Кризи психологічного становлення практичного психолога.

У структурі адаптації особистості до ситуації кризи професійного становлення ми виділили такі основні компоненти: психологічний, функціонально-професійний, особистісно-професійний та соціально-психологічний. Так, стан високого ступеню психологічної адаптованості як результат процесу адаптації індивіда до нових умов і вимог діяльності характеризує емоційну сферу особистості: емоційну стійкість як показник загального рівня психологічної адаптованості.Показниками високого ступеню психологічної адаптованості є адекватне емоційне реагування людини на кризову ситуацію з адекватною її оцінкою та оцінкою себе в цій ситуації, що пов’язано з достатнім рівнем розвитку емоційно-вольових якостей та впевненості у собі: здатність свідомо керувати своїми емоціями з високим рівнем саморегуляції, рішучість, дисциплінованість, організованість, самоконтроль тощо. Дезадаптованість же пов’язана із такими емоційними реакціями на ситуацію як депресія, тривожність, негативне самопочуття, фрустрації як показники переживання людиною кризових станів.Стан функціонально-професійної адаптованості як результат процесу адаптації молодої людини до професійних (до них ми відносимо і навчальні також) задач, дій та операцій, які він виконує, впливає на успішність діяльності і характеризує мотиваційну сферу особистості. У студентських групах значущим показником функціонально-професійної адаптованості виявилася навчальна продуктивність, в групах безробітних – рівень індивідуальної активності, проявлений ними в ситуаціях професійних змін (вибір нової спеціальності, факт перекваліфікації або пасивність і очікування, що ситуація сама зміниться). Емпірично було доведено, що базові показники функціонально-професійної адаптованості: мотивації досягнення успіху у співвідношенні з показниками мотивації уникнення невдач, показники рівня потреби в досягненнях, наявність актуальності професійних цінностей та внутрішній локус контролю з високим рівнем відповідальності впливають на вищезазначені критерії результативності адаптаційного процесу.Стан особистісно-професійної адаптованості як результат процесу адаптації молодої людини до діяльності та професії оцінювався нами як високий за умови наявності особистісних рис, які відповідають вимогам фахово-професійного оточення. Стан соціально-психологічної адаптованості як результат процесу адаптації молодої людини до соціальних аспектів професійного середовища досліджувався нами через виявлення ступеня задоволення у студентів: міжособистісними стосунками в групі, діловими стосунками з керівництвом, зокрема викладачами, навчальною діяльністю та майбутньою професією і життям взагалі; у безробітних – ступеня задоволення стосунками в групі осіб, що перекваліфіковуються, стосунками з керівництвом центру зайнятості, вибраною спеціальністю і життям взагаліМіж наведеними типами адаптивності немає чітких меж. Але вони не є ідентичними. Всі їх ми відносимо до структури професійної адаптації.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: