Засоби медичного захисту

Засоби медичного захисту - це засоби, що використовуються для попередження уражень радіоактивними речовинами та надання першої медичної допомоги..

Вони поділяються на групи:

за використанням:

- індивідуальні видаються при загрозі виникнення надзвичайних ситуацій(АІ-2);

- ІПП-8;

- ППІ;

- групові (призначені для оснащення медичних та аварійно-рятувальних формувань, до них відносять набори, комплекти, укладки тощо);

за призначенням:

- для індикації радіоактивних речовин;

- для попередження уражень радіоактивними речовинами;

- для надання невідкладної медичної допомоги і лікування постраждалих;

- за видом факторів, що впливають:

- засоби медичного протирадіаційного захисту

Коротка характеристика індивідуальних засобів медичного захисту.

Аптечка індивідуальна (АІ-2) - призначена для надання першої медичної допомоги (шляхом само- і взаємодопомоги) при загрозі або ураженні радіоактивними речовинами, а також для профілактики шоку. АІ-2 скомпонована у пластмасовій коробці з гніздами, в яких знаходяться лікарські засоби.

Гніздо 1.Шприц-тюбик (1 мл 2% розчину промедолу) - це знеболюючий засіб, його застосовують при гострому і хронічному больовому синдромі середньої і сильної інтенсивності. Вводиться внутрішньом’язево або під шкіру. В мирний час цей засіб зберігають окремо.

Гніздо 3. Великий пенал білого кольору з 15 пігулками сульфадиметоксину по 0,2 г (протибактеріальний засіб № 2). Приймається при шлунково-кишкових розладах, які виникають після опромінення та для проведення екстреної неспецифічної профілактики інфекційних захворювань в першу добу, 7 пігулок за один прийом, наступні дві доби - по 4 пігулки.

Гніздо 4. В двох пеналах рожевого кольору знаходиться радіозахисний засіб № 1, по 6 пігулок препарату цистамін в кожному. Приймається з профілактичною метою при загрозі опромінення за 30-40 хвилин у кількості 6 пігулок, а при подальшому перебуванні в зоні радіаційного забруднення, через 4-5 годин, ще 6 пігулок.

Гніздо 6. Пенал молочного кольору з 10 пігулками препарату йодистого калію по 0,125 г кожна (радіозахисний засіб № 2). Приймають по одній пігулці щоденно протягом 10 днів. Блокує щитовидну залозу від впливу радіоактивного йоду - 131.

Гніздо 7. В пеналі синього кольору 5 пігулок препарату етаперазін по 0,006 г протиблювотний засіб. Використовується для усунення первинної реакції організму на гостре опромінення, яка проявляється нудотою і блювотою, приймають по одній пігулці.

Пакет перев’язувальний індивідуальний (ППІ) використовується як асептична пов’язка на раневі і опікові поверхні, а також для зупинки зовнішньої кровотечі та герметизації відкритого пневмотораксу. Він складається із стерильного бинта, двох ватно-марлевих подушечок (одна - нерухома), шпильки. Вміст пакету знаходиться в прогумованій герметичній упаковці.

29. Фази аварій на АЕС, їх характеристика. Заходи щодо захисту населення за фазами аварії.

Рання фаза включає період від початку викиду РР у атмосферу до моменту його припинення та завершення формування радіоактивного сліду. Тривалість цієї фази може становити від кількох годин до декількох діб.

Середня (проміжна) фаза охоплює період від моменту формування радіоактивного сліду до виконання усіх заходів щодо захисту населення. Тривалість цієї фази може становити від кількох днів до декількох місяців.

Пізня фаза – це після аварійний чи відновлюваний період, коли відбувається поступове повернення до нормальних умов життєдіяльності. Вона триває багато років і завершується одночасно зі скасуванням всіх обмежень на життєдіяльність населення на забруднених територіях.

30. Прилади, системи та засоби контролю радіаційного стану. Оснащення особового складу постів радіаційного спостереження і груп радіаційної розвідки.

Особовий склад постів та ланок повинен бути добре підготовленим для проведення радіаційної розвідки, мати відповідні прилади та технічні засоби, а саме:

- індивідуальні засоби захисту органів дихання (респіратор, протигаз);

- індивідуальні засоби захисту шкіри (ОЗК, костюм Л-1);

- індивідуальні дозиметри (ДКП-50А, ІД-1, ІД-11);

- засоби оповіщення, зв’язку (подача сигналу “Радіаційна небезпека” голосом), по телефону, частими ударами в металевий предмет та ін.);

- засоби обмеження забруднених районів із зазначенням рівнів радіації (комплект знаків обмеження КЗО-1);

- прилади радіаційної розвідки (ДП-5А, Б, В; ІМД-1Р та ін.).

31. Аварії на хімічно небезпечних об'єктах. Стійкі та нестійкі, швидкодіючі та уповільненої дії небезпечні хімічні речовини, їх характеристика.

В результаті попадання в навколишнє середовище СДОР, на території аварійного об’єкту утворюється зона хімічного зараження, в середині якої виникає осередок хімічного ураження СДОР.

Зона хімічного зараження – територія, на яку поширилася хмара СДОР з небезпечною для людини концентрацією в результаті аварії на ХНО.

Осередок хімічного ураження – територія, в межах якої в результаті аварії на ХНО виникли масові ураження людей, зараження місцевості.

В зоні зараження може формуватись один або декілька осередків хімічного ураження. Осередок хімічного ураження характеризуються стійкістю і швидкості дії СДОР на організм людини.

Критерієм оцінки є 1 година (більше чи менше): стійкість і дія на людину більше 1 години – стійкі і сповільненої дії, менше 1 години – нестійкі і швидкої дії.

За цими критеріями виділяють 4 типи осередків ураження СДОР:

– стійкі, швидкої дії (ФОС, анілін);

– стійкі, сповільненої дії (сірчана кислота, етилсвинець);

– нестійкі, швидкої дії (хлор, аміак, синильна кислота, оксид вуглецю);

– нестійкі, сповільненої дії (бромметил, азотна кислота, гексахлоран)

–

33. Зони хімічного забруднення, їх характеристика.

В результаті попадання в навколишнє середовище СДОР, на території аварійного об’єкту утворюється зона хімічного зараження, в середині якої виникає осередок хімічного ураження СДОР.

Зона хімічного зараження – територія, на яку поширилася хмара СДОР з небезпечною для людини концентрацією в результаті аварії на ХНО.

34. Осередки хімічного ураження, їх характеристика.

Осередок хімічного ураження – територія, в межах якої в результаті аварії на ХНО виникли масові ураження людей, зараження місцевості.

В зоні зараження може формуватись один або декілька осередків хімічного ураження. Осередок хімічного ураження характеризуються стійкістю і швидкості дії СДОР на організм людини.

Критерієм оцінки є 1 година (більше чи менше): стійкість і дія на людину більше 1 години – стійкі і сповільненої дії, менше 1 години – нестійкі і швидкої дії.

За цими критеріями виділяють 4 типи осередків ураження СДОР:

– стійкі, швидкої дії (ФОС, анілін);

– стійкі, сповільненої дії (сірчана кислота, етилсвинець);

– нестійкі, швидкої дії (хлор, аміак, синильна кислота, оксид вуглецю);

– нестійкі, сповільненої дії (бромметил, азотна кислота, гексахлоран).

Для осередків уражень швидкодіючими речовинами характерно:

- одномоментне (від кількох хвилин до кількох десятків хвилин) ураження значної кількості людей;

- швидкий прояв інтоксикації із значною кількістю тяжких уражень;

- дефіцит часу для органів охорони здоров’я для організації роботи. Вирішальне значення в цих умовах набуває само і взаємодопомога;

- потреба в евакуації постраждалих за один рейс.

Особливості осередків уражень речовинами сповільненої дії:

- формування санітарних втрат йде повільно (декілька годин);

- наявність деякого резерву часу для корегування роботи закладів охорони здоров’я;

- необхідність активного виявлення постраждалих серед населення;

- евакуація здійснюється за декілька рейсів.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: