Главная

Популярная публикация

Научная публикация

Случайная публикация

Обратная связь

ТОР 5 статей:

Методические подходы к анализу финансового состояния предприятия

Проблема периодизации русской литературы ХХ века. Краткая характеристика второй половины ХХ века

Ценовые и неценовые факторы

Характеристика шлифовальных кругов и ее маркировка

Служебные части речи. Предлог. Союз. Частицы

КАТЕГОРИИ:






Психічні властивості




До властивостей людини як особи належить все те, що: зумовлює її відмінність від інших (стать, темперамент, риси характеру). Якщо спостерігати за людьми, то можна відмітити, що вони відрізняються один від одного своєю поведінкою: по-різному виявляють свої почуття, неоднаково реагують на подразники зовнішнього середовища. Так, одні відзначаються врівноваженістю поведінки, діють витримано, не показують зовні своїх почуттів, інші в тих же обставинах нервують, емоційно збуджуються і вибухають вулканом почуттів з приводу незначних подій. Одні комунікабельні, легко вступають в контакт з іншими людьми, життєрадісні, а інші — навпаки, замкнуті і стримані. І це стосується суто зовнішніх проявів, незалежно від того, наскільки ця людина розумна, працелюбна, смілива, які її прагнення і інтереси. Є люди, котрі легко переходять від одних життєвих умов до іншим, легко пристосовуються до змін умов життя; інші ж ці зміни життєвих умов переживають дуже гостро і з великими труднощами пристосовуються до нових умов. Різноманітним буває і індивідуальний темп ходу психічної діяльності: швидкий, повільний, млявий. Ці індивідуальні особливості виявляються в розумовій і практичній діяльності.

Сукупність індивідуальних особливостей, які характеризують динамічну і емоційну сторони поведінки, діяльності і спілкування людини, називаються темпераментом. Темперамент — це атрибут, котрий визначає індивідуальність людини.

У деяких видах діяльності від типу темпераменту (сангвінік, холерик, флегматик, меланхолік) може залежати не тільки хід виконання, але і кінцевий результат. Окремі види діяльності висувають жорсткі вимоги до темпу і інтенсивності дій, а тому вимагають спеціального відбору за цими якостями. Таким чином, в нормальних умовах темперамент має прояв лише в особливостях індивідуального стилю. У екстремальних ситуаціях вплив темпераменту на ефективність життєдіяльності істотно підсилюється, тому що заздалегідь засвоєні форми поведінки стають неефективними і необхідна додаткова мобілізація організму, щоб справитися з несподіваними або дуже сильними впливами — подразниками.

При визначенні типу темпераменту доцільно користуватися такими формулами:

1. «Довіряй, але перевіряй», тому що сангвінік має:

— плюси — життєрадісність, захопленість, чуйність, товариськість;

— мінуси — схильність до високомірності, не зібраність, легковажність, поверхневість, надтовариськість, ненадійність; схильність до обіцянок, котрі не завжди виконує, вимагає контролю.

2. «Ні хвилини спокою», тому що холерик має:

—плюси — енергійність, захопленість, пристрасність, рухливість, цілеспрямованість;

—мінуси — запальність, агресивність, нестриманість, нетерплячість, конфліктність, здатність направляти свою активність на колектив і «розкласти» його.

4. «Не підганяй», тому що для флегматика характерні:

—плюси— стійкість, постійність, активність, терплячість, самовладання, надійність; його не потрібно підганяти, він сам розрахує свій час і зробить справу;

— мінуси — загальмованість, байдужість, «товстошкірість», сухість, неможливість працювати в режимі дефіциту часу;

5. «Не нашкодь», тому що у меланхоліка:

—плюси — висока чутливість, м'якість, людяність, доброзичливість, здатність до співчуттю;

— мінуси — низька працездатність, підозрілість, замкнутість, соромливість; на нього не можна кричати, дуже тиснути, давати різкі і жорсткі вказівки, оскільки він дуже чуткий до інтонації і дуже вразливий. При організації робочих пар враховують, що найбільш ефективна робота в парах: холерик — сангвінік; сангвінік — меланхолік; меланхолік — флегматик.

Але не завжди людина має один з чотирьох відмічених типів темпераменту. Існує багато різноманітних поєднань і переплетень. Від типу темпераменту залежить, як сама людина реалізує свої дії. Темперамент проявляється в особливостях психічних процесів впливає на швидкість відтворення і міцність запам'ятовування, хід розумових операцій, стійкість і перемикання уваги і тому подібне. На базі темпераменту у людини формуються її якості і риси, і багато в чому — життя. Риси людини — це стійкі особливості поведінки, які повторюються в різних ситуаціях. Вони істотно впливають на життєдіяльність людину і її безпеку. Інтелект в загальному розумінні — це розумові здібності людини. Суть інтелекту полягає в здатності людини виділити в ситуації суттєві властивості і адаптувати до них свою поведінкуа, тобто уміння орієнтуватися в умовах, які склалися, і у відповідності з ними діяти. Інтелект дає можливість забезпечити реалізацію здатності людини до оцінки ситуації, прийняття рішення і відповідної поведінки. Інтелект має особливе значення в нестандартних ситуаціях. Процес інтелектуального розвитку людини безперервно пов’язаний з періодами розвитку її психіки впродовж всього життя. До найважливіших характеристик інтелекту належать: глибина, критичність, гнучкість, широта розуму, швидкість, оригінальність, допитливість. Життєдіяльність людини і люба діяльність, в тому числі, неможлива без відповідальності її суб'єкта.

Відповідальність — це поняття, яке відображає об'єктивний, конкретно-історичний характер взаємин між особою, колективом, суспільством з погляду свідомого здійснення висунутих взаємних вимог. Відповідальність визначає ставлення людини до обов'язку і до наслідків своєї поведінки. Тягар відповідальності часто зумовлює постійну тривогу і стурбованість і навіть неврологічні прояви. Відповідальна поведінка проявляється у вчинках, діях, позиціях, рішеннях, намірах, планах людини. Є люди, котрі більшою мірою беруть відповідальність за події, які відбуваються в їх житті, на себе. Інші мають схильність приписувати відповідальність за все зовнішнім чинникам, знаходячи причину в інших людях, в своєму оточенні, в своїй долі|. Люди першого типа рахують себе відповідальними за свою безпеку, здоров'я, а якщо вони хворі, то звинувачують себе і вважають, що їх одужання багато в чому залежить від власних дій. Люди другого типа вважають, що здоров'я і хвороби — це результат випадковий, і сподіваються, що одужання настане в результаті дій інших людей.

В різних видах діяльності і ситуаціях людина виявляє відповідні психічні властивості — базові риси.

Серед базових рис — одні бажані, а інші — не дуже. Але одні риси переважають в одній діяльності, інші — в іншій. Певні риси людини істотно впливають на її життєдіяльність. Саме тому бажано, щоб вибрана сфера діяльності мала позитивну кореляцію, тобто посилювалася наявними рисами особи. Знання власних рис — це не тільки шлях до ефективної діяльності, але і можливість уникнути небезпек або зменшити їх дію на організм людини, зберегти здоров'я.

Характер — це сукупність певних постійних рис особи, які формуються і виявляються в її діяльності і спілкуванні і зумовлюють типу для неї способи поведінки. Щоб стати рисою вдачі людини, межа повинна бути: достатньо виразною, тісно зв'язаною в одне ціле з іншими рисами, систематично проявлятися в різних видах діяльності, ситуаціях, обставинах.

Існує декілька підходів класифікації характеру людини, але найважливішою є класифікація за її відношенням (ставленням) до певних аспектів діяльності: — до речей — акуратність, ощадливість, щедрість — неохайність, недбалість, скупість.

Отже, ланцюги дій (поведінка) і звичок формують характер, а той, у свою чергу, визначає результативність і ефективність життєдіяльності людини і її безпеки.

Якості людини — це ті її властивості, котрі виявляються по-різному залежно від умов, ситуацій. Якості людини в значній мірі впливають на життєдіяльність людини. До якостей людини належать здібності, пам'ять, характер, мислення і тому подібне.

Здібності — це психофізіологічні властивості людини, котрі реалізують функції відображення навколишнього світу і регуляції поведінки: відчуття, сприйняття, пам'ять, увага, мислення.

СТРЕС. Сель'є визначив як неспецифічну відповідь організму на будь-яку пред'явлену йому вимогу та виділив три фази загального адаптаційного синдроми - фаза тривоги, опору, виснаження, після чого настає або відновлення вихідного стану (еустрес), або загибель організму (дистрес). Це напруження систем підтримки гомеостазу. У стресовій відповіді організму приймає участь нервова, ендокринна, імунна системи в межах генетично детермінованої норми реакції. Реалізація стресу включає вегетативну (підкірка - зміна тонусу та метаболізму) і психосоматичну (кора мозку - вибір “боротьба або втеча”, емоційне напруження) відповіді. Холінергічна система відповідальна за ульцерогенний ефект, активує серцево-судинну та нейроендокринну системи, кровотворні органи й потім пригнічується; адренергічна включає реакцію судин і наднирників. Ретикулярна формація включає передачу сигналу з підкірки в кору для модифікації сили відповіді, а потім в інші зони. Ендокринні механізми включаються нервовою трофікою й дисбалансом метаболітів: у стадії тривоги підсилюється секреція глюкокортикоїдів (у щурів і кроликів - кортикостерон, у людини й морських свинок - кортизол), катехоламінів, інсуліну; у стадії резистентності рівень глюкокортикоїдів і катехоламінів залишається підвищеним, а інсуліну різко знижується; у стадії виснаження рівні всіх цих гормонів нормалізуються; у крові росте рівень тироксину, соматотропину, вазопресину, але падає вміст інсуліну й тестостерону. Дія глюкокортикоїдів і катехоламінів спрямована на забезпечення організму енергією катаболізму, спочатку вуглеводів, а потім ліпідів. Імунний статус змінюється через різку інволюцію тиміко-лімфатичної системи, що пов'язане із проявом імуносупресорних властивостей глюкокортикоїдів, що викликають апоптоз тимоцитів, наявністю у лімфоцитів рецепторів до ацетилхоліну, виходом антигенів з ушкоджених клітин, що активує макрофаги, а потім фібробласти. Відома роль стресу в посиленні нестабільності геному, що зв'язують із мутагенними ефектами надлишку глюкокортикоїдів і катехоламінів і посиленням ВРО.

Термінова адаптація при стресі характеризується гіперфункцією систем життєзабезпечення, перехід до довгострокової адаптації пов'язаний з формуванням структурного сліду адаптації у вигляді посилення синтезу білків і нуклеїнових кислот, активації систем, що лімітують стрес. Таким чином, при стресі як активації систем підтримки гомеостазу відбуваються зміни нейро-ендокринно-імунної регуляції, рівня ВРО, АОЗ, гемостазу, генотипу, структури клітин печінки.

Нав'язливі страхи - фобії (від греч. phobos - страх). Дуже болісні переживання страху, викликаного всілякими предметами і явищами: страх висоти, широких площ або, навпаки, вузьких вулиць, страх зробити щось непристойний, злочинне або недозволене (наприклад, страх убити свою єдину, гаряче улюблену дитину, страх голосно кричати в обстановці врочистої тиші, під час концерту), страх бути ураженим блискавкою, потонути, потрапити під машину, страх перед підземними переходами, перед спуском по ескалатору метро, страх почервоніти в громадському місці, особливо під час лоскітливої розмови, коли всі можуть подумати, що у хворого «не зовсім чиста совість», страх забруднення, страх перед гострими, колючими й ріжучими предметами. Особливу групу становлять нозофобії - нав'язливі страхи занедужати тим або іншим захворюванням (кардіофобія, сифілофобія, канцерофобія) або навіть умерти від цієї хвороби або від якихось інших причин (страх смерті - танатофобія; від греч. Тhanatos - смерть). Нерідко зустрічаються фотофобії: людина, що важко переживає напад нав'язливого страху, потім випробовує вже страх самого страху (нового нападу).

Виникнення нав'язливих страхів звичайно супроводжується появою вираженої вегетативної реакції у вигляді різкого збліднення або почервоніння, пітливості, серцебиття, хекання. Характерно, що звичайно цілком критичне відношення до свого стану, розуміння неспроможності, необґрунтованості нав'язливих страхів у момент нападу останніх зникає, і тоді людина дійсно впевнена, що «негайно вмре від інфаркту», «помре від крововиливу в мозок», «загине від зараження крові».

 






Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском:

vikidalka.ru - 2015-2024 год. Все права принадлежат их авторам! Нарушение авторских прав | Нарушение персональных данных