданого напряму ліній. Величина румбів - від 0º до 90º . Румби бувають дійсними, магнітними, дирекцій ними (за вихідним меридіаном). Називають румби за назвою чверті, в якій проходить лінія (ПнСх: 35º , ПдСх: 55º , ПнЗх: 24º , ПдЗх: 30º) (мал.7-І).

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: