Главная

Популярная публикация

Научная публикация

Случайная публикация

Обратная связь

ТОР 5 статей:

Методические подходы к анализу финансового состояния предприятия

Проблема периодизации русской литературы ХХ века. Краткая характеристика второй половины ХХ века

Ценовые и неценовые факторы

Характеристика шлифовальных кругов и ее маркировка

Служебные части речи. Предлог. Союз. Частицы

КАТЕГОРИИ:






Характеристика праці .

Умань 2012

План

Вступ

1. Уривки з праці.

2. Характеристика праці.

Висновок

Посилання на текст

Вступ.

Іспанській філософ. Прирівнював філософію до інтелектуального героїзму, позаяк тільки для неї суттєвим елементом пізнавальної діяльності є припущення про непізнаванність свого предмета.

На засадах радикального критицизму й перспективізму X. Ортега-І-Гассет здійснює антропологічно зорієнтоване переосмислення класичної раціоналістичної спадщини; результатом було створення концепції "раціовіталізму" ("життєвого розуму").

Взаємодію людини і суспільства X. Ортега-І-Гассет розглядав крізь призму особистісної відповідальності. У праці "Бунт мас" протиставляє людей, спроможних на зусилля або шляхетство, і юрбу - множину людей без певних чеснот, просту кількість, що перетворилася на соціальну ознаку безособового "загального типу".

 

 

Уривки з праці.

Бунт мас

І. Навала мас

Існує факт, який - на добро чи на зло - важить найбільше в сучасному громадському житті Європи. А саме - в суспільстві маси взяли повну владу. А що маси, зі своєї природи, не повинні та й не здатні керувати власним буттям, а ще менше правити суспільством, то це значить, що Європа переживає тепер найтяжчу кризу, яка лише може охопити народи, держави чи культури. Такі кризи не раз бували в історії. їх ознаки й наслідки відомі. Так само відома їх назва. Це - бунт мас.

<...>

Юрба раптом стала видима і влаштувалася на кращих місцях у суспільстві. Раніше, якщо вона існувала, то лишалася непомітною, займала задній план суспільної сцени; тепер вона вийшла наперед аж до рампи, і це вона - головний діяч. Вже нема чільних героїв: є тільки хор.

Юрба - це поняття кількісне й зорове. Перекладімо його, не змінюючи істоти, на суспільствознавчу термінологію. Тоді ми одержимо поняття суспільної маси. Суспільство - це завжди динамічна єдність двох чинників: меншин і мас. Меншини - це спеціально кваліфіковані одиниці чи групи одиниць. Маса - це сукупність осіб без спеціальної кваліфікації. Отож під масами не слід розуміти головним чином "робітничі маси". Маса - це "рядова людина". Отак проста кількість - юрба - перетворюється в якісне визначення: це якісна однорідність, це суспільна безформність, це людина, що не відрізняється від інших, а є повторенням загального типу. Що ж ми досягнули цим перетворенням кількості в якість? Дуже просто: за допомогою останньої ми розуміємо генезу першої. Ясно, і навіть самозрозуміло, що нормальне утворення юрби вимагає збіжності бажань, ідей і натури в одиницях, що належать до неї. Нам можуть закинути, що так мається з кожною суспільною групою, хоч за яку добірну вона себе вважатиме. Це так, але є істотна різниця.

У групах, що за своїм характером не є юрбою та масою, фактична збіжність членів полягає в якомусь бажанні, в ідеї чи ідеалі, що сам по собі виключає широке розповсюдження. Щоб утворити хоч яку-небудь меншину, доконечно, щоб раніше кожний з особливих, відносно особистих причин відділився від юрби. Отже, його збіжність з іншими членами меншини - другорядна і настає аж по тому, як кожний відосібнився, тому, у великій мірі, це збіжність у розбіжності. Буває, що цей відособлений характер групи виступає назовні, наприклад, в англійських групах, що називають себе "нонконформістами", себто угрупованням тих, яких лучить тільки їхня розбіжність з необмеженою юрбою. Ця злука меншості з метою відділитися від більшості є неодмінним фактором в утворенні кожної меншини.

<...>

В істоті масу можна дефініювати як психологічний факт, не чекаючи на те, щоб одиниці з'явилися в накопиченні. У присутності однієї особи ми можемо пізнати, чи вона належить до маси, чи ні. Маса - це кожний, хто сам не дає собі обґрунтованої оцінки - доброї чи злої, а натомість почуває, що він "такий, як усі", і проте тим не переймається і навіть задоволений почуватися тотожним з іншими. Уявімо собі скромну людину, що спробувала оцінити себе на певних підставах - питаючи себе, чи має такий чи інший хист, чи відзначається в якомусь напрямку, - і збагнула, що не має жодної видатної якості. Ця людина буде почуватись обмеженою і простою, необдарованою, але вона не почуватиметься "масою".

Коли мова про "добірні меншини", лицеміри та шахраї звичайно спотворюють значення цього виразу, наче вони не знають, що добірний чоловік - це не вередун, який вважає себе вищим від інших, а той, хто вимагає від себе більше, ніж інші, хоч він сам, може, й неспроможний сповнити цих вищих вимог. І немає сумніву, що найрадикальніший поділ, який можна провести в людстві, це поділ на два типи: ті, що від себе багато вимагають і беруть на себе все нові труднощі та обов'язки, і ті, що від себе нічого особливого не вимагають, а що для них жити - це бути щомиті тим, чим вони вже є, без зусилля самовдосконалитись, трісками, що їх несе течія.

<...>

Коли ми тепер повернемось до стверджених на початку фактів, то вони недвозначно здадуться нам вісниками зміненого наставляння серед маси. Всі вони вказують на те, що маса вирішила висунутися на передній план суспільного життя, зайняти місця, вживати знаряддя і втішатись насолодами, що досі були призначені для небагатьох. Наприклад: очевидно, що ці місця не були призначені для юрби, бо вони замалі розміром і натовп у них уже не вміститься. А це наочно й чітко вказує на новий факт: маса, не переставши бути масою, витісняє меншини.

Ніхто, я гадаю, не шкодуватиме, що тепер люди уживають насолод на більшу міру і в більшій кількості, як раніше, бо ж тепер вони мають апетит і засоби на це. Лихо в тім, що це рішення мас - перебрати чинності, властиві меншинам, не виявляється та й не може виявитися в самій лише царині насолод, а є загальною рисою нашого часу.

<...>

Характеристика праці.

Отож - попереджуючи те, що ми далі побачимо, - я вірю, що політичні новини недавніх років означають ніщо інше, як політичне панування мас. Стара демократія була обмежена щедрою дозою лібералізму й ентузіазму до закону. Служивши цим принципам, одиниця зобов'язувалася тримати сувору самодисципліну. Під захистом ліберальних засад і правової норми меншини могли діяти й жити. Демократія і право, співжиття під законом - це були синоніми. Сьогодні ми свідки тріумфу гіпердемократії, в якій маса діє безпосередньо без закону, з допомогою матеріального тиску, накидаючи свої прагнення й смаки. Мильно тлумачити нову ситуацію, мовляв, маса втомилася політикою і передає її виконання спеціальним особам. Якраз навпаки. Так було раніше: то була ліберальна демократія. Маса припускала, що, з усіма їх вадами й слабостями, меншини політиків зналися трохи краще на громадських проблемах, ніж вона. Тепер, натомість, маса гадає, що має право накидати і давати законну силу своїм кав'ярняним мудруванням. Я сумніваюся, чи були інші історичні епохи, де юрба правила б так безпосередньо, як у наш час. Тому я говорю про гіпердемократію.

Те саме діється в інших сферах, особливо ж в інтелектуальній. Може, я помиляюсь, але коли автор бере в руку перо, щоб писати на тему, яку він глибоко простудіював, він мусить здати собі справу, що рядовий читач, який ніколи цим предметом не займався, коли прочитає, то не для того, щоб чогось навчитися від нього, а навпаки, для того, щоб осудити його, якщо автор незгодний з тими банальностями, якими набита голова даного читача. Якби одиниці, що утворюють масу, вважали себе особливо обдарованими, то це була б лиш особиста помилка, а не суспільний переворот. Для сьогоднішнього дня характеристично, що простий ум, знаючи, що він простий, насмілюється проголошувати своє право на простацтво і, де хоче, накидає його. У Північній Америці кажуть: бути відмінним - це бути непристойним. Маса розчавлює під собою все, що відмінне, незвичайне, індивідуальне, кваліфіковане й добірне. Хто не схожий на всіх, хто не думає як усі, ризикує, що його усунуть. Та ясно, що ці "всі" насправді не є всі. "Усі" - це нормально була складна єдність мас і розбіжних спеціалізованих меншин. Тепер усі - це тільки маса.

Видатний іспанський мислитель ХХ ст. Хосе Ортега-і-Гасет (1883-1955), у своїх філософських працях торкається різноманітних філософських питань, починаючи від філософії історії соціології та філософської антропології до культурології й естетики. У своєму знаменитому творі «Бунт мас» іспанський філософ розкриває основні принципи деморалізації Європи, наслідком яких стала навала мас. Автор вже на початку твору вказує на важливість цієї проблеми. Ми не маємо право прогнозувати «Бунт мас», бо це не лише якась політична подія, а по своїй суті, означає моральну та інтелектуальну кризу суспільства[1].

Європа терпить період деморалізації та занепаду, але людство на це не хоче звертати увагу. Причиною такої омани є зріст життя, який полягає в тому, що зросла можливість створювати небачені творіння техніки, а отже виготовляти величезну кількість різноманітних речей. Але це ні до чого хорошого не приводить, бо пересічна людина стала, нажаль мислити не під гаслом «Cogito, ergo sum», а «купую – отже існую». Тому, що людина сьогодення вважає, що живе на вершині розвитку цивілізації: не бачить свою власну особисту кризу[2].

Ортега подає конкретні причини постання мас, яку за його словами породжує ХІХ ст.. За певних історичних обставин шляхта втратила свої приватні права, а на її місце прийшла примітивна маса. Нажаль світом керує маса, яка не прагне перевершити себе. Внаслідок появи лібералізму в пересічної людини з’являються громадянські права. Людина маси не має своїх власних поглядів, хоча попри те намагається керувати світом[3].

В цьому Ортега бачать трагедію людства. Адже можуть бути наслідки непередбачувані. Поряд з причинами появи мас, дослідник цього феномену подає вже певні розв’язки цієї проблеми. «Світ і життя здалися відкритими, її душа замкнулася»[4]. Під цим Ортега мав на увазі, що людина стала байдужою до засад цивілізації і через це людина сьогодення більше зацікавлена в розвитку техніки ніж науки. Науковці створюють все новіші та новіші винаходи, але не розвивають науку. Науковець, який працює передовсім в емпіричній сфері науки, є праобразом маси. Так є тому, що науковець замкнувся в певній сфері науки, а поза неї буквально нічого не знає. Таким чином науковець навіть не в стані забезпечити внутрішнього поступу науки. Виходячи з вище сказаного, Ортега закликає науковців розвивати найперше внутрішній поступ науки та мати знання набагато ширші від тої сфери, якою займається науковець. Бо навіть емпірична наука, в своїй цілості, не є правдивою коли її відрізати від інших наук (математики, логіки, філософії і т.д.)[5].

Нажаль, за словоми Ортега, зараз не так багато людей з енциклопедичними знаннями, ніж скажімо в 1750 році. Також тенденцією стала зневага до «історичного знання». Таке історичне знання правлячих меншин уможливило неймовірний поступ ХІХ ст.. Нажаль воно не присутнє серед правлячих менших сьогодення, які у своїх політичних рішеннях повторюють помилки своїх попередників. Тому іспанський філософ в своєму нарисі закликає, щоб максимум «революція чи еволюція були історичні, а не анархіічні»[6].

Можна вивести три характерні риси, які притаманні цьому типу маси, виходячи з її психологічної структури:

- Переконання, що життя легке, тому пересічна людина пересякнута почуттям влади та тріумфу.

- Вона вважає себе довершеною. Це спонукає її відкидати всякий зовнішній авторитет та накидати свою перевагу.

- Накидає всюди свій простацький погляд без всяких роздумів, за принципом «безпосередньої дії»[7].

Ця пересічна людина без власних поглядів прийшла на зміну домінуючому стану еліти. Нажаль, без домінуючого стану еліти не може нормально розвиватися суспільство. Тому, проблема яка постає внаслідок того, що маса перебрала владу в еліти стає центральною темою книги. Бо така влада «нової людини» з необхідністю приводить до тоталітаризму та деградації у всіх сферах життя.

Ортега-і-Гасет знайшов причини занепаду Європи. Основні причини цього процесу є дві:

- Переміщення влади, яку європейський континент раніше тримав над рештою світу та над собою.

- Деморалізація Європи.

Ці дві причин нерозривно пов’язані і проявляються у несамовитому буті мас. В нас час Європа перестає панувати, і не видно щоб хтось заступив її. Зараз зросла велика кількість націоналізмів, і всі починають повставати проти Європейських заповідей. Під європейським заповідями він розуміє, що за появою мас відбулась втрата поваги до верховної влади та деморалізація кожної особистості. Тоді він дає дуже мудру скептичну пораду: «Наймудріше поступає той, хто не довіряє нічому, що оповіщається, виставляється, випробовується і вихваляється. Все це зникне ще скоріше, як з’явилось. Все, починаючи від манії фізичного спорту (я маю на увазі манію, не самий спорт) аж до насильства в політиці, від «модерного мистецтва» до сонячних купелів на безглуздих модних курортах. Всі ці речі не мають коріння, бо все це пусті вигадки в гіршому розумінні слова, забаганки і примхи»[8].

Вирішення цієї проблеми він бачить шляхом консолідації Європи. Під консолідацією він розуміє «рішення збудувати велику націю з групи континентальних народів»[9], у «Велику національну Державу» Європи. Цій ідеї найбільше заважають комунізм та націоналізм, але найбільшу перепону він бачить в комунізмі, який може заполонити Європу не через самий комунізм, а в супереч йому.

Отже, Ортега-і-Гасет закликає нас, щоб ми виконували свої обов’язки та були відповідальними[10]. Адже без цих речей ми не зможемо жити в гуманному суспільстві.

В цій праці автор показує головні причини деградації суспільства майже у всіх сферах нашої діяльності. А саме це проявляється в політичній, науковій та моральній сферах нашого життя. Ортега пояснює, що цей занепад виник завдяки егоцентризму, падінню моральних норм та обов’язків, а також втратою людини зацікавленості основними засадами цивілізації, наукою заради неї самої, а не її винаходів та історією, яка завжди є вчителькою життя. Автор цієї праці закликає науковців розвивати перш за все внутрішній поступ науки, а не винаходи. Кожного з нас, а особливо політиків, до зацікавленості історією, яка допоможе не повторювати минулі помилки та уможливити поступ у політичних реформах та рішеннях. Закликає кожну людину довіряти лише тому, що достовірне, а цим достовірним є культурні засади та моральні цінності. Розв’язку феномену бунту мас він бачить в інтеграції Європи в єдину європейську націю, яка має повернути панівне становище Європи та зупинити добу влади мас.

 

Висновок.

У запропонованому філософському нарисі Хосе Ортеги-І-Гассета, написаному у 1926 році, це називається феноменом Мас. Маса, як якісна категорія, є суб'єктом у спільноті, в чомусь абсолютно пасивний, але часом і дуже агресивний суб'єкт. Як він визначається? З історії ми знаємо термін "плебеї". Із інших визначень масовості одна я найяскравіших, що у нас на слуху — опосередковане визначення Антона Чехова у відомому висловлюванні "я по краплі вичавлюю із себе раба". Де "раб" є синонімом масовості, — підсиленим синонімом у Чехова, із правом сильної і вимогливої людини використання саме цього слова щодо себе самого.

Маси, як вже було зазначено, питання не стільки кількісне, скільки якісне. За автором: "Маса — це "рядова людина". Отак проста кількість — юрба — перетворюється в якісне визначення: це якісна однорідність, це суспільна безформність, це людина, що не відрізняється від інших, а являється повторенням загального типу. [...] В істоті, масу можна дефініювати як психологічний факт, не чекаючи на те, щоб одиниці з'явилися в накопиченні. В присутності однієї особи ми можемо пізнати, чи вона належить до маси, чи ні. Маса — це кожний, хто сам не дає собі обґрунтованої оцінки — доброї чи злої, а натомість почуває, що він "такий, як усі", і проте тим не переймається і навіть задоволений почуватися тотожним з іншими."

 

 

<== предыдущая лекция | следующая лекция ==>
Інтерв’ю як основний метод психоконсультування. | Тема: Мировая политика и геополитика


Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском:

vikidalka.ru - 2015-2024 год. Все права принадлежат их авторам! Нарушение авторских прав | Нарушение персональных данных