Деструкції та розвиток психолога.

Будь-яка діяльність, у тому числі і професійна, накладає свій відбиток на людину. Робота може сприяти особистісному розвитку, але може мати і негативні для особистості наслідки. Проблема в балансі - співвідношенні позитивних і негативних змін особистості працівника. Професійні деструкції проявляються у зниженні ефективності праці, у погіршенні взаємин з оточуючими, у погіршенні здоров'я і головне - у формуванні негативних особистісних якостей і навіть - у розпаді цілісної особистості працівника.

Розглядаючи професійні деструкції в загальному плані, Е.Ф. Зеер зазначає: "... багаторічне виконання однієї і тієї ж професійної діяльності призводить до появи професійної втоми, збіднення репертуару способів виконання діяльності, втрати професійних умінь і навичок, зниження працездатності... вторинна стадія професіоналізації з багатьох видів професій типу" людина - техніка "," людина - природа ", змінюється депрофессионализации... на стадії професіоналізації відбувається розвиток професійних деструкцій.

Професійні деструкції - це поступово накопичилися зміни сформованої структури діяльності й особистості, що негативно позначаються на продуктивності праці та взаємодії з іншими учасниками цього процесу, а також на розвитку самої особистості".

А. К. Маркова виділила наступні тенденції розвитку професійних деструкції:

-відставання, уповільнення професійного розвитку порівняно з віковими та соціальними нормами;
-несформованість професійної діяльності (працівник як би "застряє" у своєму розвитку);

-дезінтеграція професійного розвитку, розпад професійної свідомості і як наслідок - нереалістичні цілі, помилкові смисли праці, професійні конфлікти;
-низька професійна мобільність, невміння пристосуватися до нових умов праці та дезадаптація;

-неузгодженість окремих ланок професійного розвитку, коли одна сфера як би забігає вперед, а інша відстає (наприклад, мотивація до професійної праці є, але заважає відсутність цілісного професійної свідомості);

-згортання раніше наявних професійних даних, зменшення професійних здібностей, ослаблення професійного мислення;

-спотворення професійного розвитку, поява раніше відсутніх негативних якостей, відхилення від соціальних та індивідуальних норм професійного розвитку, що змінюють профіль особистості;

-поява деформацій особистості (наприклад, емоційного виснаження і вигорання, а також ущербної професійної позиції - особливо в професіях з вираженою владою і популярністю);
-припинення професійного розвитку через професійних захворювань або втрати працездатності.

Рівні професійних деструкцій:

1. Загальнопрофесійні деструкції, типові для працівників даної професії. Наприклад: для лікарів - синдром "жалісливий втоми" (емоційна індиферентність до страждань хворих); для працівників правоохоронних органів - синдром "асоціальної перцепції" (коли кожен сприймається як потенційний порушник); для керівників - синдром "вседозволеності" (порушення професійних та етичних норм, прагнення маніпулювати підлеглими).

2. Спеціальні професійні деструкції, що у процесі спеціалізації. Наприклад, в юридичних та правозахисних професіях: у слідчого - правова підозрілість; у оперативного працівника - актуальна агресивність; у адвоката - професійна спритність, у прокурора - обвинувальному. У медичних професіях: у терапевтів - прагнення ставити "загрозливі діагнози; у хірургів - цинізм; у медсестер - черствість і байдужість.

3. Професійно-типологічні деструкції, обумовлені накладенням індивідуально-психологічних особливостей особистості на психологічну структуру професійної діяльності. В результаті - складаються професійно та особистісно обумовлені комплекси: 1) деформації професійної спрямованості особистості (спотворення мотивів діяльності, перебудова ціннісних орієнтацій, песимізм, скептичне ставлення до нововведень), 2) деформації, що розвиваються на основі яких здібностей: організаторських, комунікативних, інтелектуальних і т.д. (Комплекс переваги, гіпертрофований рівень домагань, нарцисизм...); 3) деформації, зумовлені особливостями характеру (рольова експансія, владолюбство, "посадова інтервенція", домінантність, індиферентність...). Все це може виявлятися у різних професіях.

4. Індивідуальні деформації, зумовлені особливостями працівників найрізноманітніших професій, коли окремі професійно важливі якості, як втім, і небажані якості, надмірно розвиваються, що призводить до виникнення сверхкачеств або акцентуацій. Наприклад: надміру відповідальні, суперчестность, гіперактивність, трудовий фанатизм, професійний ентузіазм, нав'язлива педантичність та ін "Дані деформації можна було б назвати професійним кретинізмом", - пише Е.Ф. Зеер (Там же. С. 159).

Але у психологів є одна важлива особливість у формуванні негативних якостей. По суті своїй психологія орієнтована на розвиток справжнього суб'єкта життєдіяльності, на формування цілісної самостійної і відповідальної за свою долю особистості. Але багато психологів часто обмежуються лише формуванням окремих властивостей, якостей і характеристик, з яких нібито і складається особистість (хоча суть особистості - в її цілісності, в орієнтації на пошук головного сенсу свого життя). У підсумку така фрагментарність породжує ситуації, коли психолог, по-перше, намагається виправдати для себе свій професійний примітивізм (що виражається у свідомому відході від складніших професійних проблем і формуванням фрагментарного людини, але не цілісної особистості) і, по-друге, неминуче перетворює самого себе у фрагментарну особистість. Важлива риса такої фрагментарною особистості виявляється в тому, що вона позбавлена ​​головної ідеї (сенсу, цінності) свого життя і навіть не намагається її знайти для себе - їй і так «добре».

Професія психолог надає особистості прекрасні можливості і для творчого напруження, і для вирішення дійсно значимих особистісних і суспільних проблем, і для повноцінного саморозвитку і самореалізації психолога.

Е.Ф. Зеер позначає й можливі шляхи професійної реабілітації, що дозволяють в якійсь мірі знизити негативні наслідки таких деструкцій:

підвищення соціально-психологічної компетентності та аутокомпетентності;

діагностика професійних деформацій і розробка індивідуальних стратегій їх подолання;

проходження тренінгів особистісного і професійного зростання. При цьому серйозні і глибокі тренінги конкретним працівникам бажано проходити не в реальних трудових колективах, а в інших місцях;

рефлексія професійної біографії і розробка альтернативних сценаріїв подальшого особистісного і професійного зростання;

профілактика професійної дезадаптації початківця фахівця;

оволодіння прийомами, способами саморегуляції емоційно-вольової сфери та самокорекції професійних деформацій;

підвищення кваліфікації та перехід на нову кваліфікаційну категорію або посаду (підвищення почуття відповідальності та новизни роботи).

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: