Модель життєдіяльності людини

Відносини людини з природою, технікою та суспільством є багатогранними й складними і охопити їх в усій повноті та глибині дуже важко. Тому, розглядаючи основні питання безпеки життєдіяльності, доцільно використати модель життєдіяльності людини - спрощену систему, яка володіє сукупністю головних властивостей реального існування.

Життя - це особлива форма існування матерії, суттєвим моментом якої є постійний обмін енергією та речовинами. Організація живої матерії має декілька рівнів: від окремої клітини до цілісного організму, сукупності живих організмів. Модель побудована на рівні окремого людського організму. Будь-який обмін передбачає взаємодію живого організму, в тому числі і людини, з усім її оточенням. Отже, головним елементами моделі є людина і все, що її оточує, - довкілля. Довкілля умовно поділяють на природну сферу (все, що створено природою) та техногенну сферу (все, що створено людиною). Взаємодія живих об'єктів неможлива без прояву активності. Активність як і організація живої матерії має також декілька рівнів. Праця, навчання, сон, відпочинок. приймання їжі, заняття спортом, творчість та ін. - це приклади різних видів активності людини на макрорівні. Сукупність різних видів активності і формує поняття життєдіяльності людини.

Наслідки будь-якої життєдіяльності людини стосовно довкілля можуть бути корисними і мати позитивний характер або шкідливими і мати негативний характер, проте найчастіше вони поєднують водночас обидва характери.

Очевидно, що життєдіяльність - це категорія непостійна, вона безперервно змінюється, тому в розгляді моделі важливим моментом є історичний аспект. Звичайно, на початку розвитку цивілізації людину оточувала тільки природна сфера, яка поряд з тим, що забезпечувала необхідними умовами для життя, негативно впливала на людину такими чинниками, як холод, спека, дощ, сніг, вітер, нестача харчів, хвороби та ін. Щоб уберегтись від цього шкідливого впливу природної сфери, людина освоїла печери, одягла хутро звірів, почала вирощувати рослини та приручати звірів. Це - перші елементи соціально-економічної системи безпеки, що були спрямовані на захист людини від шкідливого впливу природної сфери. Сьогодні вони розвинулися до потужного комунально-житлового господарства, сільського господарства, харчової та легкої промисловості, розвинутої системи охорони здоров'я та освіти.

Для вдосконалення соціально-економічної системи безпеки були необхідні нові матеріали, знаряддя праці, механізми, машини, тому людина починає будувати шахти, заводи, фабрики, дороги, тобто на противагу природній сфері створює техногенну сферу. Сьогодні ця сфера охоплює енергетику, промисловість, транспорт, армію, науку. Вона, на жаль, також характеризується небезпечними та шкідливими чинниками для життя людини. Тому для захисту від них створюється технічна система безпеки, яка складається із охорони праці, радіаційної та пожежної безпеки, безпеки руху, цивільного захисту.

Наведена модель подає поняття життєдіяльності у вузькому розумінні слова - на рівні окремої людини. У широкому ж розумінні тобто - на рівні всього суспільства її можна подати, замінивши на схемі тріаду "людина - діяльність - результат" на її еквівалент "суспільство — економіка - внутрішній валовий продукт (ВВП)".

Не можна гарантувати безпеку окремій особі, не забезпечивши безпеки для всього суспільства, і, навпаки, - не можна гарантувати безпеку людству, не забезпечивши безпеки для окремої особи. Тому проблему безпеки життєдіяльності людини можна розглядати як проблему оптимізації її життя і діяльності у системі: природна сфера - людина - техногенна сфера.

Основні поняття та визначення безпеки життєдіяльності.

Безпека життєдіяльності – це сукупність знань та правил поведінки, що забезпечують здоров’я, довголіття, розкриття творчого потенціалу людини, забезпечують оптимальні умови існування людства на планеті Земля.

Безпека життєдіяльності вивчає небезпеки, закономірності їх прояву, способи попередження та захисту від них.

Безпека життєдіяльності на основі застосування системного підходурозробляєправила поведінки людини, як члена суспільства та жителя планети Земля, рекомендації по запобіганню негативного впливу на навколишнє середовище та виникнення надзвичайних ситуацій.

Важливе місце в курсі БЖД відводиться охороні праці, яка являє собою систему, що діє на основі відповідних законодавчих та соціально-економічних, організаційних, технічних, гігієнічних та лікувально-профілактичних заходів і засобів, виконання яких забезпечує безпеку, збереження здоров'я та працездатність людини в процесі праці.

Питаннями оточуючого середовища займається екологія та соціоекологія - науки про взаємовідношення людства та природного середовища. Раціональне вирішення екологічних проблем можливе лише при оптимальній взаємодії природи та суспільства, що забезпечує з одної сторони подальший розвиток суспільства, з другої - збереження та підтримання природи.

Цивільна оборона є складовою частиною загальнодержавних заходів, що проводяться для захисту населення в умовах надзвичайних ситуацій мирного та військового часу.

Ергономіка вивчає людину і її діяльність, що пов'язана з використанням технічних засобів. Основна об'єктом дослідження ергономіки є система "людина - машина". Метою ергономіки, як науки, є оптимізація системи "людина - машина" з врахуванням природних можливостей та особливостей працюючої людини.

За своїми задачами і методами близько до ергономіки стоїть інженерна психологія, що вивчає інформаційну взаємодію між людиною і машиною.

Фізіологія праці - наука, що вивчає функціонування людського організму під час трудової діяльності.

Психологія праці - галузь психології, як розглядає психофізичні аспекти трудової діяльності, взаємозв'язки особистості з умовами, процесом та засобами праці.

Гігієна - галузь медицини, що вивчає вплив умов життя і праці на здоров'я людини, розробляє заходи профілактики захворювань, рекомендації по забезпеченню оптимальних умов існування, збереженню здоров'я та продовженню життя.

Поняття безпеки, небезпеки, ризику та їх взаємозв'язки.

Безпека і небезпека — центральні поняття в БЖД. Ці поняття багатогранні, використовуються в різних сферах діяльності людини, тому існує кілька їх визначень.

Безпека людини — це поняття, що відображає саму суть людського буття, її ментальні, соціальні і духовні надбання. Безпека людини — невід'ємна складова характеристика стратегічного напрямку людства, що визначений ООН як «стійкий людський розвиток» — розвиток, що веде не тільки до економічного, а й до соціального, культурного, духовного зростання, сприяє гуманізації менталітету громадян і збагаченню позитивного загальнолюдського досвіду.

Згідно з ДСТУ 2293-99 «безпека» - це стан захищеності особи та суспільства від ризику зазнати шкоди. Близьким до цього визначення є також те, що використовується в інших країнах: «безпека — це ступінь свободи від ризику або ж відсутність неприпустимого ризику, пов'язаного з можливістю завдати будь-якої шкоди життю та здоров'ю людини за будь-яких умов існування. У цих визначеннях присутній термін «ризик». Звичайно, ризик виникнення аварій чи пошкоджень або вихід з ладу простих технічних систем визначити не дуже складно. Для складних технічних систем, а тим паче для людини і суспільства, ризик — це категорія, що має велику кількість індивідуальних властивостей і характеристик. У такому випадку він може бути визначений тільки за допомогою експертної оцінки. Тому наведемо ще одне визначення безпеки, яке й будемо використовувати далі.

Безпека — це збалансований відповідно до експертної оцінки стан людини, соціуму, держави, природних, антропогенних систем тощо.

Безпека життєдіяльності (БЖД) - наука, що вивчає проблеми безпечного перебування людини в довкіллі в процесі різних видів її діяльності (в т.ч. трудової). Вона більш універсальна дисципліна, ніж охорона праці чи цивільна оборона, адже дві останні розглядають лише окремі випадки безпеки в конкретних ситуаціях. Охорона праці цікавиться людиною, яка знаходиться в умовах виробництва, цивільна оборона - в надзвичайних ситуаціях, а безпека життєдіяльності - у всіх життєвих обставинах.

В центрі уваги нового курсу БЖД - людина як самоціль розвитку суспільства, а його лейтмотивом є вислів старогрецького філософа Протагора «Людина є мірило всіх речей». Людина має цінність не тільки як робоча сила, яку потрібно охороняти в процесі трудової діяльності (чим з певним успіхом і займалася охорона праці), а як неповторний індивідуум, який зберігає свою цінність незалежно від свого конкретного місцезнаходження і виконуваних функцій, признаних суспільством необхідними і корисними (відпочинок, побут, заняття спортом, виконання громадських обов'язків тощо).

Вся сукупність видів людської активності утворює поняття діяльності. Якраз діяльність і вирізняє людину від інших живих істот, вона є специфічно людською формою активності, необхідною умовою існування людського суспільства. Форми діяльності розмаїті. Вони охоплюють практичні, інтелектуальні і духовні процеси, які протікають в побуті, громадській, культурній, виробничій, науковій та інших сферах життя.

Діяльністю займаються всі - діти, дорослі, люди похилого віку, тому безпека діяльності має відношення до всіх людей. Небезпеки підстерігають людей не тільки на виробництві, тому вивчення лише виробничого травматизму в системі загальної безпеки життєдіяльності не висвітлює проблеми.

Безпека - це стан діяльності, при якому з певною ймовірністю виключається прояв небезпек. Безпека - це мета, а безпека життєдіяльності - засоби, шляхи, методи її досягнення.

Актуальність дисципліни ще більше зростає у зв'язку з існуванням аксіоми про потенційну небезпеку діяльності: в жодному виді діяльності неможливо досягнути абсолютної безпеки, будь-яка діяльність потенційно небезпечна.

Завданням БЖД є розробка методів прогнозування, вивчення та ідентифікації шкідливих факторів, їх впливу на людину і довкілля.

Небезпека - центральне поняття БЖД, що об'єднує явища, процеси, об'єкти, здатні в певних умовах наносити збитки здоров'ю людини. Небезпека властива всім системам, які мають енергію, хімічні, біологічні чи інші, несумісні з життєдіяльністю людини компоненти.

Так як небезпека - поняття складне з багатьма ознаками, то таксономування їх виконує важливу роль в організації наукового знання в області безпеки діяльності, дозволяє глибше пізнати її природу небезпеки (таксономія - наука про класифікацію і систематизацію складних явищ, понять і об'єктів.)

На сьогоднішній день повної таксономії небезпек ще не існує. Можна говорити про часткову класифікацію:

- за походженням небезпеки бувають природні, техногенні, антропогенні, екологічні, змішані (згідно офіційних стандартів небезпеки поділяютьсяна фізичні, хімічні, біологічні, психофізіологічні);

- за часом дії негативних наслідків поділяються на імпульсні і кумулятивні;

- за локалізацією пов'язані з літосферою, гідросферою, атмосферою, космосом;

- за наслідками: втома, захворювання, травми, аварії, пожежі, смертельні випадки:

- за збитками, які можуть бути, - соціальними, технічними, екологічними тощо;

- за сферою прояву - побутові, спортивні, дорожньо-транспортні, виробничі, військові тощо;

- за структурою (будовою) бувають прості і похідні, які породжуються взаємодією простих;

- за характером дії на людину поділяються на активні і пасивні (останні активуються за рахунок енергії, носієм якої є саме людина, що наражається на гострі, колючі, ріжучі нерухомі елементи, нерівності поверхні, ухили, підйоми тощо).

При вивченні людських чинників увагу потрібно звертати на фізіологічну надійність людини, зокрема на аналізатори (зоровий, слуховий, вестибулярний, смаковий, нюховий, шкірний, руховий, вісцеральний), за допомогою яких здійснюється контакт з довкіллям, а також психологічну надійність (пам'ять, емоції, сенсомоторні реакції, увага, мислення, воля, характер, темперамент, соромливість тощо). Важливо також знати фактори, які знижують працездатність людини (конфлікти, захворювання, втома та перевтома, алкоголізм, наркоманія, нікотиноманія тощо), та ті, що її підвищують (аеробна підготовка, медико-біологічні методи, професійний відбір та професійна освіта тощо).

Вивчаючи середовище проживання, необхідно враховувати геліофізичні фактори (сонячне випромінювання, магнітні бурі, парниковий ефект, кріологічні ритми); геофізичні фактори (землетруси, вулканічні виверження, обвали і обрушення гірських порід, раптові викиди викопних порід і газів, гірські удари, прориви пливунів, карстових вод, а також сипучих порід, горіння, вибухи метану і вугільного пилу, отруєння природними газами); метеорологічні фактори (атмосферний тиск, температура повітря, вологість, кислотні дощі і тумани, блискавки і грім, грози і зливи, град, бурі та урагани, шквали і смерчі).

До технічних факторів слід в першу чергу віднести надійність техніки (конструктивні недоліки, технологічні і експлуатаційні порушення, катастрофічне руйнування деталей машин, особливо із зварними з'єднаннями, під дією корозійної втоми і корозійного розтріскування), організацію служби безпеки життєдіяльності (документація, стандартизація, правові норми, методи навчання тощо), а також санітарно-гігієнічні умови в приміщеннях та на робочому місці (шкідливі речовини в робочій зоні, промислове освітлення, шум, вібрація, світлові, електромагнітні, радіоактивні випромінювання тощо).

Завданням БЖД є вивчення всіх можливих потенційних небезпек та забезпечення таких умов, при яких вони не реалізуються.

Прихована (потенційна) небезпека проявляється за певних, часто важко передбачуваних, умов і реалізується у формі надзвичайних ситуацій, захворювань чи травм людей.

Кількісна оцінка небезпеки називається ризиком. Ризик - це відношення числа тих чи інших фактичних проявів небезпеки до їх можливого теоретичного числа за певний період часу. Ризик є супутником будь-якої активної діяльності людини. Необхідно розрізняти правомірний, допустимий ризик, який є виправданим при багатьох видах діяльності, і неправомірний ризик.

Методи визначення ризику.

Інженерний - ґрунтується на статистиці (розрахунки частоти проявлення небезпек, імовірнісний аналіз безпеки та побудова "дерев" небезпек);

Модельний - базується на побудові моделей впливу небезпек як на окрему людину так і на соціальні, професійні групи;

Експертний - за ними ймовірність різних подій визначається досвідченими спеціалістами-експертами;

Соціологічний (соціометрична оцінка) - базується на опитуванні населення та працівників.

Всі ці методи при проведенні визначення ризику доцільно використовувати комплексно.

За статистичним методом ризик обчислюється за формулою:

де:

R - ризик за певний період часу;

n - кількість фактичних проявів небезпеки(травм, аварій, катастроф);

N - теоретично можлива кількість небезпек для даного виду діяльності чи об'єкту.

Прийнятним ризиком у світовій практиці вважається нормований ризик

(10^-6).

Небезпечні, шкідливі, нейтральні та необхідні фактори.

Фактором (чинником) є умова, рушійна сила будь-якого явища, процесу. Для нормального функціонування організму людини в навколишньому середовищі необхідні певні умови, які створюються фізичними, хімічними, біологічними та соціальними факторами середовища існування. При вивченні впливу цих чинників на організм людини встановлено, що вони можуть бути сприятливими, негативними, або ж являти собою фактор ризику для здоров'я. В останньому випадку сам по собі чинник не може бути причиною захворювань конкретного індивідуума, але при наявності певних умов (генетична схильність, зниження імунного захисту і харчового статусу та ін.) може спровокувати виникнення порушень стану здоров'я.

Нейтральними є фактори навколишнього середовища, які не впливають на життєдіяльність людини за умов її існування. Так, наприклад, наявність чи відсутність інертних газів в атмосферному повітрі не впливає на людину.

Необхідними є фактори навколишнього середовища, які створюють людині найбільш сприятливі умови існування і за умови відсутності яких виникає загроза для життя людини.

Кожна потенційна небезпека має свого матеріального носія, і при їх вивченні важливо встановити природу цього носія. Якщо не встановлено природи матеріального носія небезпеки, то неможливо виявити шляхи її відвернення чи зменшення шкоди від неї. Матеріальний носій потенційної небезпеки прийнято називати небезпечними або шкідливими чинниками. Небезпечні чинники за певних умов призводять до травм (порушення цілісності тканин організму), раптового різкого погіршення стану здоров'я, а в окремих випадках - до летальних наслідків. Шкідливі чинники за певних умов спричинюють захворювання, перевтому, або зниження працездатності і погіршення здоров'я.

Класифікація негативних чинників і визначення їхнього рівня в індивідуальній діяльності.

Небезпечні та шкідливі чинники за видом енергії, якою вони володіють і яку передають організму людини, поділяють на такі групи:

• механічні - характеризуються запасом кінетичної чи потенціальної енергії (усі рухомі об'єкти чи рухомі елементи машин; об'єкти та їхні елементи, які знаходяться над поверхнею землі, та ін.);

• термічні - мають певний запас теплової енергії та аномальну температуру (нагріті та охолоджені об'єкти, вогонь, параметри клімату й мікроклімату та ін.);

• електричні - характеризуються запасом електричної енергії (електричний струм, електростатичне поле, електричний заряд та ін.);

• електромагнітні - характеризуються запасом енергії електромагнітних хвиль (радіохвилі, видиме світло, ультрафіолетове, інфрачервоне, лазерне, іонізуюче та інші випромінювання);

• ядерні - мають запас ядерної енергії (природні та штучні радіонукліди);

• хімічні - володіють високою хімічною спорідненістю із тканинами організму людини та речовинами довкілля (їдкі, отруйні, пожежо- і вибухонебезпечні та інші речовини);

• біологічні - становлять сукупність макро- та мікроорганізмів і продуктів їхньої життєдіяльності (хвороботворні мікроби, паразити, гризуни та ін.);

• психофізіологічні - їхню дію пов'язують із наявністю біоенергетичних полів, психофізіологічними особливостями людини (біоритми, енергетичний вампіризм тощо);

• пасивно-активні - їхня дія проявляється за рахунок енергії людини (гострі нерухомі предмети; нерівні або дуже гладкі поверхні тощо);

• пасивні - впливають на людину опосередковано через деградацію властивостей матеріалів (виявляються у руйнуваннях, вибухах тощо).

Дія кожного чинника на організм людини характеризується інтенсивністю, якістю, часом та протяжністю в просторі.

Інтенсивність дії будь-якого чинника є кількісною оцінкою можливої шкоди для здоров'я людини. Цілком очевидно, чим вища інтенсивність дії того чи іншого чинника, тим більшої шкоди слід очікувати, але лінійної залежності при цьому не спостерігається.

Летальній дозі відповідає така інтенсивність дії чинника, яка за певний час призводить до смерті 50 осіб із 100, які підпадали під дію чинника. Зауважимо, що летальна доза не є постійною величиною і її значення залежить від інтенсивності дії чинника чи часу дії.

Граничнодопустимій дозі відповідає така інтенсивність дії чинника, яка за весь період життя людини не викликає змін у організмі, що виявляються сучасними методами діагностики у нинішнього і наступних поколіннях. Оскільки час дії приблизно однаковий — середня тривалість життя, - то на практиці встановлені граничнодопустимі рівні інтенсивності дії чинників, вище від яких виявляється їхній небезпечний чи шкідливий вплив на людину. Наприклад, граничнодопустима концентрація шкідливих речовин в атмосфері, у воді та у повітрі робочої зони.

Якісні характеристики чинників відображають специфічні особливості дії небезпек одного і того ж матеріального носія на організм людини. Наприклад, як змінний, так і постійний електричний струм є потоком електронів, однак змінний струм при середніх напругах у 5-7 разів є більш небезпечним, ніж постійний.

Методика прогнозування можливості виникнення негативних чинників.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: