Позбавлення волі на певний строк

Відповідно до ст.63 КК України покарання у виді позбавлення волі полягає в ізоляції засудженого та поміщенні його на певний строк до кримінально-виконавчої установи.

Позбавлення волі встановлюється на строк від одного до п'ятнадцяти років.

Позбавлення волі є основним покаранням (ч. 1ст. 52 КК України), відповідно до якого засуджений ізолюється від суспільства шляхом поміщення його на строк, встановлений вироком суду, в спеціальну кримінально-виконавчу установу. При відбуванні цього покарання засуджений обмежується в праві вільного пересування, виборі місця проживання і роботи, в спілкуванні зі своїми близькими, використанні свого часу; його життя та діяльність підпо­рядковується режиму відбування покарання тощо.

Позбавлення волі відбувається засудженим у виправно-трудових установах, вид яких і відповідний режим визначаються Державним департаментом України з питань виконання покарань (статті 12, 19 ВТК).

Позбавлення волі належить до загальних (універсальних) покарань і може бути призначене будь-якій особі, за винятком тих обмежень, що встановлені для застосування цього покарання щодо неповнолітніх (див. коментар до ст. 102 КК України).

Позбавлення волі є покаранням строковим і відповідно до ч. 2 ст. 63 КК України може бути призначене в межах (на строк) від одного до п'ятнадцяти років.

Покарання у виді позбавлення волі може бути призначене судом лише в тому випадку, якщо воно передбачене в санкції статті Особливої частини КК України, за якою засуджується винний. Якщо така санкція є альтернативною і у неї поряд із позбавленням волі передбачені інші, менш суворі види покарань, то призначення судом позбавлення волі повинне бути обов'язково мотивоване у вироку (ч. 2 ст. 334 КПК).

Покарання у виді позбавлення волі не може бути призначене в порядку переходу до іншого, більш м'якого виду покарання на підставі ч. 1 ст. 69 КК України, оскільки більш суворе порівняно з ним довічне позбавлення волі (ст. 64 КК України) у всіх випадках фігурує в санкціях статей Особливої частини КК в альтернативі з позбавленням волі на певний строк. Тому на підставі ч. 1 ст. 69 КК України можливе лише призначення позбавлення волі нижче від найнижчої межі, встановленої для цього виду покарання в конкретній санкції.

Застосування позбавлення волі як більш м'якого покарання можливе лише на підставі ч. 2 ст. 87 КК України, коли актом про помилування здійснюється заміна призначеного судом довічного позбавлення волі (ст. 64 КК України) покаранням, передбаченим ст. 63 КК України, на строк не менше двадцяти п'яти років (див. коментар до статей 64 та 87 КК України).

Призначене судом покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років може бути замінене військовослужбовцям покаранням у виді службових обмежень (див. коментар до ч. 1 ст. 58 КК України) або у виді тримання в дисциплінарному батальйоні (див. коментар до ч. 1 ст. 62 КК України). Заміна позбавлення волі або невідбутої його частини більш м'яким видом покарання можлива і при застосуванні ст. 82, ч. 4 ст. 83, статей 85—87 КК України.

Особа, засуджена до позбавлення волі, може бути звільнена від його відбування: а) з випробуванням (статті 75, 79 КК України); 6) умовно-достроково (ст. 81 КК); в) достроково (статті 83—87 КК України).

Покарання у виді позбавлення волі призначається неповнолітнім із дотриманням вимог ст. 102 КК України.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: