В2.Основні поняття у галузі охорони праці, їх терміни та визначення

В ДСТУ 2293-93[1] „Охорона праці. Терміни та визначення" та інших стандартах даються визначення основних понять та термінів в галузі охорони праці.

Охорона праці — це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних та лікувально-профілактичних заходів і засобів, спрямованих на збереження здоров'я та працездатності людини в процесі праці.

Умови праці — сукупність факторів виробничого середовища і трудового процесу, які впливають на здоров'я і працездатність людини в процесі її професійної діяльності.

Шкідливий виробничий фактор — виробничий фактор, вплив якого може призвести до погіршення стану здоров'я, зниження працездатності працівника.

Небезпечний виробничий фактор — виробничий фактор, дія якого за певних умов може призвести до травм або іншого раптового погіршення здоров'я працівника.

Відповідно до ГОСТ 12.0.003-74 небезпечні та шкідливі фактори за природою дії поділяються на такі групи: фізичні, хімічні, біологічні та психофізіологічні.

До фізичних небезпечних та шкідливих виробничих факторів належать: рухомі машини та механізми; пересувні частини виробничого устаткування; підвищена запиленість та загазованість повітря робочої зони; підвищена чи понижена температура поверхонь устаткування, матеріалів чи повітря робочої зони; підвищений рівень шуму, вібрацій, інфразвукових коливань, ультразвуку, іонізуючих випромінювань, статичної електрики, електромагнітних випромінювань, ультрафіолетової чи інфрачервоної радіації; підвищені чи понижені барометричний тиск, вологість, іонізація та рухомість повітря; небезпечне значення напруги в електричному колі; підвищена напруженість електричного чи магнітного полів; відсутність чи нестача природного світла; недостатня освітленість робочої зони; підвищена яскравість світла; пряме та відбите випромінювання, що створює засліплюючу дію.

До хімічних небезпечних та шкідливих виробничих факторів належать хімічні речовини, які за характером дії на організм людини поділяються на загальнотоксичні, подразнюючі, сенсибілізуючі, канцерогенні, мутагенні, такі, що впливають на репродуктивну функцію.

До біологічних небезпечних та шкідливих виробничих факторів належать патогенні мікроорганізми (бактерії, віруси, мікроскопічні гриби та ін.) та продукти їх життєдіяльності, а також макроорганізми (рослини та тварини).

До психофізіологічних небезпечних та шкідливих виробничих факторів належать фізичні (статичні та динамічні) і нервово-психічні перевантаження (розумове перенапруження, перенапруження органів чуття, монотонність праці, емоційні перевантаження).

Один і той же небезпечний і шкідливий виробничий фактор за природою своєї дії може належати одночасно до різних груп.

Дія окремих несприятливих факторів виробничого середовища може призвести до виробничої травми — порушення анатомічної цілісності організму людини або його функцій внаслідок впливу виробничих факторів.

Виробничі травми класифікують:

— за видом травмуючого агента — механічні, термічні, хімічні, променеві, електричні, комбіновані та ін.;

— за виробничими матеріальними причинами (носіями) травми — рухомі частини обладнання, готова продукція, відходи виробництва;

— за локалізацією травм — травми очей, голови, рук, ніг, тулуба;

— за ступенем тяжкості пошкоджень — легкі, тяжкі, смертельні;

— за технологічними операціями — вантажно-розвантажувальні роботи, перевезення вантажів та ін.

Часто травма є наслідком нещасного випадку. Нещасний випадок на виробництві — раптовий вплив на працівника небезпечного виробничого фактора чи середовища, внаслідок яких заподіяна шкода здоров'ю або наступила смерть.

Наслідком дії несприятливих виробничих факторів може бути і професійне захворювання — паталогічний стан людини, обумовлений роботою і пов'язаний з надмірним напруженням організму або несприятливою дією шкідливих виробничих факторів.

Діагноз професійного захворювання ставиться у кожному випадку з урахуванням характеристики умов праці, тривалості роботи працюючого за даною професією, професійного „маршруту" робітника, даних попередніх періодичних медичних оглядів, результатів клініко-лабораторних та діагностичних досліджень. Цей діагноз встановлюється лише тоді, коли саме умови праці зумовили розвиток даного захворювання, тобто є його безумовною причиною.

Окрім професійних, на виробництві зараз відокремлюють групу, так званих, виробничо зумовлених захворювань — захворювань, перебіг яких ускладнюється умовами праці, а частота їх перевищує частоту подібних у працівників, які не зазнають впливу певних професійних шкідливих факторів.

§В3. Предмет, структура, зміст, мета курсу „Основи охорони праці"

„Основи охорони праці" — це комплексна дисципліна, яка базується як на загальноосвітніх (фізика, хімія, математика), так і на загальнотехнічних та спеціальних дисциплінах (опір матеріалів, електротехніка, технологія і устаткування виробництва). Особливо тісно дисципліна „Основи охорони праці" пов'язана з безпекою життєдіяльності, науковою організацією праці, ергономікою, інженерною психологією та технічною естетикою. Всі вищезазначені дисципліни належать до комплексу наук, що вивчають людину в процесі праці. В цих дисциплін єдина мета — сприяти підвищенню продуктивності праці, збереженню здоров'я, зменшенню впливу несприятливих факторів. В той же час всі вони підходять до цієї мети з різних сторін і на різних рівнях.

Безпека життєдіяльності — це дисципліна, що вивчає загальні закономірності виникнення небезпек, їх властивості, наслідки впливу на організм людини, способи та засоби захисту здоров'я та життя людини і середовища її проживання від небезпек.

Метою наукової організації праці є розробка та впровадження в практику раціональної побудови трудового процесу, при якій забезпечується висока продуктивність праці, створюються умови для збереження здоров'я працівників, збільшується період їх трудової діяльності.

Ергономіка досліджує, розробляє та дає рекомендації щодо конструювання, виготовлення та експлуатації технічних засобів, які забезпечують людині в процесі праці необхідні зручності, зберігають її сили, працездатність та здоров'я.

Інженерна психологія вивчає взаємодію людини з новою технікою і встановлює функціональні можливості людини в трудових процесах з метою створення таких умов праці, при яких зберігаються високі психофізіологічні можливості людини.

Технічна естетика встановлює залежність умов та результатів праці від архітектурного, конструктивного та художнього вирішення знарядь праці, робочих місць, дільниць, цехів, санітарно-побутових та інших допоміжних приміщень — всього, що оточує людину на виробництві.

Методологічною основою курсу „Основи охорони праці" є науковий аналіз умов праці, технологічних процесів, виробничого обладнання, робочих місць, трудових операцій, організації виробництва з метою виявлення шкідливих і небезпечних виробничих факторів, виникнення можливих аварійних ситуацій. На підставі такого аналізу розробляються заходи щодо усунення несприятливих виробничих факторів, створення безпечних та нешкідливих умов праці.

До загальних розділів охорони праці належать:

— правові та організаційні питання охорони праці;

— основи фізіології, гігієни праці та виробничої санітарії;

— основи технікибезпеки;

— пожежна безпека.

У законодавстві про охорону праці відображені законодавчі заходи, які забезпечують робітникам і службовцям безпечні умови праці, а також організація нагляду за виконанням законів і правил щодо охорони праці. Виробнича санітарія й гігієна вивчає й розробляє заходи, які запобігають професійним захворюванням, травматизму і усувають шкідливі фактори, а також займається питаннями щодо організації медичної допомоги. Техніка безпеки розробляє методи й засоби, застосування яких попереджує нещасні випадки. Пожежна охорона займається питаннями попередження пожеж і засобами ліквідації пожеж, що виникли.

Завдання охорони праці:

1. Наукове обґрунтування потенційних небезпек.

2. Розроблення технічних методів профілактики виробничого травматизму, професійних захворювань і отруєнь.

§В4. Особливості курсу «Охорона праці в електротехніці»

У даному лекційному курсі будуть розглядатися питання електробезпеки.

Електрифікація народного господарства України розвивається по шляху розроблення і впровадження електроустановок з використанням сучасних високоефективних електричних машин та апаратів, ліній електропередачі, різноманітного електротехнологічного обладнання, засобів автоматики і телемеханіки

Безпечна і безаварійна експлуатація систем електропостачання та численних електроприймачів ставить перед працівниками електрогосподарств різнобічні і складні завдання з охорони праці.

Здорові та безпечні умови праці електротехнічного персоналу та працівників, які експлуатують електрифіковані виробничі установки, можуть бути забезпечені при виконанні науково обгрунтованих правил і норм як при проектуванні і монтажі, так і при їх експлуатації.

Курс «Охорона праці в електротехніці» у ВУЗах є науковою дисципліною з вивчення питань безпечної роботи на виробництві, попередження виробничого травматизму та професійних захворювань, пожеж і вибухів. У цьому курсі вивчаються правові норми з охорони праці в Україні, основи наукової організації праці працівників систем електропостачання, питання виробничої санітарії, основи електробезпеки та техніка безпеки при монтажі та експлуатації електроустановок, основи пожежної безпеки об'єктів народного господарства.

Студенти електротехнічних спеціальностей повинні добре знати основи електробезпеки, основні вимоги виробничої санітарії, вміти користуватися нормативною документацією з охорони праці.

Весь електротехнічний персонал, що обслуговує електроустановки, проходить спеціальне навчання по безпечних методах роботи з наступною перевіркою знань.

Виконання правил і норм з охорони праці забезпечує необхідну електробезпеку, пожежо-і вибухобезпечність електроустановок, комфортне середовище на робочих місцях операторів, які забезпечують виробничий процес, і працівників, які обслуговують промислові установки.

Головним завданням курсу «Охорона праці в електротехніці» є теоретична та практична підготовка інженера-електрика до самостійного вирішення питань охорони праці як при проектуванні, так і при спорудженні та експлуатації електроустановок в системах електропостачання промислових підприємств, міст і сільського господарства.

[1] ДСТУ - державні стандарти України.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: