Семінарське заняття №5

Мета: Сформувати уявлення про роль комунікативності вчителя в професійній діяльності, про способи комунікативного самовиховання, про головні компоненти комунікативності.

Обладнання: навчальні підручники, методичні рекомендації.

Основні поняття теми: педагогічне спілкування, функції, стилі, структура педагогічного спілкування.

Хід заняття:

1. Перевірка теоретичних знань.

2. Виконання практичного завдання.

Питання для обговорення:

1. Поняття педагогічного спілкування, функції, види.

2. Структура педагогічного спілкування

3. Стилі педагогічного спілкування.

4. Основні компоненти першого знайомства вчителя з класом.

Основна література:

1. Введение в специальность. Учебное пособие. / Под ред. Рувинского. - М, 1988.

2. Кан-Калик В.А. Учителю о педагогическом общении. - М, 1987.

3. Педагогічна майстерність. Підручник /Заред. І.А. Зязюна. -К. 1997.

Додаткова література:

1. Тематика Поль Л. Сопер. Основи искусства речи. Пер. с англ. – Р.-на-Дону, 1999.

2. Тевлів Б.Л. Порадник керівникам школи. - К, 1998.

Короткий зміст теми:

На першому етапі роботи з'ясуйте значення таких понять "комунікація", "педагогічне спілкування", "стиль спілкування". Охарактеризуйте професійне і непрофесійне педагогічне спілкування, наведіть приклади, зробіть аналіз педагогічного спілкування з різних боків: перцептивного, інтерактивного та комунікативного.

Визначте головні ознаки педагогічного спілкування. Розгляньте психологічний портрет особистісно-орієнтованого вчителя, порівняйте його з психологічним портретом знайомого вам вчителя.

Професійне педагогічне спілкування – комунікативна взаємодія педагога з учнями, батьками, колегами по роботі спрямована на встановлення сприятливого психологічного клімату, психологічну оптимізацію діяльності і стосунків.

На основі особистих якостей у процесі професійної підготовки у педагога мають бути сформовані необхідні педагогічні вміння. Психолого-педагогічні якості у поєднанні із вміннями створюють надійні підвалини для формування педагогічної майстерності.

Зважаючи на характер і особливості педагогічної діяльності варто виділити такі вміння учителя-вихователя.

1. Конструктивні вміння, які забезпечують:

— планування навчально-виховної роботи відповідно до вимог навчальних планів і програм;

— вибір доцільних форм і видів діяльності;

— вибір дійових методів виховного впливу;

— планування перспективних напрямів керівництва дитячим колективом;

— здійснення індивідуального і диференційованого підходу до учнів.

2. Комунікативні вміння, які передбачають в цілому забезпечення адекватних стосунків з колективом та окремими вихованцями ї допомагають:

- встановлювати педагогічне вмотивовані контакти з учнями, колективом, батьками, своїми колегами;

- регулювати міжособистісні стосунки учнів у первинному колективі (на рівні класу, групи), а також взаємини первинного колективу із загально-шкільним.

3. Організаторські вміння є запорукою:

- організації і керування дитячими колективами, забезпечення їх розвитку;

- забезпечення педагогічне доцільної діяльності дитячих колективів;

- надання допомоги дитячим громадським організаціям;

- організації роботи з батьками, залучення громадськості на допомогу. школі у вихованні дітей.

4. Дидактичні вміння, які допомагають:

- пояснювати учням зміст навчального матеріалу з урахуванням їхнього віку

- керувати самостійною пізнавальною діяльністю учнів, сприяти розвитку у них інтелектуальних потенційних можливостей;

- озброювати школярів методами самостійної пізнавальної діяльності.

5. Перцептивні вміння (від лат. регсерііо - сприймання, пізнання; чуттєве сприйняття, розуміння і оцінка людьми соціальних об’єктів – інших людей, самих себе, груп та ін.); до яких належать:

- здатність проникати у внутрішній світ школярів; адекватно сприймати і розуміти психічний стан вихованців;

- спостережливість, яка дає, змогу розуміти реальний стан вихованця в конкретній ситуації.

6. Сугестивні вміння (від лат. – навіюю), які проявляються у безпосередньому емоційно-вольовому впливі на вихованців з метою створення у них певного стану, спонукання до конкретних дій.

7. Пізнавальні вміння охоплюють:

— вивчення учнів, дитячого колективу, складання характеристик;

— вивчення нової психолого-педагогічної та іншої літератури, використання досягнень науки у практиці;

— аналіз передового педагогічного досвіду і його творче використання у власній практиці.

8. Прикладні вміння лежать в основі:

- володіння вміннями і навичками творчого характеру малювати, танцювати, грати на музичних інструментах, вишивати, ліпити, моделювати, плести та ін;

- володіння технічними засобами навчання, комп’ютерною технікою.

9. Вміння в галузі педагогічної техніки. Педагогічна техніка – це сукупність раціональних засобів і прийомів та особливостей поведінки учителя-вихователя, скерованих на ефективну реалізацію обраних ним методів навчально-виховної роботи з окремим вихованцем або колективом відповідно до потреб і особливостей конкретних об’єктивних та суб’єктивних обставин. У процесі оволодіння педагогічною технікою учитель має виробити такі вміння:

- одягатися з урахуванням індивідуальних особливостей, прийнятого у суспільстві стилю, вимог культури та особливостей діяльності;

- володіти собою, оцінювати свої почуття у конкретній ситуації, психічний стан вихованців, обирати потрібну тактику дій відповідно до педагогічних завдань;

- володіти голосом, тоном, темпом, ритмом педагогічного мовлення;

- володіти жестами і мімікою;

- уміння ходити, стояти, сидіти;

- володіти навиками психотехніки (вміння застосовувати знання про психіку людини для розв’язання практичних завдань).

З'ясуйте структуру педагогічного спілкування, охарактеризуйте кожний його етап, визначте правила оптимізації взаємодії особистостей при спілкуванні.

Структура педагогічного спілкування:

1. Моделювання педагогом майбутнього спілкування (прогностичний етап). Передбачають можливі способи комунікації, прогнозують сприймання співрозмовником змісту взаємодії. Залучення учня до взаємодії, створення творчої атмосфери, відкрити простір для індивідуальності кожного учня.

2. Комунікативна атака – завоювання ініціативи, встановлення емоційного і ділового контакту (механізми впливу зараження, навіювання, переконання, наслідування).

3. Керування спілкуванням – свідома і цілеспрямована організація взаємодії з коригуванням процесу спілкування відповідно до його мети.

4. Аналіз спілкування – порівняння мети, засобів з результатами взаємодії, моделювання подальшого спілкування.

Розгляньте стилі педагогічного спілкування за І.А. Зязуном та за В.А. Кан-Каліком. проаналізуйте їх, наведіть приклади з власного досвіду (за якими критеріями ви визначаєте стиль спілкування того чи іншого вчителя (викладача)).

Стиль – це усталена система способів та прийомів, які використовує вчитель у взаємодії.

Авторитарний – стиль диктату, коли підлеглий розглядається тільки як пасивний виконавець і йому фактично відмовлено в праві на самостійність і ініціативу(наказ, вказівка, інструкція, догана).

Демократичний – стиль що ґрунтується на глибокій повазі до особистості кожного; засадою для нього є довіра й орієнтація на самоорганізацію, самоуправління особистості та колективу(заохочення, порада, інформація, координація, що розвиває в учнів упевненість у собі, ініціативність).

Ліберальний – стиль характеризується браком стійкої педагогічної позиції; виявляється у невтручанні, низькому рівні вимог, формальному розв’язанні проблем(форми зовні нагадують демократичні, але через відсутність власної активності і зацікавленості, нечіткість програми і брак відповідальності у самого керівника робота йде на самоплив, виховний процес некерований).

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: